Справа № 802/3731/15-а
Головуючий у 1-й інстанції: Слободонюк М.В.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
23 грудня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Драчук Т. О. Совгири Д. І. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Тарасенко А.М.,
позивача - ОСОБА_2
представника позивача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
представника відповідача - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У жовтні 2015 року ОСОБА_6 (далі - позивач), звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ від 23 липня 2015 року №0049271701.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, у доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що в якості фізичної особи, при поданні декларації позивач не був зобов'язаний включати такі доходи (анульований борг) до декларації, оскільки строк договору кредиту діє до 2023 року, а сам по собі додатковий договір не містить положення про припинення дії договору кредиту. Крім того, позивач зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, та не повністю з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи.
Відповідач скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України та надав письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача (вх. №17055/15 від 18 грудня 2015 року). В своїх письмових запереченнях відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, оскаржену постанову суду першої інстанції без змін. При цьому суд виходить з наступних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09.06.2008 між позивачем (позичальником) та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (кредитором) укладено кредитний договір № ML/B00/103/2008.
Згідно з пунктом 2 зазначеного договору банк взяв на себе зобов'язання надати, а позичальник прийняти кредит у сумі 56840,00 Швейцарських франків на оплату комісії Банку та на споживчі цілі з датою остаточного погашення кредиту - 16.06.2023.
30.01.2012 між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (Банк), який діяв на підставі договору комісії укладеного 10.12.2010 між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (кредитор), як стороною 1, та ОСОБА_6 (позичальником), як стороною 2, укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору № ML/B00/103/2008.
Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Додаткового договору позичальник взяв на себе зобов'язання 30.01.2012 погасити перед кредитором боргові зобов'язання в розмірі 53133,101 Швейцарських франків, що в еквіваленті складає 455000,00 грн. за курсом НБУ на дату оплати, та сплатити витрати кредитора на ведення претензійно-позовної роботи в сумі 2823,00 грн.
Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 зазначеного Додаткового договору, за умови належного виконання ОСОБА_6 взятих на себе зобов'язань щодо оплати суми кредитної заборгованості, кредитор здійснює анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 162815,63 грн. та скасувати всю суму пені, що була нарахована до моменту укладання цього Додаткового договору. У цьому випадку сторони дійшли згоди, що позичальник буде вважатися таким, що погасив свої боргові зобов'язання перед кредитором в повному обсязі.
Зі змісту пункту 3.4 Додаткового договору випливає, що його підписанням позичальник підтвердив те, що Банк повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.
У відповідності до довідки ТОВ “ОТП Факторинг Україна” від 23.02.2012 № 372, ОСОБА_7 повністю погасив заборгованість по кредитному договору № ML/B00/103/2008 від 09.06.2008, тобто є таким, що не має боргових зобов'язань перед ТОВ “ОТП Факторинг Україна”.
З 18 по 26 червня 2015 року головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління оподаткування доходів і зборів фізичних осіб Вінницької ОДПІ ОСОБА_5 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з доходів отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" фізичної особи ОСОБА_6, реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.
За наслідками проведеної перевірки складено акт № 1745/1701/НОМЕР_1 від 01.07.2015, у висновках якого відображено порушення позивачем частини "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України №2755-IV від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями (далі - ПК України), у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2012 рік в сумі 27464,06 грн.
На підставі даних висновків Вінницькою ОДПІ 23.07.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0049271701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування на загальну суму 34330,08 грн., з яких 27464,06 грн. - за основним платежем та 6866,02 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку. Рішенням Головного управління ДФС у Вінницькій області від 16.09.2015 № 526/К/02-32-10-04 прийнятим за результатами розгляду первинної скарги позивача, податкове повідомлення-рішення №0049271701 від 23.07.2015 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_6 без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем не задекларовано в річній декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік дохід у вигляді прощення заборгованості за кредитним договором в розмірі еквівалентному 162815,63 грн. та, відповідно не сплачено до бюджету податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем правомірно.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
У відповідності до вимог пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. За змістом пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом ІV ПК України.
Згідно з абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Аналіз наведених норм дає право дійти висновку про те, що обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходів у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: 1) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; 2) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу, або укладання відповідного договору; 3) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; 4) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.
Як правильно встановлено судом першої інстанції позивач погодившись з умовами Додаткового договору №1 від 30.01.2012, зокрема пунктів 3.4, 2.1.3 та здійснивши виконання взятих на себе зобов'язань, підтвердив те, що банк повідомив його про анулювання (прощення) боргу в розмірі еквівалентному 162815,63 грн. та про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації.
Згідно із повідомлення ТОВ “ОТП Факторинг Україна” № 2846 від 27.11.2014, адресованого на запит Вінницької ОДПІ, ТОВ “ОТП Факторинг Україна” керуючись положеннями Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020, подало до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва форму № 1ДФ, в якій відобразило нарахований дохід в т.ч. позивачу ОСОБА_6 Відомості про нарахований ОСОБА_6 дохід в сумі 162815,63 грн. за 2012 рік підтверджуються також інформацією ЦБД ДРФО.
Отже суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "ОТП Факторинг України" виконало всі вимоги абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України щодо належного повідомлення позивача про прощення кредитної заборгованості та, відповідно, отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу та включило суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь позивача, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено), що підтверджується наданими представником відповідача матеріалами перевірки.
Судом з матеріалів справи встановлено, що на дату підписання 30.01.2012 Додаткового договору №1 до кредитного договору МL-В00/103/2008 від 09.06.2008 ОСОБА_6 мав загальну заборгованість в розмірі 71 049,80 CHF (швейцарських франків), з яких тіло кредиту - 55 630,69 CHF (швейцарських франків) та відсотки - 15 419,11 CHF (швейцарських франків).
30.01.2012 позивачем в рахунок погашення цієї заборгованості було внесено 455000,00 грн., що еквівалентно на момент погашення (згідно курсу НБУ 8,695530) 52 325,74 CHF (швейцарських франків).
Як встановлено судом першої інстанції внесеними ОСОБА_6 коштами в першу чергу погашено заборгованість по несплаченим відсоткам в розмірі 15 419,11 CHF (швейцарських франків) та погашено тіло кредиту в розмірі 36906,63 CHF (швейцарських франків). Така черговість погашення вимог за грошовим зобов'язання чітко визначена у статті 534 Цивільного кодексу України, частиною 1 якої унормовано, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що станом на 30.01.2012 за позивачем рахувалась заборгованість у вигляді тіла кредиту (тобто сумою основного боргу, кошти по якому були безпосередньо отримані позивачем за умовами кредитного договору № МL-В00/103/2008 від 09.06.2008 року) в розмірі 18724,06 CHF (швейцарських франків), що еквівалентно гривні по курсу НБУ (8,695530) 162815,63 грн., яка на виконання умов Додаткового договору № 1 від 30.01.2012 до кредитного договору № МL-В00/103/2008 від 09.06.2008 року і була прощена ОСОБА_6 та про необхідність відображення якої у річній податковій декларації він був повідомлений згідно умов Додаткового договору.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що таку суму прощеного боргу варто розцінювати як доходом та додатковим благом для позивача в розумінні статті 14 ПК України. За таких обставин ОСОБА_8 був зобов'язаний відобразити суму отриманого додаткового блага в розмірі 162815,63 грн. в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2012 та сплатити податок на доходи з фізичних осіб.
Відповідно до пункту 179.1 статті 179 ПК України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Із змісту акта перевірки № 1745/1701/НОМЕР_1 від 01.07.2015 випливає, що у поданій позивачем декларації про майновий стан і доходи платника податків-фізичної особи №1300005469 від 09.02.2013 року останнім не відображено суму отриманого додаткового блага внаслідок прощення боргу, що призвело до заниження загальнорічного оподатковуваного доходу на суму 162815,63 грн.
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами: виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано погодився із методом та порядком здійснення податковим органом розрахунку податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік, оскільки останній відповідає вимогам законодавства чинного на момент виникнення спірних відносин.
Отже колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем, в порушення абзацу "д " підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, занижено оподатковуваний дохід, отриманий у вигляді додаткового блага (прощення заборгованості) за 2012, у зв'язку з чим контролюючим органом правомірно донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 27464,06 грн. за основним платежем та 6866,02 грн. за штрафними санкціями.
Відповідно до частин 2-3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції надано виключну оцінку обставин справи, про що здійснено обґрунтоване посилання в мотивувальній частині рішення, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні відносини та дотримано норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї потрібно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 25 грудня 2015 року.
Головуючийсуддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_9 ОСОБА_10