Апеляційний суд міста Києва
Справа № 761/8803/15-ц Головуючий у суді першої інстанції: Маліновська В.М.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10832/15 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
10 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Шкоріної О.І., Слюсар Т.А.
при секретарі Крічфалуши С.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Куковальської Нелі Михайлівни в інтересах Національного заповідника «Софія Київська», Зубка Юрія Петровича - представника Міністерства культури України на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Міністерства культури України, Національного заповідника «Софія Київська», третя особа: Міністр культури України Кириленко В'ячеславАнатолійович про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
25 березня 2015 року позивач ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Міністерства культури України (Відповідач-1), Національного заповідника «Софія Київська» (Відповідач-2), третя особа: Міністр культури України Кириленко В. А. та просила визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства культури України № 203/0/17-15 від 17.03.2015; поновити з 17.03.2015 її на посаді генерального директора Національного заповідника «Софія Київська»; стягнути з Національного заповідника «Софія Київська» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7 162,40 грн.; допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_6 на посаді та стягнути на її користь середній заробіток за один місяць.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.06.2012 з нею та Міністерством культури України було укладено трудовий договір у формі контракту №543 відповідно до якого вона призначена на посаду генерального директора Національного заповідника Софія Київська». У березні 2015 року під час перебування на лікарняному, трудовий контракт з нею розірвано з 17.03.2015 з підстав, передбачених контрактом. Вважаючи видання наказу про розірвання контракту незаконним, ОСОБА_6 звернулася до суду за захистом порушеного права.
При цьому вказувала, що звільнення своє вважає незаконним, оскільки порушень контракту вона не допускала, негативні наслідки відсутні, а наказ про звільнення не містить жодних посилань на конкретні факти, які б свідчили про одноразове грубе порушення з її боку законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.
Визнано наказ Міністра культури України від 17.03.2015 №203/0/17-15 «Про звільнення ОСОБА_6.» - незаконним.
Поновлено ОСОБА_6 на роботі на посаді Генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» з 17.03.2015.
Стягнуто з Національного заповідника «Софія Київська» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17.03.2015 по 30.06.2015 в розмірі 6 139,20грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в порядку ст.367 ЦПК України в частині поновлення ОСОБА_6 на роботі на посаді Генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 4 399,65грн.
В решті позову відмовити.
Не погодившись із рішенням суду на нього було подано дві апеляційні скарги - Куковальською Нелею Михайлівною в інтересах Національного заповідника «Софія Київська» та Зубко ЮріємПетровичем - представником Міністерства культури України, у яких коротко викладені обставини справи, правові підстави звільнення позивача на підставі контракту та виписані пункти контракту, що слугували підставою для розірвання контракту згідно п.8 ст.36 КЗпП України.
У своїй апеляційній скарзі Куковальська Н.М., яка діє в інтересах Національного заповідника «Софія Київська», посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовити у повному обсязі (а.с.242-249 т.4).
Зубко Ю. П. - представник Міністерства культури України у своїй апеляційній скарзі зазначав, що рішення суду підлягає скасуванню внаслідок невірного застосування норм матеріального права та неповної правової оцінки обставинам справи. Зокрема вказував, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження правомірності звільнення позивача з підстав, передбачених п.5.3.4 Контракту у зв'язку із одноразовим грубим порушенням законодавства чи обов'язків, передбачених Контрактом, в результаті чого для Національного заповідника «Софія Київська» настали значні негативні наслідки, оскільки на спростування доводів позивача були надані відповідні письмові докази.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог (п.2, ч.1 ст. 307 ЦПК України).
Статтею 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
- неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
- невідповідність висновків суду обставинам справи;
- порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.
Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положеньст.57-66 ЦПК України.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх доведеності саме в такій частині.
Проте, з такими висновками суду не можна погодитися враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 15 червня 2012 року між Міністерством культури України та ОСОБА_6 було укладено контракт № 543, згідно якого ОСОБА_6 була призначена на посаду генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» терміном на 5 років з 15 червня 2012 року по 14 червня 2017 року (а.с.4-10 т.1).
Відповідно до п. 1.1. Контракту Керівник зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію Заповідника здійснювати поточне керівництво Заповідником, забезпечувати його ефективну діяльність, раціональне використання і збереження закріпленого за Заповідником державного майна, а Міністерство зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці Керівника.
Згідно п.2.1. Контракту Керівник зобов'язується, зокрема: - дотримуватись виконання Державних програм розвитку охорони культурної спадщини та музейної справи відповідно до законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про музеї та музейну справу» та «Про культуру» (п.п.2.1.1.); забезпечувати виконання науково-дослідної, культурно-освітньої, експозиційної, фондової, ремонтно-реставраційної та іншої діяльності Заповідника (п.п.2.1.2.); - не допускати незаконного витрачання державних коштів на непередбачені кошторисами цілі (п.п.2.1.11); - дотримуватись фінансово-розрахункової дисципліни, здійснювати контроль за збереженням майна, ощадливим і раціональним використанням матеріальних цінностей (п.п.2.1.12) - дотримуватись норм законодавства, удосконалення форм методів управління, умов колективного договору, зміцнення договірної та трудової (виконавської) дисципліни (п.п.2.1.17) тощо.
Відповідно до п.5.3. Розділу 5 «Внесення змін і доповнень до контракту та умови його припинення» Контракт може бути розірвано з ініціативи Міністерства: - до закінчення терміну дії контракту у разі невиконання Заповідником зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів (п.п.5.3.1.); - у разі непогодження з Міністерством кошторису Заповідника (п.5.3.2.); - у разі систематичного невиконання Керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом (п.п.5.3.3.); - у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для Заповідника настали значні негативні наслідки (понесені збитки тощо) (п.п.5.3.4.); - - у разі недотримання Керівником фінансового та бюджетного законодавства (п.п.5.3.5.); - у разі незабезпечення виконання в установлені строки законних вимог Державної фінансової інспекції та її територіальних органів (п.п.5.3.6.); - з інших підстав, передбачених законодавством України та цим контрактом (п.п.5.3.7.).
Наказом Міністерства культури України від 17.03.2015 № 203/0/17-15 «Про звільнення ОСОБА_6.» за невиконання пунктів 2.1.2. (в частині виконання комплексу ремонтно - реставраційних робіт навколо об'єкту Національного заповідника «Софія Київська»), 2.1.11., 2.1.12 та п.2.1.17 розділу 2 «Права та обов'язки сторін» контракту від 15.06.2012 № 543, укладеного між Міністерством культури України в особі міністра Кулиняка Михайла Андрійовича та ОСОБА_6, генеральним директором Національного заповідника «Софія Київська», розірвано 17 березня 2015 року контракт від 15.06.2012 № 543 з підстав, передбачених п.5.3.4. та п.5.7. розділу 5 «Внесення змін і доповнень до контракту та умови його припинення», доповідної записки першого заступника Міністра Ліхового І.Д. від 12.03.2015, та звільнено ОСОБА_6 17 березня 2015 року з посади генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» згідно п.8 ст. 36 КЗпП України (а.с.16 т.1).
Відповідно до Доповідної записки Першого заступника Міністра культури України Ліхового І.Д. від 12.03.2015: «Стосовно ситуації в Національному заповіднику «Софія Київська» зазначено, що Брама Заборовського, неподалік від якої впала огороджувальна стіна XX сторіччя відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 28.08.1963 №970 є пам'яткою архітектури національного значення та входить до складу об'єктів Національного заповідника «Софія Київська».
За твердженням адміністрації заповідника для обігріву приміщень вказаної пам'ятки національного значення була встановлена електрична система, яка потребувала ремонту. У зв'язку з цим адміністрацією Заповідника було прийнято рішення прокласти нову гілку тепломережі загального постачання у безпосередній близькості із стіною XVIII ст. та через пам'ятку - залишки фундаментів храму XI ст.
18 жовтня 2014 року на території національного заповідника «Софія Київська» сталося падіння огороджувальної стіни XX сторіччя, що примикає до оборонних мурів XVIII ст. ансамблю Софійського собору з боку вулиці Стрілецької.
З метою вивчення та аналізу ситуації, що склалася, наказом Міністерства культури України від 27.10.2014 № 901 була створена Робоча група, до складу якої увійшли представники Міністерства культури України, Міністерства регіональної політики, будівництва та житлово - комунального господарства України, Інституту археології та Інституту геології Національної академії наук України, Науково-дослідного інституту будівельних конструкцій, УкрНДІ проектреставрація, Державної служби з надзвичайних ситуацій та Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.
На ім'я генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» ОСОБА_6 скеровувалися запити Мінкультури (від 29.10.2014 № 3743/10-2/13-14, 14.11.2014 №3826/10-2/13-14, 11.11.2014 № 175/10-2/63-14) щодо термінового надання матеріалів та документів, на підставі яких проводилися роботи поблизу огороджувальної стіни XX сторіччя на території.
Запитувані матеріали та документи були подані керівництвом згаданого заповідника не в повному обсязі, а деякі - сумнівного походження, зокрема, так званий «Робочий проект по прокладанню теплової мережі від центрального ІТТІ до Брами Заборовського», копія договору від 26.11.2013 № 488 «На капітальний ремонт і пусково-налагоджувальні роботи» на загальну суму 225 986, 40 грн., кошторис на «Капітальний ремонт теплової мережі від центрального ІТП до Брами Заборовського Національного заповідника «Софія Київська» по вул. Володимирській, 24 у м. Києві», копія листа за підписом Генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» ОСОБА_6 від 31.12.2013 191/01-17/08, адресований Національній комісії України у справах ЮНЕСКО щодо інформування Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО про проведення робіт з прокладання теплових мереж до пам'ятки архітектури національного значення Брами Заборовського на території Митрополичого саду садиби Софійського собору.
Вивчивши та проаналізувавши подані матеріали, члени Робочої групи дійшли висновку, що падіння огороджувальної стіни XX сторіччя було наслідком прокладання тепломережі вздовж та впритул до фундаментів муру в несприятливий для проведення земляних робіт зимовий період 2013,2014 років та подали пропозицію Мінкультури розірвати контракт із ОСОБА_6 (протокол №2 від 06.10.2014).
Крім того, отримано інформацію від державних установ та наукових інституцій, що підтверджують висновки Робочої групи, зокрема:
висновок щодо гідрогеологічної ситуації в Національному заповіднику «Софія Київська» (Інститут гідрогеології НАН України);
лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 19.11.2014 №40-11-5945 про відсутність у Єдиному реєстрі інформації щодо видачі дозволів на виконання будівельних робіт з прокладання теплової траси від центрального ІТП до Брами Заборовського на території Національного заповідника «Софія Київська»;
листи Українського державного науково-дослідного та проектного інституту УкрНДІпроектреставрація» від 24.10.2014 № 436 КВ та Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпмісто» ім. Ю.М. Білоконя» від 28. 10.2014 № 2-2166 стосовно проведення візуального обстеження зруйнованої частини огорожі з відповідними висновками;
лист Міністерства закордонних справ України від 14.11.2014 № 203/14-194/087-1162 про відсутність даних в базі документообігу МЗС України та Секретаріату Національної комісії України у справах ЮНЕСКО листа від Національного заповідника «Софія Київська» від 31.12.2013 № 91/01-17/08 з інформацією про проведення робіт на території заповідника.
Перший заступник Міністра культури України підкреслив, що при існуванні потреби прокладання тепломережі, зокрема, на території Національного заповідника «Софія Київська», для проведення таких робіт адміністрації заповідника необхідно було: 1) підготувати акт про несправність існуючої електричної системи опалення; 2) попередньо погодити з Мінкультури проведення такого роду робіт; 3) відповідно до параграфа 172 Настанов Конвенції з охорони культурної та природної спадщини (країною-учасницею якої є Україна) повідомити Центр Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (Франція, м. Париж) через національну комісію України у справах ЮНЕСКО щодо намірів проведення робіт на території об'єкта, включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО; 4) провести інженерно-геологічні дослідження ділянки проектування; 5) розробити та погодити проектно-кошторисну документацію, в тому числі з Київенерго, Київенергонаглядом, Департаментом містобудування та архітектури Київської міської держадміністрації та Міністерством культури України ; 6) розробити та погодити проектну документацію по прокладанню тепломережі з інженерними службами міста та Міністерством культури України відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини»; 7) отримати позитивні висновки Державного підприємства «Укрдерінвестекспертиза» щодо зазначених проектів; 8) отримати дозвіл Міністерства культури України на проведення земляних робіт відповідно до пункту 17 статті 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини»; 9) отримати дозвіл Державної архітектурно-будівельної інспекції на проведення будівельних робіт.
Нічого із вище переліченого генеральним директором Національного заповідника «Софія Київська» ОСОБА_6 здійснено не було.
Окрім того, зазначено, що виконання робіт про прокладанню нової теплотраси в кінці 2013 - на початку 2014рр. було недоцільним, оскільки існуюча електрична система опалення приміщень Брами Заборовського потребувала лише ремонту, який вартував би менших коштів та виконання якого не мало б таких руйнівних наслідків як падіння муру.
Відповідно до договору «На капітальний ремонт і пусконалагоджувальні роботи» між Національним заповідником «Софія Київська» (в особі генерального директора ОСОБА_6.) та ТОВ «Київ-Люкс» (далі - Підрядник) від 26.11.2013 №468 на суму 225 986,4 грн. його предметом було наступне: «Підрядник приймає на себе зобов'язання власними силами та засобами на свій ризик виконати капітальний ремонт тепломережі з послідуючою пусконаладкою та вводом в експлуатацію об'єкта Брами Заборовського (далі - Об'єкта), що знаходиться за адресою: вул. Володимирська, 24 в м. Києві, а Заповідник оплатити та прийняти їх.
Щодо виконання зазначеного договору на суму 225 986,4 грн.: - згідно акту № 1 від 06.12.2013 «Про прийняття виконаних будівельних робіт» до договору від 26.11.2013 № 468 Заповідником, в особі Генерального директора ОСОБА_6 підписано зазначений акт і відповідно прийнято роботи у сумі 84717,60 грн.; - згідно акту № 2 від 16.12.2013 «Про прийняття виконаних будівельних робіт» до договору від 26.11.2013 № 468 Заповідником, в особі Генерального директора ОСОБА_6 прийнято роботи у сумі 824 08,80 гривень; - згідно акту № 3 від 16.12.2013 «Про прийняття виконаних будівельних робіт» до договору від 26.11.2013 № 468 Заповідником прийнято роботи у сумі 588 60,00 гривень.
Документів, які підтверджували б фактичну наявність у листопаді 2013 року теплової мережі (теплотраси) від центрального ІТП до Брами Заборовського Національного заповідника «Софія Київська» не надані.
Крім того, у розділі «Прокладання теплової мережі» вищенаведеного акту від 16.12.2013 № 2 «Про приймання виконаних будівельних робіт, «Найменування об'єкта - капітальний ремонт теплової мережі від центрального ІТП до Брами Заборовського Національного заповідника «Софія Київська» по вул. Володимирській, 24 у м. Києві» зазначено: Пунктом 1 «Врізування в діючі внутрішні мережі трубопроводів водопостачання та опалення діаметром 50 мм», 2 пгг., вартість 539 грн.; Пунктом 2 «Прокладання трубопроводів діаметром 50 мм у непрохідному каналі при умові тиску теплоносія 1,6 Мпа та температурі 150 градусів С», 195,6 м, вартістю 5164 грн.
Вищезазначене свідчить про фактичне виконання робіт по прокладанню нової теплової мережі (теплотраси) від центрального ІТП до Брами Заборовського Національного заповідника «Софія Київська».
Враховуючи, що фактичного підтвердження існування теплової мережі (теплотраси) від центрального ІТП до Брами Заборовського Національного заповідника «Софія Київська» на час підписання договору від 26.11.2013 № 468 немає, то відповідно проведення (саме) капітального ремонту зазначеної теплової мережі було неможливим.
Тобто, складені та підписані первинні документи (акти виконаних робіт: № 1 від 06.12.2013, № 2 від 16.12.2013, № 3 від 16.12.2013) на загальну суму 225 986,4 грн. стосовно проведення капітального ремонту неіснуючої теплової мережі не відповідають дійсності, що є порушенням п.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон України № 996).
Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а пункту 8 статті 9 Закону України № 996 відповідальність за недостовірність відображених у первинних документах даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Крім того, для опалення приміщень пам'ятки (Брама Заборовського) Національного заповідника «Софія Київська» по вул. Володимирській, 24 у м. Києві, використовувалась електрична система опалення, яка потребувала ремонту.
Тобто, використання бюджетних коштів на прокладання (капітальний ремонт) теплової мережі, без відповідних погоджень Мінкультури та інших органів виконавчої влади (згідно вимог чинного законодавства), є незаконним та неефективним (нераціональним) використанням бюджетних коштів. Вищезазначені та викладені факти свідчать про те, що ОСОБА_6 був порушений п.2.1.12 Контракту, який зазначений у наказів про розірвання трудового договору і згідно якого позивач була зобов'язана дотримуватись фінансово-розрахункової дисципліни, здійснювати контроль за збереженням майна, ощадливим і раціональним використанням матеріальних цінностей.
Стосовно обставин, які виникли в Національному Заповіднику «Софія Київська» у зв'язку із допущення незаконного витрачання державних коштів на непередбачені кошторисами цілі.
В ході аудиту проаналізовано договір підряду від 01.03.2013 № 108, укладений між Заповідником, в особі в.о. Генерального директора Груздо С.М. і громадянином ОСОБА_13 (далі - договір № 108) та акти виконаних робіт №1,3 за підписом Генерального директора ОСОБА_6 та № 2 за підписом Груздо С.М.
Відповідно до умов Договору № 108 передбачено виконання роботи з розроблення: - проекту «Товариство друзі Національного заповідника Софія Київська»; - підготовка програми розвитку заповідника на 2013-2015 роки; - розробка документів, що стосуються поточної роботи Національного заповідника «Софія Київська».
Сума договору - 8 949,47 грн. щомісячно, в тому числі, винагорода виконавцю - 6644 грн. ЄСВ (34,7%) - 2 305,47 грн.
Щодо проекту «Товариство друзі Національного заповідника Софія Київська».
1. Відповідно до наданих документів виявлено, що за рахунок бюджетних коштів підготовлено Положення про Товариство «Друзі Національного заповідника Софія Київська» (далі - Положення про товариство) та інших документів (акти прийому- передачі №1 від 26.03.2013 на суму 8 949,47 грн. , № 2 від 25.04.2013 на суму 8949,47грн., № 3 від 28.05.2013 на суму 8 949,47 грн. та № 4 від 27.06.2013 на суму 8949,47 грн.).
Відповідно до пункту 3.3. розділу 3 Статуту «Заповідник не може бути засновником підприємств будь-яких організаційних форм та видів господарських товариств, кооперативів, інших юридичних осіб».
При цьому, відповідно до розділу І Положення про товариство, всупереч нормам Статуту, одним із засновників товариства є Національний заповідник «Софія Київська». Головою Ради, яка є керівним органом Товариства, визначено ОСОБА_6 (Генеральний директор Заповідника). Поряд з тим, до складу Ради включено Груздо С.М. (заступник генерального директора заповідника) та ОСОБА_14 (провідний економіст бухгалтерського обліку та звітності Заповідника).
Вказаними посадовими особами підписувались первинні документи (договір №108 та акти приймання-передачі) щодо підготовки проекту «Товариство друзі Національного заповідника Софія Київська», таким чином вбачається особиста зацікавленість посадових осіб Заповідника у підготовці документів Товариства.
Наразі, на сьогоднішній день взагалі не існує «Товариства друзі Національного заповідника Софія Київська». Таким чином, договір № 108 передбачає нецільові витрати бюджетних коштів, які не пов'язані із статутною діяльністю заповідника.
Деякі проекти документів, підготовлених ОСОБА_14 не відповідають умовам договору № 108. Зокрема, відповідно до договору № 108 передбачено підготовка програми розвитку Заповідника на 2013-2015 роки. При цьому, до акту № 3 від 28.05.2013 на суму 8949,47 грн. доданий проект ( програми розвитку Заповідника на 2013-2015 роки, який містить інформацію лише про назву розділів плану розвитку заповідника, що не відповідає умовам договору.
Предмет договору № 108 «розробка документів, що стосуються поточної роботи Національного заповідника «Софія Київська»» це є функція, яку повинні виконувати працівники Заповідника в рамках своїх функціональних обов'язків, тому розробка вказаних документів не має економічного обґрунтування.
Вищевикладені факти свідчать про те, що договір підряду № 108 від 01.03.2013 передбачає витрати на підготовку документів, які не відповідають статутній діяльності Заповідника, акти виконаних робіт не відповідають умовам договору, поряд з тим, предмет договору не має економічного обґрунтування. Тому, витрати бюджетних коштів, понесені Заповідником відповідно до договору від 01.03.2013 № 108, укладеного між Заповідником, і громадянином ОСОБА_14 на суму 35 797,88 грн., є безпідставними.
Враховуючи викладене, Генеральним директором ОСОБА_6 не виконано обов'язків, передбачених у пункті 2.1.11 контракту, укладеного з Міністерством від 15.06.2012 № 543, яким визначено, що керівник зобов'язаний не допускати незаконного витрачання державних коштів на непередбачені кошторисами цілі, чим порушено норми Бюджетного кодексу України.
Стосовно обставин, які виникли в Національному заповіднику «Софія Київська» у зв'язку із відсутністю контролю за збереженням майна, ощадливим і раціональним використанням матеріальних цінностей.
В ході аудиту виявлено, що на території Заповідника (другий поверх Брами Заборовського) безоплатно розміщена Громадська організація «Столичні ініціативи» (оргкомітет) оргтехніка та побутова техніка, про що складено акт від 21.01.2015.
До аудиту надано Договір про співпрацю від 23.05.2014 № 52, укладений між заповідником, в особі генерального директора ОСОБА_6 та Громадською організацією «Столичні ініціативи» в особі Президента Добруцького І.І. (далі - договір про співпрацю № 52). Договір не передбачає фінансових розрахунків, термін його дії визначений з моменту підписання до 27.05.2024 включно.
Відповідно до умов договору про співпрацю №52 Заповідник зобов'язаний. зокрема: - «визначити місця, що будуть використовуватись сторонами з метою підготовки та проведення культурно-мистецьких заходів... та створення виставкових приміщень виставкового типу включаючи території та приміщення заповідника; - забезпечити вільний доступ представників організатора до виділених приміщень та території заповідника для підготовки та організації культурних заходів.; - організувати безпечне збереження матеріальних цінностей та експозиційних матеріалів, що використовуватимуться у процесі підготовки та проведення культурно- мистецьких заходів, а також виставкових арт-об'єктів».
Натомість 06.02.2015 між заповідником, в особі заступника Генерального директора ОСОБА_16, та громадською організацією «Столичні ініціативи», в особі президента Добруцького І.І., укладено договір відповідального зберігання майна №11, за яким громадська організація «Столичні ініціативи» передає, а Заповідник приймає на відповідальне безоплатне зберігання Майно, яке зазначено у акті приймання-передачі (Додаток № 1 до договору). Термін дії договору передбачено до 31.12.2015. При цьому, на 2015 рік план спільних заходів контрагентами відповідно до Договору про співпрацю від 23.05.2014 № 52 не передбачено.
Оскільки Заповідником витрачаються бюджетні кошти на комунальні послуги та на інші витрати, пов'язані із утриманням приміщень Брами Заборовського, які використовує Громадська організація «Столичні ініціативи» для проведення культурних заходів, можна зробити висновок, що укладення Заповідником безоплатних договорів про співробітництво з Громадською організацією «Столичні ініціативи» з терміном дії на 19 років, є безпідставним та неефективним.
Виходячи із змісту Договору про співпрацю від 23.05.2014 № 52, вбачається факт прихованої оренди державного майна, що знаходиться в оперативному управлінні, як наслідок факт недоотримання коштів в державний бюджет.
Крім того, незаконна передача вищезгаданих приміщень, а також виявлений факт відсутності контролю за збереженням майна, ощадливим і раціональним використанням матеріальних цінностей вказує на грубе порушення вимог Законів України «Про оренду державного та комунального майна», «;Про охорону культурної спадщини», як наслідок, Генеральним директором ОСОБА_6 не виконано обов'язків, передбачених у пункті 2.1.12 контракту, укладеного Міністерством і ОСОБА_6 від 15.06.2012 № 543, яким визначено, що керівник зобов'язаний здійснювати контроль за збереженням майна.
Стосовно обставин, які виникли в Національному Заповіднику «Софія Київська» у зв'язку із недотриманням норм Закону України «Про оплату праці», Кодексу законів про працю України:
Відповідно до наказу від 31.07.2012 № 106-к, за підписом Генерального директора заповідника ОСОБА_6, ОСОБА_17 прийнято з 01.08.2012 на посаду завідувача сектору прибиральних механізмів та автотранспорту відділу матеріально-технічного та господарського забезпечення (далі - завідувач Сектору) з посадовим окладом згідно із штатним розписом в порядку переведення з комунального підприємства «Автотранспортне підприємство виконавчого органу Київської міської ради».
Для аудиту надана посадова інструкція завідувача сектору прибиральних механізмів та автотранспорту відділу матеріально-технічного та господарського забезпечення Національного заповідника «Софія Київська», затверджена генеральним директором заповідника ОСОБА_6 01.10.2012, з якою ознайомлений ОСОБА_17 02.10.2012. Як свідчать вказані дати, ОСОБА_17 фактично два місяці працював без посадової інструкції. Слід зазначити, що посадовою інструкцією не зазначено, що до його функціональних обов'язків входить функція водія.
Відповідно до наданих подорожніх листів, зокрема, автомобіля Chevrolet Aveo № НОМЕР_1 протягом 2013 та 2014 років ОСОБА_17 фактично кожного дня (протягом всього робочого дня) знаходився за кермом автомобіля тому, фізично не міг виконувати будь-які інші функції.
Відповідно до статті 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» «Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства».
Таким чином, враховуючи вищевикладені факти можна зробити висновок, що завідувач Сектору ОСОБА_17 фактично виконував функцію водія, при цьому, в порушення вимог статті 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці», отримував заробітну плату з посадовим окладом завідувача Сектору.
Відповідно до наданих документів заробітна плата (нарахування) завідувача Сектору ОСОБА_17 становить: за 2013 рік - 162405,38 грн. (середньомісячна - 13533,78грн.), за 2014 - 111412,04 грн. (середньомісячна - 9284,3 грн.). В тому числі, протягом 2013 року ОСОБА_17 нараховувалась надбавка за напруженість у розмірі від 2,0 тис. грн. до 10,0 тис. грн. за місяць, всього на суму 48106,3 грн.
Довідково: згідно штатного розпису оклад водія становив: 2013 - з 01.01.2013 до 01.12.2013 - 1152 грн., з 01.12.2013 по 01.01.2015 - 1218 грн., а оклад завідувача Сектору - 2013, 2014 роки - 7629 грн. Таким чином, оклад зав. Сектору перевищує оклад водія більше ніж у 6 разів.
Таким чином, фонд оплати праці ОСОБА_17 завищено у розмірі 154 590 грн. (із розрахунку різниці у посадових окладах, зокрема: водій всього 28506, з них 2013 рік: 1152х11+1218=13890 грн.; 2014 рік - 1218х12=14616 грн., зав. Сектору всього 183096, з них, 2013рік: 7629х12=91548 грн., 2014рік - 7629х12=91548 грн.).
Поряд з тим, відповідно до розділу 6 посадової інструкції на посаду завідувача Сектору призначається особа, «яка має вищу освіту відповідного напрямку підготовки і стаж роботи за професією не менше 2 років».
В ході аудиту не надано інформації стосовно відповідності займаної посади ОСОБА_17 При цьому, на запити начальника відділу внутрішнього аудиту заступник генерального директора з музейно-фондової та наукової роботи ОСОБА_16 письмово відмовила у наданні копії диплома та документів щодо підвищення кваліфікації водія генерального директора заповідника ОСОБА_17, посилаючись на законодавство про захист персональних даних.
Витрати бюджетних коштів на оплату праці помічника Генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» в рамках бюджетної програми «Збереження історико-культурної та архітектурної спадщини в заповідниках здійснення заходів з охорони культурної спадщини, паспортизації, інвентаризація та реставрація пам'яток архітектури і пам'яток культурної спадщини» становлять: за 2013 рік - 168 034,7 грн. (середньомісячна - 14 002,9 грн.), за 2014 рік - 166 570,7 грн. (середньомісячна - 13 880,9 грн.), всього: 334 605,4 грн. (без відрахувань). В тому числі, протягом 2013 року нарахована надбавка за напруженість: 2013 рік - 68595,7 грн., 2014 рік - 34503 грн.
При цьому, посадовий оклад помічника генерального директора майже удвічі перевищує посадовий окладах фахівця відділу документообігу (зокрема, 2014 рік: оклад помічника - 8683 грн., а фахівця - 4673 грн.)
Враховуючи жорсткий режим економії бюджетних коштів в державі, та той факт, що помічник генерального директора Заповідника дублює функції фахівця підрозділу діловодства, що не впливає на підвищення ефективності та результативності діяльності Заповідника в цілому, витрати бюджетних коштів на утримання помічника Генерального директора у сумі 334 605,4 грн. є неефективним витрачанням бюджетних коштів.
Також за результатами проведеної 19.01.2015 перевірки відомостей, викладених у колективній скарзі співробітників Національного заповідника «Софія Київська» від 23.12.2014 про погіршення істотних умов праці, комісією з перевірки дотримання заповідником законодавства України про працю, утвореною наказом Міністерства культури України від 15.01.2015 № 31/0/17-15, встановлено наступне.
Наказ Національного заповідника «Софія Київська» від 28.08.2014 № 205 „Про строкові трудові договори" за підписом генерального директора ОСОБА_6 виданий з порушенням вимог частини другої статті 23 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП), оскільки підставою для застосування строкових трудових договорів у наказі визначено «стимулювання продуктивності праці, підвищення рівня особистої відповідальності працівників заповідника та їх зацікавленості у результатах праці», що не передбачено діючим законодавством про працю.
Так, статтею 23 КЗпП, передбачено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 03.02.2003 № 06/2-4/13, характер майбутньої роботи - означає, що робота не виконується постійно (наприклад, сезонні роботи). «Умови виконання роботи» - таке формулювання визначає роботу як постійну, але у зв'язку з конкретними умовами її виконання трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін. Передусім це може бути пов'язано з тим, що для виконання даної роботи вже прийнятий на роботу працівник, але він протягом певного періоду не може виконувати свої трудові обов'язки. Для заміщення тимчасово відсутнього працівника і провадиться прийняття на роботу іншого працівника за строковим трудовим договором.
Одночасно, в письмових попередженнях працівників заповідника про звільнення, чітко не встановлена причина для можливого припинення трудових відносин,
Станом на дату проведення перевірки, у Національному заповіднику «Софія Київська» на умовах строкового трудового договору працював 61 працівник.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених у частині другій статті 23 КЗпП умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.
Так, адміністрація заповідника, визначивши категорії працівників, які працюють за строковим трудовим договором, погіршила становище працівників.
Статтею 9 КЗпП передбачено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
У зв'язку з цим, Мінкультури зобов'язало адміністрацію заповідника усунути виявлені перевіркою порушення законодавства, скасувавши наказ Національного заповідника «Софія Київська» від 28.08.2014 № 205 та повернувши при цьому працівників до попередніх умов праці. Зазначеною доповідною запискою від 12.03.2015 враховуючи всі встановлені обставини запропоновано, у зв'язку з не виконанням пунктів 2.1.2., 2.1.11, 2.1.12, 2.1.17 контракту, укладеного Міністерством з ОСОБА_6 від 15.06.2012 № 543, розірвати контракт та звільнити ОСОБА_6 з посади генерального директора Національного заповідника «Софія Київська».».
На переконання колегії, в даній справі суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, однак не надав їм належної правової оцінки, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, порушено норми, як матеріального, так і процесуального права при його ухваленні.
15 червня 2012 року між Міністерством культури України та ОСОБА_6 було укладено контракт №543 про те, що ОСОБА_6 призначається на посаду генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» терміном на 5-ть років з 15 червня 2012 року по 14 червня 2017 року.
Відповідно до наказу №203/0/17-15 від 17.03.2015 Міністерства культури України про звільнення ОСОБА_6 за невиконання пунктів 2.1.2 ( в частині виконання комплексу ремонтно-реставраційних робіт навколо об'єкту Національного заповідника «Софія Київська»), 2.1.11, 2.1.12 та 2.1.17 розділу 2 «Права та обов'язки сторін» контракту від 15.06.2012 №543, укладеного між Міністерством культури України в особі Міністра Кулиняка Михайла Андрійовича та ОСОБА_6, генеральним директором Національного заповідника «Софія Київська», розірвано 17 березня 2015 року контракт від 15.06.2015 №543, укладений між Міністерством культури України в особі Міністра Кулиняка Михайла Андрійовича та ОСОБА_6, призначеною на посаду генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» з підстав, передбачених цим контрактом, звільнити ОСОБА_6 17 березня 2015 року з посади генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» згідно п.8 ст. 36 КЗпП України. Підстава: п. 5.3.4 та п.5.7 розділу 5 «Внесення змін і доповнень до контракту та умови його припинення» контракту від 15.06.2012 №543, доповідна записка першого заступника Міністра Ліхового І.Д. від 12.03.2015.
П.2.1.11 контракту визначено не допускати незаконного витрачання державних коштів на непередбачені кошторисами цілі;
П.2.1.12 дотримуватись фінансово-розрахункової дисципліни, здійснювати контроль за збереженням майна, ощадливим і раціональним використанням матеріальних цінностей;
П.2.1.17 дотримуватись норм законодавства, удосконалення форм методів управління, умов колективного договору, зміцнення договірної та трудової (виконавської) дисципліни.
П.5.3 контракту передбачає розірвання контракту з ініціативи Міністерства;
П. 5.3.4 встановлено, що контракт може бути розірваний з ініціативи Міністерства у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для Заповідника настали значні негативні наслідки (понесені збитки тощо);
Частиною 3 статті 21 КЗпП України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Таким чином, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання договору.
Звільнення позивача відповідачем відбулося за п. 8 ст. 36 КЗпП України згідно з яким підставою припинення трудового договору передбачено підстави, зазначені в контракті. Порушення пунктів контракту (2.1.11, 2.1.12 та 2.1.17, 5.3, 5.3.4),які виписані в наказі про розірвання контракту підтверджені письмовими доказами, висновками спеціалістів відповідних галузей, які вищевикладені судом і які стороною позивача не були спростовані. Висновки суду першої інстанції , що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності звільнення позивача саме з підстав, передбачених п.п.5.3.4 Контракту №543 від 15.06.2012 у зв'язку з одноразовим грубим порушенням законодавства чи обов'язків передбачених Контрактом в результаті чого для Національного Заповідника «Софія Київська» настали значні негативні наслідки (збитки тощо), представниками відповідачів суду не надано, як і не здобуто таких у судовому засіданні, в зв'язку з чим звільнення позивача на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом, зокрема п.п.5.3.4. Контракту не відповідає дійсності, а тому суд вважав, що звільнення ОСОБА_6 з посади генерального директора Національного заповідника «Софія Київська» є безпідставним та незаконним, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони суперечать матеріалам справи та зібраним по справі доказам.
Судом встановлено, що з позивачем було укладено строковий трудовий договір (контракт), а звільнення її з роботи (розірвання договору) було проведено у зв'язку із невиконанням відповідних пунктів контракту.
Щодо посилання позивача на її звільнення з роботи в період її тимчасової непрацездатності, то ч. 3 ст. 40 КЗпП України встановлює таку заборону лише у випадках звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тобто з підстав, передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП України (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України), а позивача звільнено за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України - підстави передбачені контрактом.
З урахуванням викладеного та у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Куковальської Нелі Михайлівни в інтересах Національного заповідника «Софія Київська», Зубка Юрія Петровича - представника Міністерства культури України задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до Міністерства культури України, Національного заповідника «Софія Київська», третя особа: Міністр культури України Кириленко В'ячеслав Анатолійович про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: