61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
22.12.2015 Справа № 905/3396/15
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗОФОРМ МЕДІКАЛ»
до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня»
простягнення 99 979,00 грн
за участю представників:
від позивачаОСОБА_1- представник за довіреністю
від відповідачане з'явились
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗОФОРМ МЕДІКАЛ» до Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» про стягнення заборгованості у розмірі 99979,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №24158 на поставку товару за бюджетні кошти від 03.12.2014 щодо здійснення оплати вартості поставленого товару.
21.12.2015 відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
Вказане клопотання судом задоволено.
У зазначеному клопотанні відповідач повідомляє, що ним позовні вимоги визнаються у повному обсязі.
Враховуючи викладене, суд вважає, що на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області
03.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІЗОФОРМ МЕДІКАЛ» (постачальник, позивач) та Комунальною лікувально-профілактичною установою «Обласна клінічна психіатрична лікарня» (покупець, відповідач) підписано договір №24158 на поставку товару за бюджетні кошти (далі - Договір).
За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю товар а саме: дезінфікуючі засоби (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти такий товар та своєчасно його оплатити на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору узгоджені сторонами асортимент і кількість товару, що має бути поставлений покупцю, відображаються у підписаній сторонами у Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору.
Специфікацією № 1 до Договору сторонами визначено найменування, кількість та ціну товару, що поставляється.
Згідно з п. 8.1 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому Договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору сума договору складає 99979,00 грн.
Відповідно до п. 1.2 Договору факт передачі товару від постачальника покупцю підтверджується підписаною видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною даного договору.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 99979,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №24058 від 03.12.2014.
Отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника на зазначеній накладній скріпленим печаткою відповідача.
Висновок стосовно того, що товар за вищезазначеною видатковою накладною був поставлений позивачем відповідачу саме на виконання договору № 24158 на поставку товару за бюджетні кошти від 03.12.2014, суд робить виходячи з того, що найменування, кількість і вартість товару, зазначеного у вищезазначеній видатковій накладній, повністю відповідає тому, що вказаний у Специфікації №1 до Договору.
Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі Договору, не надано.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 4.2 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування покупцем на банківський поточний рахунок постачальника вартості поставленого товару, на підставі ст.ст. 49. 51 Бюджетного кодексу України на умовах відтермінування платежу на строк 30 календарних днів з моменту поставки. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється я потягом 7 (семи) банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
З урахуванням наведених положень договору, виходячи з факту підписання сторонами видаткової накладної, прийняття відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, судом встановлено, що строк виконання відповідачем обов'язку щодо сплати коштів за отриманий за видатковою накладною № 24058 від 03.12.2014 в загальній сумі 99979,00 грн є таким, що настав, розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.
Судом враховується умова договору в частині розрахунків, яка погоджена сторонами, а саме «у разі затримки бюджетного фінансування….», «….з дати отримання покупцем бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок». Однак вказані умови в розумінні статей 251 та 252 Цивільного кодексу України не є подією, яка має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не можуть бути відкладальними умовами та не створюють для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати.
Таким чином, зазначені умови договору не є підставою вважати таким, що не настав, або таким, настання якого залежить від надходження коштів державного бюджету, строк виконання зобов'язань по оплаті отриманого товару, оскільки вказані положення договору передбачають саме порядок розрахунків, а строки розрахунків сторонами чітко визначені у п. 4.2 Договору - розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.
Також суд приймає до уваги, що згідно приписів ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.
Згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини відсутність бюджетних коштів, затримка бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005).
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 99979,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.
Проте, в порушення умов Договору, відповідач оплату за товар, поставлений згідно вищезазначеної видаткової накладної, не здійснив.
Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за отриманий товар становить 99 979,00 грн.
Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2014 по 01.07.2015, підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, в якому відповідачем підтверджується наявність заборгованості за отриманий товар по видатковій накладній №24058 від 03.12.2014 у розмірі 99979,00 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Згідно з ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 99979,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня» (84114, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Нарвська, 16, ідентифікаційний код 01990068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗОФОРМ МЕДІКАЛ» (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31, офіс 314, ідентифікаційний код 36257034) заборгованість у розмірі 99979 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1499 (одна тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн 69 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Повне рішення складено: 24.12.2015
Суддя М.В. Сажнева