ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 грудня 2015 року № 826/23456/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Голова Голосіївського районного суду м. Києва Первушиної Олени Сергіївни
про визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу №92-ОС від 01.10.2015
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до голови Голосіївського районного суду міста Києва Первушиної Олени Вікторівни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м. Києві про визнання протиправним та скасування п. 2 наказу від 01.10.2015 №92-ОС.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є суддею Голосіївського районного суду міста Києва, яка з 02.02.2015 у зв'язку із закінченням повноважень не здійснює судочинство. Проте в порушення ст. 133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції від 26.02.2015 позивачу до 01.10.2015 здійснювали виплату доплат за вислугу років. Оскільки позивачу виплачувалась вказана надбавка відповідачем добровільно та відсутня недобросовісність зі сторони позивача, отже оскаржений наказ в частині стягнення виплачених коштів є протиправним.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору заперечував проти задоволення позову
Відповідач яву уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового вирішення справи.
В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Наказом голови Голосіївського районного суду м. Києва №62 від 23.02.2010 року ОСОБА_1 зараховано на посаду судді Голосіївського районного суду м. Києва з посадовим окладом відповідно до штатного розпису; з 23.02.2010 року виплачено надбавку за вислугу років у розмірі 15% від посадового окладу.
В подальшому, наказом голови Голосіївського районного суду м. Києва №7-ОС від 17.01.2012 року судді ОСОБА_1, стаж роботи якої становить більше 5 років, встановлено з 01.01.2012 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 20 відсотків посадового окладу.
Також, наказом голови Голосіївського районного суду м. Києва №123-ОС від 06.10.2014 року продовжено з 06.10.2014 року щомісячну доплату за вислугу років судді ОСОБА_1, стаж роботи якої становить більше 5 років, в розмірі 20 відсотків посадового окладу.
З 02.02.2015 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 не здійснює правосуддя у зв'язку із закінченням терміну повноважень судді.
Проте, наказом голови Голосіївського районного суду м. Києва №63-ОС від 31.07.2015 року судді ОСОБА_1, стаж роботи якої становить більше 10 років, встановлено з 16.05.2015 року щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 30 відсотків посадового окладу.
В подальшому, наказом від 01.10.2015 №92-ос скасовано судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з 01.10.2015 щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу, як такій, що не здійснює правосуддя.
Також, пунктом 2 згадуваного наказу наказано здійснити перерахунок та відрахування з заробітної плати суді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 нарахованої та виплаченої надбавки за вислугу років за період починаючи з 28.03.2015.
Вирішуючи адміністративну справу по суті, суд виходить з того, що визначення обґрунтованості спірного наказу, а отже і вмотивованості позовної заяви, полягає у визначенні відповідності прийнятого рішення наданим відповідачу повноваженням, при цьому, із обов'язковим встановленням законності його змісту з приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яким визначено статус суддів та встановлено систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та врегульовано інші питання судоустрою і статусу суддів.
Положенням п. 14 ст. 92 Конституції України визначено, що судоустрій, судочинства і статус суддів визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» голова місцевого суду: 1) представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; 2) визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду; 3) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства; 4) видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ; 5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України та Державну судову адміністрацію України, а також через веб-портал судової влади про наявність вакантних посад суддів у суді у триденний строк з дня їх утворення; 6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду; 7) організовує ведення в суді судової статистики та інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства; 8) сприяє виконанню вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду; 9) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів; 10) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.
Згідно ст. 8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємства усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Умови розміру оплати праці суддів визначаються законом.
Відповідно до ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України "Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
28.03.2015 року набув чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд».
Згідно частини десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» із змінами, внесеними із Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд», суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 02.02.2015 не здійснює правосуддя, проте до 01.10.2015 отримувала надбавку за вислугу років.
Враховуючи, що позивачу виплачено доплату за вислугу років, за відсутності правових підстав визначених нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який є спеціальним у спірних правовідносинах, отже оскаржуваним наказом правомірно проведено відрахування із суддівської винагороди позивача безпідставно виплаченої суми.
Що стосується посилань позивача на вимоги ст. 1215 ЦК України, суд зазначає, що правовідносини щодо виплати суддівської винагороди врегульовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та не може визначатись іншим нормативно-правовим актом.
Враховуючи, що виплата позивачу доплати за вислугу років за відсутності підстав визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», отже наказ від 01.10.2015 №92-ОС в частині здійснення перерахунку та відрахування з заробітної плати суді позивача нарахованої та виплаченої надбавки за вислугу років за період починаючи з 28.03.2015 є правомірним.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити в задоволенні позову.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Скарга про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції. Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя В.І. Келеберда