22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
захисника розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва ОСОБА_10 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015100050000111, за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бахмач Чернігівської обл., яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,
Вказаним вироком ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України та їй призначено покарання: за ч. 2 ст. 191 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з доступом до матеріальних цінностей та розпорядженням ними строкомна два роки; за ч. 3 ст. 191 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з доступом до матеріальних цінностей та розпорядженням ними строкомна три роки;за ч. 1 ст. 366 КК України у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з доступом до матеріальних цінностей та розпорядженням ними строком на три роки.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з доступом до матеріальних цінностей та розпорядженням ними строком на три роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку на три роки, з покладенням на неї обов'язків, передбачених п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено та ухвалено стягнути з обвинуваченої ОСОБА_8 на користь цивільного позивача 223 500 гривень.
Судом у справі вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Згідно з формулюванням обвинувачення, визнаного судом доведеним, ОСОБА_8 відповідно до наказу ТОВ «Споживчий центр» № 310-К від 28.05.2014 року «Про переведення на посаду керуючого» виконуючи обов'язки керівника (керуючого відділенням) відокремленого підрозділу ТОВ «Споживчий центр» відділення № 30 розташованого за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 16, будучи службовою особою та виконуючи відповідно до посадової інструкції від 28.05.2014 року адміністративно-господарські функції, крім того відповідно до довіреності ТОВ «Споживчий центр» від 07.07.2014 року будучи уповноваженою представляти інтереси цього товариства при укладанні кредитних договорів з фізичними особами-контрагентами на суму не більше, ніж 10 000 грн., та маючи повноваження: підписувати від імені товариства договори та інші документи, а також виконувати усі інші дії, пов'язані з виконанням цієї довіреності, а також будучі особою, якій ввірені матеріальні цінності та мала безперешкодний доступ до печатки підприємства та сейфу (сховища) із грошовими коштами товариства, які вона повинна видавати клієнтам після укладення із ними кредитних договорів, в період з 28 липня 2014 року по 24 грудня 2014 року, вчинила привласнення чужого майна службовою особою, яка зловживала своїм службовим становищем, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 191 КК України; вчинила повторно привласнення чужого майна службовою особою, яка зловживала своїм службовим становищем, з кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 191 КК України; вчинила дії, які виразились у складанні службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а також внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, та інше підроблення офіційних документів, з правовою кваліфікацією зазначеного кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 366 КК України.
Заступник прокурора міста Києва ОСОБА_10 подав на зазначений вирок апеляційну скаргу, в якій,посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м'якість, просив вирок в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покаранняза ч. 2 ст. 191 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з доступом до матеріальних цінностей та розпорядженням ними строком на 2 роки; за ч. 3 ст. 191 КК України у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з доступом до матеріальних цінностей та розпорядженням ними строком на 3 роки;за ч. 1 ст. 366 КК України у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з доступом до матеріальних цінностей та розпорядженням ними строком на 2 роки. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з доступом до матеріальних цінностей та розпорядженням ними строком на три роки.
У решті вирок залишити без змін.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, доведеність винуватості ОСОБА_8 та правильність кваліфікації її дій, зазначав, що призначаючи обвинуваченій покарання, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, та незаконно призначив невиправдано м'яке покарання, звільнивши від його відбування з випробуванням.
Апелянт зазначав, що суд першої інстанції фактично не надав належної оцінки конкретним обставинам кримінального правопорушення, даним про підвищену суспільну небезпечність особи обвинуваченої, яка вчинила корисливі злочини та не вжила жодних заходів для відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва ОСОБА_10 , пояснення представника потерпілого, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченої та її захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши обвинуваченій останнє слово, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні докази і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 КПК України судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу з нарадчої кімнати.
Проголошення судового рішення є обов'язковою складовою судового провадження.
Проголошення вироку полягає у зачитуванні його повного тексту. Не допускається проголошення лише окремих частин вироку або не проголошення якихось обставин.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 вказаних вимог повною мірою дотримано не було.
З наявного в матеріалах кримінального провадження журналу судового засідання убачається, що 01 вересня 2015 року, із застосуванням технічної фіксації на комплексі «Камертон», головуючим було проголошено текст вироку від 01 вересня 2015 року.
Однак колегією суддів у порядку ч. 2 ст. 404 КПК України при перевірці матеріалів кримінального провадження встановлена невідповідність обсягу проголошеного тексту вироку, який зафіксований на технічному носії інформації та приєднаний до матеріалів кримінального провадження року у вигляді СД - диску, тексту оригіналу вироку, наявного в матеріалах кримінального провадження та підписаного головуючим суддею.
Так, при проголошенні 01 вересня 2015 року вироку, головуючим було не повністю проголошено текст мотивувальної частини вироку, з проголошенням лише вибіркових певних частин абзаців та речень, без зачитування їх повного змісту.
Оскільки інформація, зафіксована на технічному носії інформації під час судового провадження в суді першої інстанції, не відповідає фактичним обставинам, викладеним у письмовому тексті оригіналу вироку суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, та відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412 КПК України, є підставою для скасування вироку суду, з призначенням нового судового розгляду в іншому складі суду.
У відповідності до ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому колегія суддів не вправі вирішувати питання про обґрунтованість викладених у апеляційній скарзі прокурора доводів про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м'якості.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року відносно ОСОБА_8 - скасувати, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, в іншому складі суду.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3