ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
24 грудня 2015 року письмове провадження № 826/17665/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна»
до
Київської міської митниці ДФС України
про
скасування рішення про коригування митної вартості товару
Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» (далі - ТОВ «Світ Інструменту Україна», позивач) звернулось до суду з позовом до Київської міської митниці ДФС України (далі - Київська міська митниця ДФС України, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 01.07.2015 № 100270005/2015/000016/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було подано всі передбачені Митним кодексом України, документи, що підтверджують правомірність формування позивачем митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, проте митним органом оскарженим рішенням відкориговано митну вартість товарів. Представник позивача просив суд розглядати справу за його відсутності, про що подав заяву від 09.11.2015.
Відповідач - Київська міська митниця ДФС України - явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи. Проти позовних вимог відповідач заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.
Враховуючи заяву представника позивача та неявку представника відповідача, судом ухвалено здійснювати розгляд в порядку письмового провадження, на підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив.
Між позивачем (покупець) та компанією Matrize Handels-GmbH, (продавець) укладено контракт від 28.04.2011 № CH-MIU/28/0411 відповідно до умов якого, продавець продав а покупець придбав товари в асортименті згідно Специфікацій.
З метою митного оформлення товару, що надійшов відповідно до вказаного вище контракту, позивачем подано митну декларацію № 100270005/2015/316293, якою заявлено до митного оформлення «інструменти ручні в асортименті».
Митна вартість була визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, митним органом виявлено, що подані основні документи містять розбіжності, а саме: згідно з пунктом 2.4. контракту від 28.04.2011 № СН-МЮ/28/0411 зазначено, що в інвойсі вказується: ціна товару, що повинна бути сплачена, ціна за одиницю товару; кількість кожного найменування; загальна вартість за кожним найменуванням товару в даній поставці; код УКТЗЕД; загальна вартість та строк оплати товару по даній поставці. У наданому інвойсі від 27.04.2015 № 15-0119-К137 не міститься вся необхідна інформація.
Згідно інформації у інвойсі наданому до митного оформлення за митною декларацією умови оплати 100% вартості товарів повинні бути сплачені на протязі 180 календарних днів після відвантаження, на момент подання митної декларації платіжні документи на вимогу митниці пред'явлені не були.
У зв'язку з викладеним на електронну пошту ТОВ «Світ Інструменту» направлено запит про надання додаткових документів, а саме:
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- виписку з бухгалтерської документації;
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
- переклад митної декларації країни відправлення.
На вказаний запит Київської міської митниці ДФС України позивачем не було надано документів, оскільки як вказує позивач, при митному оформленні товару ним було подано Додаткову угоду № 4 щодо зміни порядку (строків) розрахунків за поставлений товар з « 30» до « 180» календарних днів.
01.07.2015 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №100270005/2015/000016/2 в графі 33 якого вказано про розбіжності, а саме: відсутність в інвойсі від 28.04.2015 № 15-0139-К137 всієї необхідної інформації, зокрема умови оплати 100% вартості товарів повинні бути оплачені протягом 180 календарних днів після відвантаження, на момент подання митної декларації платіжні документи на вимогу митниці пред'явлені не були.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2).
Статтею 57 глави 9 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3).
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.
Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Як визначено в частині 5 статті 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості товару уповноваженою особою декларанта (позивача) було надано митному органу наступні документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2012/0002688 від 05.03.2015, міжнародну автомобільну накладну № 39364 від 26.06.2014, коносамент OOLU2560797990A від 25.05.2015; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 30062015/3 від 30.06.2015; інвойс № 15-0166-К137 від 19.05.2015; пакувальний лист від 19.05.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) спец.15-0166-К137 від 19.05.2015; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу CH-MIU/28/0411 від 28.04.2011; договір про перевезення SC-676 від 13.12.2013; сертифікат про походження товару загальної форми № G153109202020194 від 03.06.2015; інші некласифіковані документи.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу (частина 2).
За змістом частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
Статтею 57 Митного кодексу України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору стало те, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості. Зокрема зазначено, що в п. 2.4 Контракту від 28.04.2011 № CH-MIU/28/0411 передбачено, що в інвойсі вказується: ціна товару, що повинна бути сплачена, ціна за одиницю товару; кількість кожного найменування; загальна вартість за кожним найменуванням товару в даній поставці; код УКТЗЕД; загальна вартість та строк оплати товару по даній поставці. Як вказувалось вище у наданому інвойсі не містилась вся необхідна інформація. Згідно вказаного інвойсу умови оплати 100% вартості товарів повинні бути сплачені протягом 180 днів після відвантаження, проте платіжні документи митному органу позивачем надані не були.
Суд не погоджується з позицією митного органу, що надані позивачем документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності), а саме відсутні документи, що підтверджують умови оплати товару, з огляду на наступне.
Пунктом 5.1 вищевказаного контракту передбачено, що оплата здійснюється протягом 30 календарних днів після відвантаження, підтверджена копіями відвантажених документів, а саме міжнародною морською накладною (коносаментом).
Додатковою угодою № 4 від 28.04.2011 змінено порядок розрахунків за поставлений товар з « 30» до « 180» календарних днів.
Враховуючи, що додаткові угоди є невід'ємною частиною контракту 28.04.2011 № CH-MIU/28/0411, які були подані ТОВ «Світ Інструменту» при здійсненні митного оформлення товару та в яких чітко вказаний порядок оплати товару, суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про наявність інформації щодо розбіжностей в поданих документах стосовно оплати товару.
Крім того, як вказувалось вище ч. 3 статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо зазначені у частині 2 цієї статті документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язана протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналіз викладених статей свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Ненаведення митницею в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.
Аналіз оскаржуваного рішення, а саме графи 33, свідчить про відсутність інших доводів, окрім твердження про невідповідність інвойсу вимогам п. 2.4 договору. При цьому, зі змісту інвойсу від 19.05.2015 № 15-0166-К137 вбачається, що даний документ містить всю необхідну інформацію, а саме: найменування товару, ціну за одиницю товару, кількість товару, загальну вартість кожної одиниці товару, загальна вартість за товар, що підлягає сплаті, строки сплати та найменування виробника.
А тому з огляду на викладене, суд приходить до висновку що вказані відповідачем недоліки не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів, оскаржуваним рішенням.
Оскільки надані позивачем документи містять всі відомості в кількісному виразі митної вартості товару, про які зазначено вище, що вказує на відсутність порушень позивачем ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення про визначення митної вартості товарів від 01.07.2015 року № 100270005/2015/000016/2.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони у відповідності з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 69 доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про корегування митної вартості № 100270005/2015/000016/2 від 01.07.2015 Київської міської митниці ДФС України.
Судові витрати в сумі 1 827,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» за рахунок Державного бюджету України.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС України.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.О. Арсірій