іменем україни
16 грудня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Гвоздика П.О.,
суддів: Євтушенко О.І., Мартинюка В.І.,
Завгородньої І.М., Ситнік О.М.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про визнання недійсним п. 1.3.1 загальних умов кредитування, графіку погашення кредиту, кредитного договору, договору застави транспортного засобу, за касаційними скаргами ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_5, та товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 24 червня 2015 року,
У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») про визнання недійсним п. 1.3.1 загальних умов кредитування, графіку погашення кредиту, кредитного договору № 50007581, договору застави транспортного засобу № 50007581.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначав, що 25 лютого 2013 року між ним та ТОВ «Порше Мобіліті» було укладено договір споживчого кредитування № 50007581, згідно з умовами якого відповідач надав йому споживчий кредит на придбання автомобіля в сумі 92 929,89 грн під
9 % річних та додатковий кредит для оплати страхових платежів у сумі
27 971,35 грн з тією ж платою за користування, строком на 60 місяців.
У забезпечення цього договору між ним та ТОВ «Порше Мобіліті»
28 лютого 2013 року було укладено договір застави транспортного засобу «VOLKSWAGEN POLO», реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до додаткової угоди № 1 до кредитного договору від 26 травня 2014 року та графіку погашення заборгованості строк надання кредиту було збільшено до 84 місяців. За даними кредитного договору останній складається із самого кредитного договору, додаткових угод, графіків погашення заборгованості, загальних умов кредитування, підписаних сторонами. У зв'язку з визначенням у договорі та його складових еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті, розмір щомісячних платежів йому було обраховано відповідачем виходячи з курсу долара США, що призвело до істотних збільшень його виплат за кредитним договором.
Посилаючись на те, що умови кредитного договору щодо розрахування в графіку розміру платежів у доларах США, з урахуванням надання кредиту у національній валюті - гривні, є порушенням його прав як споживача наданих послуг, яка має статус слабкої сторони, ОСОБА_3 просив суд визнати недійсним п. 1.3.1 загальних умов кредитування, графік погашення кредиту, кредитний договір № 50007581 та договір застави транспортного засобу № 50007581.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 травня
2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 24 червня
2015 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 травня
2015 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано недійсним кредитний договір від 25 лютого 2013 року
№ 50007581, укладений між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3, у частині визначення грошового еквіваленту суми кредиту та суми додаткового кредиту в іноземній валюті, визначення платежів за кредитним договором за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, зазначеному в договорі, відповідно до ст. 1.3 Загальних умов кредитування.
Визнано недійсним графік погашення кредиту, як додаток до кредитного договору від 25 лютого 2013 року № 50007581, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3, та його невід'ємну частину.
Визнано недійсним пункт 1.3.1 додатку до кредитного договору від
25 лютого 2013 року № 50007581, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3, під заголовком «Загальні умови кредитування».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника -
ОСОБА_5, просить рішення апеляційного суду Чернігівської області від 24 червня 2015 року змінити і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.
ТОВ «Порше Мобіліті» у касаційній скарзі просить рішення апеляційного суду Чернігівської області від 24 червня 2015 року скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 травня 2015 року, що було помилкового скасовано.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_5, підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ТОВ «Порше Мобіліті» - задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що визначення валюти договору та платежу за зобов'язаннями у прив'язці до іноземної валюти, а саме до долара США, є порушенням прав споживача, передбачених
ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» на отримання кредиту в національній валюті.
Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Судами встановлено, що 25 лютого 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 50007581, за умовами якого позивач отримав кредит на придбання автомобіля в розмірі 92 929 грн 89 коп., що еквівалентно 11 408, 04 доларам США та додатковий кредит у розмірі 27 791 грн 35 коп., що еквівалентно 3 433, 75 доларам США, строком на 60 місяців зі сплатою 9,9% річних.
У забезпечення цього договору між сторонами 28 лютого 2013 року було укладено договір застави транспортного засобу «VOLKSWAGEN POLO», реєстраційний номер НОМЕР_1.
Додатковою угодою № 1 від 27 травня 2014 року збільшено строк надання кредиту до 84 місяців.
Пунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування (Додаток до кредитного договору) передбачено, що розмір платежів, які підлягають сплаті Позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у Графіку погашення кредиту, який є невід'ємною частиною Кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту та додаткового кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку, назву якого зазначено у кредитному договорі, до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням передбачених вище особливостей. Позитивне або від'ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти за безготівковими операціями, чинного станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунку, та обмінного курсу за безготівковими операціями, станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у Графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. При цьому сума основної заборгованості за кредитним договором відображається в рахунках, наданих компанією в українських гривнях відповідно до встановленого сторонами еквіваленту в іноземній валюті за обмінним курсом іноземної валюти за безготівковими операціями станом на робочий день, що передує дню укладення кредитного договору. Сторони погоджуються, що розрахункова сума процентів за відповідний період, після врахування позитивного або від'ємного значення курсової різниці, як зазначено вище, а також сума процентів, що підлягає сплаті за такий період, не можуть мати від'ємне значення. Якщо в період між датою виставлення рахунку та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією, збільшиться більше ніж на 2%, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником (а.с.16-19).
Пунктом 2.4 Загальних умов кредитування передбачено, що нарахування процентів відбувається щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360», відповідно до графіка погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка погашення кредиту.
Відповідно до п. 2.5. Загальних умов кредитування, термін сплати процентів: одночасно із поверненням чергового платежу в терміни та в сумі відповідно до Графіка погашення кредиту, за винятком випадків, у яких цими Загальними умовами кредитування передбачено інші строки сплати процентів.
Виходячи з наведених розрахунків, які зазначені у Графіку погашення кредиту, усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до ст. 1.3. Загальних умов кредитування, із зазначенням у графіку еквіваленту щомісячного платежу в доларах США.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За правилами ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (чч. 1, 3 ст. 533 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду України у справі № 6-79цс14 від 2 липня 2014 року, згідно з ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом із тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.
Отже визначення в договорі еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті відповідає вимогам ст. 533 ЦК України. При цьому сплата за таким зобов'язанням має здійснюватися в гривні за офіційним курсом Національного банку України на дату оплати.
При цьому, виходячи із загальних умов укладеного між сторонами спору кредитного договору № 50007581 від 25 лютого 2013 року, сторонами досягнуто домовленості щодо істотних умов договору даного виду, серед іншого, договір містить положення про сплату усіх платежів за кредитним договором у гривнях з перерахунком за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначених у Графіку погашення кредиту.
Крім того, відповідно до п. 9.5 Загальних умов кредитування, що є невід'ємною частиною Кредитного договору, позивач своїм підписом підтвердив, що відповідач належним чином ознайомив його, зокрема, з інформацією, передбаченою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених компанією, а згідно з п. 9.6 цих умов, позивач підтвердив, що йому надано вичерпну інформації про умовами надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного й обґрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором внаслідок підвищення курсу іноземної валюти та ріст суми боргу, яку необхідно сплачувати, не є підставою для скасування оспорюваних умов кредитного договору. Крім того, положення чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов'язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті.
Такі висновки суду є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 303, 304, 316 ЦПК України зазначені положення закону та обставини справи не врахував і помилково скасував рішення суду першої інстанції, зазначивши про наявність правових підстав для задоволення позову.
Отже, безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону.
Згідно ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.
За таких обставин рішення апеляційного суду Чернігівської області від 24 червня 2015 року підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 травня 2015 року.
Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника - ОСОБА_5 задовольнити частково.
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» задовольнити.
Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 24 червня
2015 року скасувати.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 6 травня
2015 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: О.І. Євтушенко
І.М. Завгородня
В.І. Мартинюк
О.М. Ситнік