24 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5704/15
Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого судді - Запорожана Д.В.,
судді - Коваля М.П.,
судді - Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОМІКРОН ПЛЮС» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМІКРОН ПЛЮС» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610135/2 від 26.08.2015 року.
Свої позовні вимоги ТОВ «ОМІКРОН ПЛЮС» обґрунтувало незаконністю спірного рішення.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірне рішення.
В апеляційній скарзі Одеська митниця Державної фіскальної служби просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що позивач та Фірма "T-BUSINESS, INC" уклали контракт № OMKTBS/1 на придбання товару. Найменування та кількість товару, ціна, умови постачання, вартість партії поставки, строк поставки, інші умови обумовлено сторонами в специфікаціях до зазначеного контракту (а/с.15-17).
На виконання вимог зазначеного контракту на адресу TOB "ОМІКРОН ПЛЮС" надійшов товар: посуд скляний, посуд кухонний виготовлений зі зміцненого скла.
Для здійснення митного оформлення вказаного товару, позивачем до Одеської митниці ДФС 25.08.2015 було подано митну декларацію (МД) №500060001/2015/015783.
Митна вартість товару була визначена позивачем за ціною контракту (метод №1).
На підтвердження заявленої митної вартості, з митною декларацією позивачем було подано наступні документи: картку обліку від 03.07.2015 р. №100/2015/0003566; зовнішньоекономічний Контракт № OMKTBS/1 від 13.08.2015 року; додаткову угоду № 1 від 21.08.2015 р. до Контракту № OMKTBS/1 від 13.08.2015 р.; специфікацію №13441 від 13.08.2015 року; рахунок-фактури (Інвойс) №13441 від 13.08.2015 року; пакувальний лист №13441 від 13.08.2015 року; коносамент МАЕU580746183; міжнародну автомобільну накладну (CMR) №13441; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідемілогічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу); акт фізичного огляду б/н від 25.08.2015; звіт про зважування № 232176 від 25.08.2015 року.
Під час опрацювання наданих для здійснення митного оформлення документів відповідачем зафіксовано спрацювання профілів ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості товару 105-2 (вимагає здійсненній контролю правильності визначення митної вартості товарів) та 106-2 (вимагає витребування документів, які підтверджують митну вартість товару).
За результатами візуальної перевірки наданих разом з МД документів та співставлення даних, поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару та відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю та оформлення, на етапі контролю митної вартості правильності визначення митної вартості товарів, задекларованих у МД від 25.08.2015 №500060001/2015/015783 встановлено, що подані документі містять розбіжності, а саме:
- поставки за митною декларацією здійснюються на умовах поставки CIF за Інкотермс 2010 року. В поданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- відповідно до п. 2.2 зовнішньоекономічного договору від 13.08.2015 № OMKTBS/1 якість товару підтверджується відповідним сертифікатом якості заводу виробника або продавця, який відсутній в поданих до митного оформлення документах;
- в специфікації до зовнішньоекономічного договору від 13.08.2015 № OMKTBS/1 та комерційному інвойсі від 13.08.2015 року № 13441 умови поставки CIF Одеса тоді як ціна товару містить ціну на умовах CIF Київ (Україна) згідно п. 4.1. зовнішньоекономічного договору від 13.08.2015 № OMKTBS/1.
На підставі положень ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, 26.08.2015 р. Одеською митницею Державної фіскальної служби декларанта повідомлено про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний із договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
26.08.2015 року декларант листом віл 26.08.2015 р. № 13.441/08 повідомив про неможливість надання витребуваних документів.
Отже, за наявності зазначеної відповіді та згідно приписів п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України виникли підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
26.08.2015 Одеською митницею Державної фіскальної служби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610135/2.
При прийнятті рішенні про коригування митної вартості від 26.08.2015 року №500060001/2015/610135/2, митним органом визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) та база даних ПІК "Інспектор-2006", у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю - митні декларації: від 09.07.2015 №100250001/2015/007581.
З урахуванням приписів ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, відповідачем видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00261 та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу (МК) України від 13 березня 2012 року, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
Відповідно до частини третьої статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами частини третьої цієї ж статті, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Так судом встановлено, що в рішенні про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610135/2 від 26.08.2015 р. зазначено, в результаті візуальної перевірки поданих декларантом документів встановлено, що у цих документах містяться розбіжності, а саме:
- поставки за митною декларацією здійснюються на умовах поставки CIF за Інкотермс 2010 року. В поданих до митного оформлення документах відсутні страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- відповідно до п. 2.2 зовнішньоекономічного договору від 13.08.2015 № OMKTBS/1 якість товару підтверджується відповідним сертифікатом якості заводу виробника або продавця, який відсутній в поданих до митного оформлення документах;
- в специфікації до зовнішньоекономічного договору від 13.08.2015 № OMKTBS/1 та комерційному інвойсі від 13.08.2015 року № 13441 умови поставки CIF Одеса тоді як ціна товару містить ціну на умовах CIF Київ (Україна) згідно п. 4.1. зовнішньоекономічного договору від 13.08.2015 № OMKTBS/1.
Вказані зауваження, викладені відповідачем у Рішенні про коригування митної вартості товарів не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
Щодо посилання митного органу, на те що у п.4.1 наданому до митного оформлення зовнішньоекономічному контракті від 13.08.2015 №OMKTBS/l встановлено, що ціна товару містить: ціну товару на умовах СІF Київ, тоді як митне оформлення здійснюється на умовах CIF Одеса.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що згідно положень статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Згідно положень частини першої статті 266 ГКУ, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) тощо визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до Інкотермс-2010, СРТ (САRRІАGЕ РАID ТО (... named place оf destination) "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.
Поставка товару на умовах CIF ("вартість, страхування, фрахт") зобов'язує продавця оплатити фрахт, необхідний для доставки товару до названого порту призначення, витрат за страхування та забезпечення здійснення митного оформлення товару при експорті.
З урахуванням вищевказаного поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.
Відтак додаткові витрати на транспортування товару до порту "Одеса, Україна" ТОВ "ОМІКРОН ПЛЮС" не понесло.
Судом встановлено, що відповідно до п.3.1. Контракту базисні умови поставки СІР-Київ (Україна). Допускаються поставки на інших умовах, згідно ІНКОТЕРМС 2010, які будуть зазначені в інвойсах на кожну окрему партію.
Досліджений в судовому засіданні інвойс № 13441 від 13.08.2015 р. визначає умови поставки: CIF Одеса.
Пунктом 3.2 Контракту також встановлено, що поставка товару може здійснюватись будь - яким видом транспорту, у т. ч. і морським.
При цьому розділом 4 Контракту встановлена ціна і загальна вартість контракту, яка визначається у Специфікаціях до договору.
В свою чергу у Специфікації № 13441 від 13.08.2015 р. визначено, що товар поставляється морським транспортом на умовах CIF Одеса.
Таким чином сторонами погоджено, що товари можуть поставлятися за будь-якими умовами, згідно ІНКОТЕРМС 2010 p., які будуть зазначені в інвойсах на кожну окрему партію та спеціфікації.
Пунктом 7 частини десятої ст. 58 Митного кодексу встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати настрахування товарів.
У пакувальному листі від 13.08.2015 № 13313 року в розділі "Умови поставки" додатково зазначено, що умови поставки містять в собі вартість завантаження товару у транспортний засіб, вартість пакування (виконані роботи та матеріал), страхування - включені у вартість товару.
Таким чином, згідно умов Контракту від 13.08.2015 № ОМКТВS/1 всі витрати із завантаження, пакування товару, поставки та страхування товару вже були включені продавцем в ціну товару, яка відображена у відповідних товаросупровідних документах, наданих митному органу для митного оформлення, а тому надання додаткових документів згідно митного законодавства, в тому числі окремо зазначати вартість страхування в документах митним законодавством не передбачається.
Щодо посилання митного органу, на те що, відповідно до п.2.2 зовнішньоекономічного договору від 13.08.2015 року OMKTBS/1, якість товару підтверджується відповідним сертифікатом якості заводу виробника або продавця, який відсутній в пакеті документів, поданому до митного оформлення.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, від 01.02.2005 року №28, ввезений в Україну товар (профіль, вироби з алюмінію, ролики, фурнітура), не входить до зазначеного переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, а тому надання до митного органу сертифікату якості не є обов'язковим.
На підтвердження цих обставин позивачем митному органу надано лист, в якому надано пояснення, що товари, що поставляються не містять радіообладнання (передавачів та приймачів), а тому відповідно до Постанови КМУ №679 від 24.06.2009 року та ОСОБА_1 ДМСУ №11.1/1.2-16.3/14468-ЕП від 28.12.2012 року зазначені товари сертифікації не підлягають (а/с.28).
У зв'язку з вищенаведеним суд вважає, що доводи зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підпробки.
Суд звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило за яким орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.
На підставі аналізу наведених вище норм суд дійшов висновку, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи вказаних статей зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган Міндоходів повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових.
Окрім того, спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари було оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю, якщо відсутні інші законні підстави для витребовування додаткових документів, не може бути підставою для такого витребовування та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту.
Колегія суддів вважає, що відомості з інформаційних баз даних митниці мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів ЗЕД, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Окрім того, відповідач не надав належних та допустимих доказів обґрунтованості переходу від 1 методу визначення митної вартості товару одразу до шостого.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.
Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОМІКРОН ПЛЮС» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2015/610135/2 від 26.08.2015 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий /ОСОБА_2/
Судді /ОСОБА_3/
/ОСОБА_1/