справа № 22-ц/796/10961/2015 головуючий у 1-й інстанції: Фаркош Ю.А.
22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Шахової О.В., Поливач Л.Д.
при секретарі: Бугай О.О.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" про зобов'язання виконати зобов'язання за договором фінансового лізингу, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2015 року,
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 24 червня 2014 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" (далі - ТОВ "ЛК "Автофінанс") укладено договір фінансового лізингу № 010254, згідно з умовами якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - міні трактор марки ДТЗ-244.4 та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. На виконання своїх зобов'язань за договором, позивач сплатив на рахунок відповідача авансовий платіж (50% від вартості предмета лізингу) в розмірі 61400 грн., 10 % комісії за організацію оформлення даного договору в розмірі 6140 грн. та 3% комісії за передачу предмета лізингу в розмірі 1842 грн.
Посилаючись на те, що відповідач не виконує своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу, не передає позивачу предмет лізингу, позивач просив суд зобов'язати ТОВ "ЛК "Автофінанс" виконати взяті на себе зобов'язання відповідно до п. 1.7 розділу 1 договору фінансового лізингу № 010254 від 24 червня 2014 року та передати йому предмет лізингу - міні трактор марки ДТЗ-244.4.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано ТОВ "ЛК "Автофінанс" виконати зобов'язання за договором фінансового лізингу № 010254 від 24 червня 2014 року та передати ОСОБА_1 предмет лізингу - міні трактор марки ДТЗ-244.4. Стягнуто з ТОВ "ЛК "Автофінанс" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 614 грн.
У поданій апеляційній скарзі ТОВ "ЛК "Автофінанс", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково виходив із того, що зобов'язання за договором фінансового лізингу були виконані позивачем; подані позивачем в якості доказів квитанції не є належним доказом сплати вартості предмета лізингу, оскільки були сплачені самостійно позивачем через банківську установу на розрахунковий рахунок відповідача; крім того, суд не звернув уваги на те, що за відсутності Додатку № 2, який є невід'ємною частиною договору, невідомо з яких розрахунків буде в подальшому виходити позивач при сплаті другого лізингового платежу чи при викупі предмета лізингу; суд прийняв рішення щодо зобов'язання відповідача передати предмет лізингу без урахування здійснення доплати у випадку здорожчання предмета лізингу.
ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом установлено, що 24 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ЛК "Автофінанс" укладено договір фінансового лізингу № 010254, згідно з умовами якого лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу - міні трактор марки ДТЗ-244.4 та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором.
Пунктами 1.7, 1.8 договору передбачено, що предмет договору передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу (50% від вартості предмета лізингу), комісії за організацію та оформлення даного договору (10% від вартості предмету лізингу) та комісії за передачу предмета лізингу (3% від вартості предмету лізингу). Лізингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж впродовж (але не більше) 12 місяців з моменту підписання даного договору, платежами визначеними лізингодавцем залежно від вартості предмета лізингу в додатку №1 до договору. Авансовий платіж не може бути сплачений повністю лізингоодержувачем до сплати комісії за організацію.
На виконання своїх зобов'язань за договором, позивач сплатив на рахунок відповідача авансовий платіж (50% від вартості предмета лізингу) в розмірі 61400 грн., 10% комісії за організацію оформлення даного договору в розмірі 6140 грн. та 3% комісії за передачу предмета лізингу в розмірі 1842 грн. (а. с. 15-16).
Відповідно до п. 4.1. договору фінансового лізингу лізингодавець передає предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 120 робочих днів з дати отримання авансового платежу на свій (лізингодавця) поточний рахунок та комісії за передачу предмета лізингу, відповідно до умов договору. У разі затримки строку сплати авансового платежу (не враховуючи право лізингоодержувача виплачувати авансовий платіж протягом 12 місяців), строк поставки предмета лізингу може бути відповідно змінено.
Згідно ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу - лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (ч. 2 ст. 806 ЦК України та ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").
За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - у можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про фінансовий лізинг" (далі - Закон) лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.
За положеннями ч. 2 ст. 10 цього Закону лізингодавець зобов'язаний у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.
Статтею 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачені права лізингоодержувача, зокрема: 1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцо; 2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям; 3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках; 4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.
Згідно зі статтею 16 вказаного Закону лізингові платежі можуть включати: суму, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого у лізинг майна.
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Установивши, що позивач належним чином виконав умови договору та здійснив оплату на рахунок лізингодавця лізингових платежів, передбачених пунктом 1.7 розділу 1 договору фінансового лізингу № 010254 від 24 червня 2014 року, а відповідач ТОВ "ЛК "Автофінанс" не виконав свої зобов'язання за договором, не передав лізингоодержувачу предмет лізингу в обумовлений договором строк, суд першої інстанції на підставі доказів, наданих сторонами та належним чином оцінених судом (ст. 212 ЦК України), дійшов по суті правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1
Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних доводів суду не надано.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Ураховуючи викладене, підстави для скасування рішення суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" відхилити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий Судді: