ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 грудня 2015 року № 826/17786/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберда В. І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
Обставини справи:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними дії відповідача та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2015 року № 0001941701, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 404 887, 89 грн. (основний платіж - 269 245,26 грн., штрафні (фінансові) санкції - 135 642,63 грн.).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України шляхом заниження податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в сумі 404 887, 89 грн. є безпідставними. Також позивач вказував, що неоподаткування отриманого доходу у вигляді додаткового блага є необґрунтованими, оскільки анулювання банком кредитної заборгованості за кредитними договорами про надання грошових коштів не є тотожним отриманому додатковому благу, яке, відповідно до вимог ПК України, має бути оподатковано. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб, у тому числі у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі; при цьому, позивачу анульовано суму пені, яка була нарахована згідно кредитних договорів, а не суму основного грошового зобов'язання.
Крім того, позивач вказував про протиправність дій відповідача щодо складання Акту перевірки, оскільки інспектором не правильно визначено належність прощення боргу відносно об'єкта оподаткування.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Представник відповідача явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи, направивши суду письмові заперечення. Заперечуючи проти позову відповідач зазначав, що перевіркою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до податків фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року встановлено, що позивачем не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2014 року та доходи за 2014 рік та не задекларовано у податковий декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік отриману суму додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором на загальну суму 1 585 228,59 грн. та не сплачено (перераховано) до бюджету податок з доходів фізичних осіб з отриманого додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором у 2014 році. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач вважає законним, а позовні вимоги - безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
В судовому засіданні з урахуванням положень частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи на підставі п. п. 78.1.1 п. п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України та наказу на перевірку від 16.07.2015 року № 1279 головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб, управління доходів і зборів з фізичних осіб Воробей О. В. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки № 432/11/26-50-17-01-НОМЕР_3 від 24.07.2015 року (далі - Акт перевірки).
У висновках акту вказується про порушення позивачем п. 49.1, п. 49.2 ст. 49, п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 та п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на доходи отриманого у вигляді додаткового блага (анулювання банком частини боргу) у розмірі 1 585 228,59 грн.
З Акту перевірки вбачається, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено відповідачем на підставі листа ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" № 04-2-0/1077 від 04.06.2015 року, яким повідомлялось про анулювання позивачу частини боргу.
А тому відповідач вважає, що неоподаткування доходу, отриманого позивачем від Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" у вигляді суми анульованого боргу згідно кредитного договору, укладеного між позивачем та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ґрунтуються на тому, що анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором є тим самим додатковим благом в розумінні п.п..164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, яке включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та з якого утримується та перераховується до бюджету податок з доходів фізичних осіб.
На підставі акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 06 серпня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001941701, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 404 887, 89 грн. (основний платіж - 269 245,26 грн., штрафні (фінансові) санкції - 135 642,63 грн.).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, між ОСОБА_1 (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) укладено три кредитні договори, а саме:
Кредитний договір № 014/7478/74/31237 від 06.04.2006 року відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 100 000,00 доларів.
Кредитний договір № 014/7478/73/63611 від 02.11.2007 року відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит, а позичальник отримав його за програмою кредитування «Авто в кредит» у розмірі 362 000,00 грн.
Кредитний договір № 2203847643 від 25.03.2008 року відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит, а позичальник отримав його відповідно до умов кредитування за програмою кредитування «Земельна ділянка в кредит» у розмірі 178 137,00 доларів США.
В подальшому до кредитних договорів вносилися зміни стосовно реструктуризації кредитів, збільшення строків їх погашення, зміни графіків платежів шляхом укладення Додаткових угод, копії яких наявні в матеріалах справи.
04.09.2014 року листом б/н ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" повідомив позивача про анулювання заборгованості за пеню за кредитним договором № 2203847643 від 25.03.2008 в розмірі 1 478 537,10 грн. із зазначенням в листі про включення вказаної суми анульованого боргового зобов'язання до податкового розрахунку доходу, нарахованого на користь позивача як позичальника, за підсумками звітного періоду, в якому боргове зобов'язання було анульовано.
Також 04.09.2014 року листом б/н ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" повідомив ОСОБА_1 про анулювання заборгованості за пеню за кредитним договором № № 014/7478/73/63611 від 02.11.2007 в розмірі 85 031, 50 грн.
05.09.2014 року листом б/н ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" повідомив позивача про анулювання заборгованості за пеню за кредитним договором № 014/7478/74/31237 від 06.04.2006 в розмірі 21 659, 99 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, листом від 04.06.2015 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у відповідь на запит ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві № 8151/10/26-50-17-04-11 проінформовано про анулювання заборгованості позивача у розмірі 1 585 228,59 грн.
При цьому, позивач вважає, що анульована сума боргу являє собою не суму основного грошового зобов'язання за кредитними договорами, а розмір пені нарахованої за умовами вказаних договорів.
Судом враховано, що з метою вирішення даної справи суду належить з'ясувати правовий статус усієї суми прощеної заборгованості за кредитом, оскільки анульована сума боргу може включати в себе тіло кредиту, відсотки та/або пеню, що зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.
Вказана позиція узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України викладені в Ухвалі від 21.04.2015 у справі № К/800/60395/14.
Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно пп. 164.1.1. п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
За правилами абз. д пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
За приписами п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Згідно пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).
Тобто визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. При цьому анулювання кредитної заборгованості, що включає заборгованість за процентами не є фактичним отриманням доходу в розумінні Податкового кодексу та не може визначатись як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.
З метою встановлення правового статусу прощеної суми заборгованості судом скеровано запит на адресу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про надання витребування інформації, а саме: довідки про погашення кредитних коштів, нарахованих процентів та пені ОСОБА_1 за вищевказаними кредитними договорами.
14.12.2015 року судом від Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» супровідним листом отримано розрахунки заборгованості за кредитними договорами № 2203847643 від 25.03.2008 року, № 014/7478/73/63611 від 02.11.2007 та № 014/7478/74/31237 від 06.04.2006 року та листи повідомлення позичальнику щодо анулювання Банком частини його заборгованості за кредитними договорами.
За наслідками дослідження зазначених матеріалів судом встановлено наступне.
Згідно довідки про операції за кредитним договором № 2203847643 від 25.03.2008 року позивачу нараховано пеню у розмірі 122 813,363 доларів США, що еквівалентно 1 538 698,87 грн.
Як вказувалось вище, 04.09.2014 року позивача повідомлено про анулювання заборгованості за пенею у розмірі 1 478 537,10 грн.
Довідкою про операції за кредитним договором № 014/7478/74/31237 від 06.04.2006 року підтверджується факт наявності заборгованості за пенею у розмірі 2 175, 56 доларів США, що еквівалентно 27 595,47 грн.
Згідно листа-повідомлення від 04.09.2014 року позивачу прощена частина зазначеної заборгованості у розмірі 21 559, 99 грн.
Також відповідно до довідки про операції за кредитним договором № 014/7478/73/63611 від 02.11.2007 заборгованість за пенею складає 91 944,02 грн., частина якої в подальшому згідно листа-повідомлення була анульована у сумі 85 031,50 грн.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що анульована сума заборгованості у розмірі 1 585 128,59 грн. (1 478 537,10 грн. + 21 559, 99 грн. + 85 031,50 грн.) не підпадає під ознаки додаткового блага у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням в розумінні пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а тому не підлягає оподаткуванню.
При цьому судом врахована наявність неузгодження сум прощеної заборгованості за пенею за кредитним договором № 014/7478/74/31237 від 06.04.2006, а саме в матеріалах справи міститься копія листа-повідомлення від 05.09.2015 року з печаткою банку про анулювання заборгованості за пенею у розмірі 21 659, 99 грн. 14.12.2015 Київською регіональною дирекцією АТ «Райффайзен Банк Аваль» надано лист-повідомлення від 04.09.2014 року про прощення заборгованості за пенею у розмірі 21 559,99 грн., проте її наявність не впливає на суть невірного застосування податковим органом положень Податкового кодексу в частині оподаткування заборгованості за пенею прощеної банком.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що анулювання кредитної заборгованості за пенею пов'язане з реалізацією договірних стосунків, умови виконання яких визначаються виключно сторонами договору. А тому, зміна обсягу коштів при виконанні укладених договорів пов'язана з тією ж правовою природою договірних відносин і зменшення чи анулювання заборгованості за пенею за кредитними договорами однією зі сторін таких відносин не сприяє встановленню додаткових благ для іншої сторони. Відповідачем безпідставно зроблено висновок про отримання позивачем додаткового блага у зв'язку з анулюванням заборгованості за пенею.
Тому, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про порушення позивачем п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України в частині заниження оподатковуваного доходу отриманого у вигляді додаткового блага у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві визнається протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
При цьому суд зауважує, що вимога позивача про визнання протиправними дії ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві задоволенню не підлягає, оскільки чинним законодавством відповідач наділений повноваженнями щодо проведення відповідних перевірок та винесенні податкових повідомлень-рішень. Помилковість визначення належності прощення боргу відносно об'єкта оподаткування є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення в цілому.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.
Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 165, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Задовольнити адміністративний позов частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.08.2015 року № 0001941701.
3. Відмовити в задоволенні іншої частини вимог.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В. І. Келеберда