03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
24 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Гаращенка Д.Р.
суддів Соколової В.В., Ратнікової В.М.
при секретарі Лознян О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Управління праці та соціального захисту Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Не погоджуючись з вказаною ухвалу суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог посилався на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, безпідставно розглянув справ без виклику сторін, без з'ясування обставин справи по суті, в результаті чого допустився прийняття помилкової ухвали.
ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник Управління праці та соціального захисту Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, про те що заявник з 19.04.1996 р. по 13.03.2014 р. постійно проживав за адресою: 9500, АДРЕСА_1.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що після вимушеного виїзду з тимчасово окупованої території АР Крим він звернувся до Управління праці та соціального захисту Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації з метою стати на облік і отримати довідку внутрішньо переміщеної особи, але у зв'язку з тим фактом, що місце його офіційної реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 не має статусу тимчасово окупованої території, йому було відмовлено, у зв'язку із чим він звернувся до суду із вказаною заявою.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається спір про право між заявником та Управлінням праці та соціального захисту Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 234 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.
В ч.1 ст. 256 ЦПК України визначений перелік фактів, про встановлення яких суд розглядає справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно ч. 4 ст. 256 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, передбачені ст. 143 ЦПК, зокрема, з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Таких дій суд першої інстанції не здійснив, не уточнив мету звернення заявника з заявою про встановлення факту ч. 1 п.1 ст. 258 ЦПК України.
Крім того суд першої інстанції не звернув увагу на те, що згідно з даними паспорту заявника він був знятий з останнього місця реєстрації і на сьогоднішній день ніде не зареєстрований, а проживає в місці наданого державою для осіб які вимушені були виїхати з тимчасово окупованої території АР Крим.
Аналізуючи вказані положення законодавства та роз'яснення Верховного Суду України, суд, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яка складена у відповідності до вимог цивільного процесуального закону, має право відмовити у відкритті провадження по справі тільки у випадку, якщо з її змісту вбачається спір про право, в іншому випадку повинен прийняти до розгляду заяву та вжити заходів для правильного, своєчасного та всебічного розгляду заяви.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.
Не звернув увагу і на те, що попередня ухвала суду першої інстанції по цьому питанню також була оскаржена та повернута на новий розгляд до суджу першої інстанції.
Враховуючи викладене колегія суддів вража, що підстав для відмови у відкритті провадження по справі без встановлення дійсних обставин про наявність спору про право у суду першої інстанції не було.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала Оболонського районного суду м. Києва скасуванню з направленням питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 218, 303-305, 307, 311-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2015 року - скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді