16 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,
Маляренка А.В., Парінової І.К.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Піреус банк МКБ» до ОСОБА_4, третя особа: приватне підприємство «Торговий дім «Еластік», про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Піреус банк МКБ» на рішення апеляційного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року,
У січні 2012 року публічне акціонерне товариство «Піреус банк МКБ» (далі - ПАТ «Піреус банк МКБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому просило звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,0515 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, та є предметом іпотеки за договором від 23 жовтня 2009 року, укладеним між банком та відповідачем, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за ціною 1 385 000 грн; та на квартиру НОМЕР_2, розташовану по АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним 09 грудня 2009 року між банком та ОСОБА_5, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за ціною 330 884 грн для погашення заборгованості ПАТ «Піреус банк МКБ» у розмірі 3 348 489 доларів 54 центи США, що за курсом НБУ станом на 26 вересня 2011 року становить 26 697 507 грн 10 коп., яка виникла з кредитного договору № К/07-77-1/КД, укладеного 10 вересня 2007 року між позивачем та приватним підприємством «Торговий дім «Еластик» (далі - ПП «ТД «Еластик»). Також позивач просив виселити ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у зазначеній вище квартирі, зі зняттям їх з реєстраційного обліку в органах МВС України, до повноважень яких входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку по вул. Псковській, 10 у м. Києві, площею 0,0515 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, виданого 07 серпня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 07-7-04580; однокімнатну квартиру НОМЕР_2, загальною площею 29,8 кв. м, житловою площею 16,7 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору дарування квартири, посвідченого 16 жовтня 2001 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шнирьовою Г.М., зареєстрованого в реєстрі за № 4285 та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 04 березня 2002 року за реєстровим № 4713 в реєстровій книзі за № 237-134; у рахунок погашення заборгованості ПП «ТД «Еластик» перед ПАТ «Піреус Банк МКБ» за кредитним договором від 10 вересня 2007 року № К/07-77-1/КД у розмірі 3 109 979 доларів 75 центів США, з яких 1 898 851 долар США 90 центів - заборгованість за тілом кредиту, 1 170 355 доларів 38 центів - заборгованість за процентами за користування кредитом, 17 980 доларів 69 центів - пеня за несвоєчасну сплату процентів та 22 791 долари 78 центів - пеня за несвоєчасну сплату кредиту. Зазначено спосіб реалізації предметів іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів. Встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій при виконанні рішення суду.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року змінено в частині визначення розміру заборгованості ПП «ТД «Еластик» за кредитним договором від 10 вересня 2007 року № К/07-77-1/КД. Зменшено суму заборгованості ПП «ТД «Еластик» перед ПАТ «Піреус банк МКБ» за кредитним договором від 10 вересня 2007 року № К/07-77-1/КД з 3 109 979 доларів 75 центів США до 3 067 496 доларів 38 центів США, з яких: 1 898 856 доларів 90 центів США - заборгованість за кредитом, 1 127 895 доларів 77 центів США - заборгованість за процентами, 17 974 доларів 09 центів США - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 22 769 доларів 62 центи США - пеня за несвоєчасну сплату кредиту. Доповнено абзац другий резолютивної частини короткого і повного тексту рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року реченням наступного змісту: «Зупинити виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору дарування квартири, посвідченого 16 жовтня 2001 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шнирьовою Г.М., зареєстрованого в реєстрі за № 4285 та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 04 березня 2002 року за реєстровим № 4713 в реєстровій книзі за № 237-134 на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ПАТ «Піреус банк МКБ» просить змінити рішення апеляційного суду шляхом виключення з резолютивної частини посилання на зупинення виконання рішення суду на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.
Встановлено, що 10 вересня 2007 року між ПАТ «Піреус банк МКБ» та ПП «ТД «Еластік» укладено договір № К/07-77-1/КД, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді невідновлювальної відкличної кредитної лінії з максимальним лімітом 1 600 000 доларів США зі сплатою 13 % річних за користування кредитом, терміном до 09 вересня 2017 року.
Додатковою угодою від 21 серпня 2008 року № 2 до кредитного договору № К/07-77-1/КД ліміт кредитної лінії було збільшено до 2 543 200 доларів США, додатковою угодою від 20 листопада 2008 року № 3 - до 2 746 969 доларів США.
Додатковою угодою від 30 березня 2010 року № 9 розмір процентної ставки за користування кредитом змінено шляхом встановлення її на рівні 11 % річних.
З метою забезпечення виконання зобов'язання ПП «ТД «Еластік» за вказаним кредитним договором 23 жовтня 2009 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки земельної ділянки площею 0,0515 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 986760, виданого 07 серпня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 07-7-04580.
Також на забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором 09 грудня 2009 року між ПАТ «Піреус банк МКБ» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано квартиру НОМЕР_2 загальною площею 29,8 кв. м, житловою площею 16,7 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору дарування квартири від 16 жовтня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 4285, а також зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 04 березня 2002 року за № 4713 в реєстровій книзі за № 237-134.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 3 109 979 доларів 75 центів США, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 1 898 851 долар 90 центів США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 170 355 доларів 38 центів США, пені за прострочення виконання зобов'язань - 22 791 долар 78 центів США.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а тому банк має право задовольнити свої вимоги за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про зменшення розміру заборгованості за кредитним договором у рахунок якої слід звернути стягнення на іпотечне майно. Також суд зазначив, що резолютивну частину рішення суду першої інстанції необхідно доповнити вказівкою про зупинення виконання рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Проте погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна з огляду на таке.
Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
За змістом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Такий же порядок передбачено ч. 1 ст. 589 та ст. 590 ЦК України.
07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з п. 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Підставою для прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» стала втрата значних коштів громадянами України внаслідок різких курсових коливань на валютному ринку України, знецінення національної валюти. У пояснювальній записці до проекту зазначеного закону вказувалося, що через знецінення національної валюти десятки тисяч людей не мають можливості обслуговувати кредитні зобов'язання за споживчими кредитами в іноземній валюті. Банки та інші фінансові установи масово звертають стягнення і примусово вилучають у таких боржників рухоме і нерухоме майно. Це викликає гостре незадоволення у людей і напруження у суспільстві.
Отже, зазначений закон було прийнято з метою підтримки громадян України, які мають невиконані зобов'язання за договорами споживчого кредиту в іноземній валюті (валютних кредитів), укладеними з фінансовими установами та банками України, шляхом встановлення порядку і умов конвертації зобов'язань за кредитними договорами в іноземній валюті в національну валюту України та пропонувалося мінімалізувати негативні наслідки інфляції національної валюти для громадян України та убезпечити зазначених громадян від виникнення скрутної фінансової ситуації.
З аналізу зазначених положень можна дійти висновку, що умовами застосування вказаного закону є передача в іпотеку нерухомого житлового майна для забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами в іноземній валюті.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині звернення стягнення на предмет іпотеки апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212, 213, 303, 316 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, належним чином не встановив, зокрема, дійшовши висновку про наявність підстав для застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», виходив лише із того, що предмет іпотеки є місцем постійного проживання відповідача, іншого житла у неї немає. Разом з тим суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що боржником за кредитним договором в рахунок заборгованості за яким банк просить звернути стягнення на предмет іпотеки, є ПП «ТД «Еластік», та не перевірив, на які цілі було отримано кредитні кошти.
Крім того, переглядаючи рішення суду першої інстанції, поза увагою апеляційного суду залишилося те, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку» та п. 4 ст. 215 ЦПК України, а саме: не встановлено і не зазначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену у грошовому вираженні за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», про що вказано у постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-61цс15.
Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК Українипідставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлені, судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ч. 3 ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Піреус банк МКБ» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 01 вересня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: М.В. Дем'яносов
В.М. Коротун
А.В.Маляренко
І.К.Парінова