Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 грудня 2015 р. Справа № 805/4726/15-а
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Галатіної О.О. суддів: Хохленкова В.О., Смагар С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Зевс Кераміка” до Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення про відмову у розстроченні податкового зобов'язання № 35627/7/99-99-23-04-17 від 29.09.2015 року та зобов'язання вчинити дії - повторно розглянути по суті заяву про розстрочення та прийняти відповідне рішення, суд -
21 жовтня 2015 року позивач ОСОБА_1 акціонерне товариства «Зевс Кераміка» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про відмову у розстроченні податкового зобов'язання № 35627/7/99-99-23-04-17 від 29.09.2015 року та зобов'язання вчинити дії - повторно розглянути по суті заяву про розстрочення та прийняти відповідне рішення.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 02 жовтня 2015 року Слов'янською об'єднаною державною інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області (далі за текстом - Слов'янська ОДПІ) листом № 3945/10/05-22-23 повідомлено, що відповідно листа № 35627/7/99-99-23-04-17 від 29 вересня 2015 року Державної фіскальної служби України (далі за текстом - ДФС України) прийняте рішення про відмову у розстрочення податкових зобов'язань. На думку представника Позивача, така відмова протирічить вимогам Податкового кодексу України та Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків.
Посилаючись на вказані обставини позивач вважає дії відповідачів протиправними та просить суд:
1) визнати протиправним рішення про відмову у розстроченні податкового зобов'язання № 35627/7/99-99-23-04-17 від 29.09.2015 року.
2) зобов'язати Державну фіскальну службу України повторно розглянути заяву АТ «Зевс Кераміка» про розстрочення податкових зобов'язань (податкового боргу) та прийняти відповідне рішення про розстрочення.
Представник позивача через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання про розгляд справи без участі його представника в порядку письмового провадження на позовних вимогах наполягав.
Представники відповідача через відділ діловодства та документообігу суду 08 грудня 2015 року надали заперечення, відповідно до яких зазначив, що Податковий орган прийняв рішення про відмову у розстроченні грошових зобов'язань в межах діючого законодавства. Вказав, що рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу є правом, а не обов'язком. Посилаючись на вказані обставини просить суд, відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки, всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не прибули у судове засідання і у суду відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 акціонерне товариства «Зевс Кераміка» (код ЄДРПОУ 32359747, адреса реєстрації: 84100, Донецька обл., місто Слов'янськ, вул. Гончарна, буд 7) зареєстроване в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області 06 березня 2003 року, про що зроблений відповідний запис № 12771070027000006.
Відповідачі, Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області та Державна фіскальна служба України є суб'єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах реалізує надані їм Податковим кодексом України повноваження.
Як вбачається з матеріалів справи, Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області на підставі акту № 1165/15-1-32359747 від 30 березня 2015 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка» з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконання контрактів № 1439 від 01 серпня 2011 року, № 1072 від 12 травня 2010 року, № 0102 від 10 червня 2013 року, № ZC001/14 від 12 лютого 2015 року та б/н від 14 жовтня 2014 року за період з 01 січня 2014 року по 16 березня 2015 року, при виконанні контрактів № 0116 від 22 серпня 2013 року та № ZC 12/10 від 20 січня 2010 року за період з 24 вересня 2014 року по 16 березня 2015 року, з урахуванням результатів розгляду заперечень АТ «Зевс Кераміка» було прийняте податкове повідомлення - рішення від 10 квітня 2015 року № НОМЕР_1, яким АТ «Зевс Кераміка» нараховано до сплати 5 134 764,46 грн. пені за порушення термінів розрахунку в іноземній валюті.
Позивач не погодившись із зазначеним вище рішенням звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом про скасування податкового повідомлення - рішення від 10 квітня 2015 року № 000031510.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року в задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства “Зевс Кераміка” до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 квітня 2015 року № НОМЕР_1 відмолено повінстю.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року залишено постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року без змін.
Тобто, сума та правомірність нарахування пені за порушення термінів розрахунку в іноземній валюті є підтвердженою у судовому порядку.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав для розстрочення грошових зобов'язань платника податків регулюються правовими нормами Податкового кодексу України та Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 N 574 (надалі - Порядок N574), що були чинні на день виникнення таких відносин.
З матеріалів справи вбачається, що 07 вересня 2015 року ОСОБА_1 акціонерне товариство «Зевс Кераміка» звернулось до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС із заявою щодо розстрочення податкових зобов'язань в сумі 5 134 764,46 грн., за порушення термінів розрахунку в іноземній валюті.
Таким правом на звернення щодо розстрочки податкових зобов'язань позивач, як платник податків, наділений в силу положень п.100.2 ст.100 Податкового кодексу України.
В розумінні вимог п.100.8 ст.100 Податкового кодексу України та п.2.1. Порядку N574 саме до повноважень відповідача, в особі керівника (його заступника) цієї державної податкової інспекції, віднесене право ухвалення рішення про надання розстрочки стосовно загальнодержавних податків, розмір яких не перевищує 300 тис. гривень.
Відповідно до вимог п.3.2. Порядку N574 таке рішення ухвалюється протягом 30 календарних днів з дати подання заяви.
За результатами розгляду вказаного звернення позивача податковим органом був підготовлений висновок про доцільність надання такої розстрочки.
Як зазначено в листі Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № 3945/10/05-22-23 від 02 жовтня 2015 року, що згідно листа Державної фіскальної служби України № 35627/7/99-99-23-04-17 від 29 вересня 2015 року, позивачу в погодженні прийняття рішення щодо надання зазначеної розстрочки було відмовлено.
На підставі вказаного рішення Державної фіскальної служби України листом від 29 вересня 2015 року № 35627/7/99-99-23-04-17 було прийнято рішення про відмову в наданні позивачу розстрочки податкових зобов'язань в сумі 5 134 764,46 грн., у зв'язку з недостатнім економічним обґрунтуванням, яке складається з переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану: графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.
Вказана позиція податкового органу відповідає вимогам чинного законодавства та узгоджується із обставинами справи, встановленими в судовому засіданні.
Так, за приписами п.п.20.1.29 п.20.1 ст.20 і п.100.8 ст.100 Податкового кодексу України до повноважень Відповідача як відповідного територіального органу державної податкової служби віднесено право приймати рішення про розстрочення грошових зобов'язань у порядку, передбаченому законодавством.
В розумінні вимог п.100.4 ст.100 Податкового кодексу України та п.3.1 Порядку N574 підставою для розстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин", а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
З аналізу наведених вище правових норм колегія суддів робить висновок про те, що законодавцем не передбачено обов'язку податкового органу, в тому числі відповідачів по даній справі, безумовно ухвалювати рішення про надання розстрочки грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків без відповідного аналізу відповідних обставин та економічного обґрунтування стану такого платника.
Таким чином, повноваження податкового органу щодо розстрочки грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків за своєю правовою природою є дискреційними повноваженнями цих суб'єктів владних повноважень, тобто дають можливість на власний розсуд визначити зміст рішення та вибрати один з варіантів рішень кожен з яких є законним, і орган зобовязаний зробити цей вибір.
Як зазначив в своїх поясненнях представник Державної фіскальної служби України, що обсяг виробництва продукції за перше півріччя 2015 року за даними офіційно бухгалтерської зв'язності порівняно з відповідним періодом 2014 року збільшився більш ніж у 4 рази або на 85,4 млн. грн.., чистий дохів (виручка) - на 47 відс., або на 34,8 млн. грн. Валовий прибуток за той же період зріс на 35,1 відс. або на 8,8 млн. грн.
Тобто платник податків, мав у своєму розпорядженні достатньо ресурсів для погашення грошового зобов'язання у сумі 5,1 млн. грн.
Саме такий аналіз фінансового стану платника надав відповідачу право вибрати один із варіантів рішень - відмовити в наданні розстрочки грошових зобов'язань (податкового боргу) платника.
Суд вважає безпідставними доводи представника Позивача, що оскаржуване рішення відповідача призводить до загрози виникнення або накопичення податкового боргу.
Правовими нормами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У контексті з положеннями частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Тобто, суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів Позивача з боку Відповідачів - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод Позивача.
Разом з тим, позивачем не наведено доводів, а судом не встановлено порушення його прав, свобод та законних інтересів Слов'янською об'єднаної державною податковою інспекцією та Державною фіскальною службою України в зв'язку із прийняттям рішення про відмову в наданні розстрочки податкових зобов'язань з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та невиконання зобов'язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства на суму 5 134 764,46 грн.
Відповідач при розгляді звернення Позивача діяв в межах наділених вимогами ст.100 Податкового кодексу України та Порядку N574 власних дискреційних повноважень.
Зазначене свідчить про відсутність порушених прав Позивача та відсутність в потребі їх судового захисту шляхом задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати Приватного акціонерного товариства «Зевс Кераміка» відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволені адміністративного позову Приватного акціонерного товариства “Зевс Кераміка” до Словянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним рішення про відмову у розстроченні податкового зобов'язання № 35627/7/99-99-23-04-17 від 29.09.2015 року та зобов'язання вчинити дії - повторно розглянути по суті заяву про розстрочення та прийняти відповідне рішення - відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двох днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя Галатіна О.О.
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3