Справа № 11-кп/796/2129/2015 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.286 КК України Доповідач: ОСОБА_2
22 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого: судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, кримінальне провадження №120141000000338 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Деснянського районного суду м.Києва від 15 жовтня 2015 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Полтава, громадянина України, приватного підприємця, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2014 року народження, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_9 ,
Вироком Деснянського районного суду м.Києва від 15 жовтня 2015 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 рокиз позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Запобіжний захід ОСОБА_6 , не застосовувався.
По справі вирішено питання щодо процесуальних витрат за залучення експерта.
Судом визнано доведеним, що 30 жовтня 2014 рокуприблизно о 19 год. 55 хв. ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «Мазда 3», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул.Закревського зі сторони бул.Висоцького, в напряму перехрестя з вул.Драйзера в м.Києві, наближався до врегульованого пішохідного переходу, розташованого за вказаним перехрестям, де в цей час, поряд з регульованим пішохідним переходом, з права на ліво відносно його руху, рухався пішохід ОСОБА_10 . Під час руху обвинувачений ОСОБА_6 допустив порушення вимог п.1.5, 2.3 п.п. «б», 10.1, 11.3, 12.3 та п.1.1 додатку №2 «Правил дорожнього руху», а саме: під час руху неуважно стежив за дорожньою обстановкою та неправильно реагував на її зміни. Перед зміною напрямку руху вліво, не переконався, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при виникненні небезпеки для руху, чим для нього явився пішохід ОСОБА_10 , якого він об'єктивно спроможний був виявити та не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля, а продовжував рух далі та здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, перетнувши дорожню розмітку 1.1, яку перетинати забороняється та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_10 .
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.
В порушення вимог п.1.5, 2.3 п. п. «б», 10.1, 11.3, 12.3 та п.1.1 додатку №2 «Правил дорожнього руху» дії водія ОСОБА_11 , знаходиться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідком- смертю пішохода ОСОБА_10 .
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого та обставинам справи, що пом'якшують покарання просить змінити вирок Деснянського районного суду від 15 жовтня 2015 року та звільнити його від призначеного покарання з випробуванням. Вказує, що свою вину визнає повністю, щиро розкаюється, за власною ініціативою передав потерпілій ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 25 тисяч гривень та має намір в подальшому по мірі можливостей надавати матеріальну допомогу потерпілій. Крім того, є законослухняним громадянином, характеризується позитивно за місцем роботи та проживання, працює, веде здоровий спосіб життя, раніше не судимий, одружений, має постійне місце проживання, виховує малолітню доньку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, представника потерпілого - ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу в частині призначення покарання не пов'язаного з позбавлення волі, прокурора ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому відповідно до вимог ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
Разом з тим, що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 щодо зміни вироку суду першої інстанції та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, то вони заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про правильність застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та відповідність призначеного ним покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів виходить із того, що у відповідності до вимог ст.50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню нею нових злочинів.
При цьому, колегія суддів враховує вимоги ст.65 КК України, а також роз'яснення, наведені у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, згідно з якими при призначенні покарання суд повинен в повній мірі враховувати ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані про особу, а також ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з вироку, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції, у відповідності до ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, наслідки вчиненого, думку потерпілої, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, його спробу до відшкодування завданої шкоди, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, і прийшов до висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
На думку колегії суддів, мотивуючи призначене ОСОБА_6 покарання, місцевий суд хоча і послався на обставини, передбачені ст.65 КК України, але не врахував їх в повній мірі при визначенні питання, чи повинен він відбувати покарання реально.
Зокрема, суд першої інстанції належним чином не врахував те, що ОСОБА_6 скоїв тяжкий злочин, відповідно до ст.12 КК України, однак з необережності і не бажав таких наслідків, особу обвинуваченого, який раніше не судимий,працює, має на утриманні малолітню дитину та дружину, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, відшкодування завданої шкоди, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого.
Також, суд апеляційної інстанції враховує те, що обвинувачений ОСОБА_6 визнав свою вину, щиро розкаявся, добровільно передав потерпілій ОСОБА_12 грошові кошти 50 000 гривень та має намір в подальшому надавати матеріальну допомогу потерпілій. Крім цього, колегія суддів бере до уваги, поведінку пішохода ОСОБА_10 , який в темну пору доби, переходив дорогу поза межами пішохідного переходу та на червоний сигнал світлофора, що також є порушенням правил дорожнього руху, які привели до тяжких наслідків.
Безумовно, суд апеляційної інстанції враховує думку потерпілої ОСОБА_12 , яка просить суворо ОСОБА_6 не карати та обрати йому міру покарання, не пов'язану з реальним позбавленням волі, а саме, звільнити його від відбування покарання з випробуванням (а.к.п.114, 127-128).
В суді апеляційної інстанції представник потерпілої - ОСОБА_8 просив призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання не пов'язане з позбавлення волі.
У зв'язку з наведеним, з огляду на конкретні обставини справи, наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, відсутність по справі обставин, що обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого, які суттєво зменшують суспільну небезпеку ОСОБА_6 , прохання потерпілої та її представника, колегія суддів вважає, що мета покарання та виправлення обвинуваченого може бути досягнута без відбування ним покарання.
За таких обставин до ОСОБА_6 можливо застосувати ст.75 КК України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків передбачених ст.76 КК України, якщо протягом визначеного судом іспитового строку обвинувачений не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Саме таке покарання, за висновками колегії суддів, буде відповідати вимогам ст.65 КК України та за своїм видом та розміром буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а вирок Деснянського районного суду м.Києва від 15 жовтня2015 року, в частині призначення покарання, зміні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 409, 418 та 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м.Києва, -
п о с т а н о в ил а:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_11 , - задовольнити.
Вирок Деснянського районного суду м.Києва від 15 жовтня 2015 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, - змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.2 ст.286 КК України до 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину.
Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
Судді:
_____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4