Ухвала
іменем України
02 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Амеліна В.І., Остапчука Д.О.,Дербенцевої Т.П., Савченко В.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про повернення безпідставно отриманого майна, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2015 року,
У квітні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом та, доповнивши його просив стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» як боржника та ОСОБА_7 як поручителя 32 тонни насіння соняшнику, яке він передав за договором, укладеним в простій письмовій формі.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2015 року, позов задоволено частково та стягнуто соняшник тільки з ТОВ «Прогрес».
У касаційній скарзі ТОВ «Прогрес», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ТОВ «Прогрес» без достатніх правових підстав отримало від позивача кондиційне насіння соняшнику в розмірі 32 тонни, оскільки відповідні договори між ними не були укладені, тому повинен повернути насіння позивачу, що є підставою для задоволення позову, як передбачено ст. 1212 ЦК України.
Проте з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна на таких підставах.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим з виконанням усіх вимог цивільного судочинства, згідно із законом, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.
Судами встановлено, що 02 та 14 вересня 2010 року між ОСОБА_6 та ТОВ «Прогрес» укладені у простій письмовій формі договори, за якими позивач передав відповідачу 24 тонни та 8 тонн кондиційного насіння соняшнику.
На виконання цих договорів 01 жовтня 2013 року між позивачем та ОСОБА_7 укладено договір поруки, за яким відповідач поручився відповідати солідарно з боржником в межах 2 000 грн за виконання ним свого обов'язку перед ОСОБА_6
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не виконав вимог процесуального права щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, не перевірив обставин справи та не встановив характер спірних відносин, неправильно визначився із нормами матеріального права, які регулюють ці відносини, зробив передчасний висновок про задоволення позову.
При цьому суд, встановивши, що насіння соняшнику передане позивачем за договорами, укладеними у письмовій формі, не перевірив їх умов про те, що насіння передається для реалізації за визначеною ціною з встановленням строку виплати виручки, не врахував презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) та не надав цим обставинам відповідної оцінки, і без наведення відповідних мотивів та посилання на норму матеріального права зробив передчасний висновок про те, що ці договори є неукладеними.
Не перевірив та не надав оцінки умовам договору поруки, відмовив у задоволенні позову.
Крім того, ухвалюючи рішення про стягнення насіння соняшнику, суд не мотивував, у який спосіб має проводитись стягнення, якого насіння та за якою ціною, не перевірив відповідність такого рішення обставинам справи, ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права.
Апеляційний суд цих недоліків не усунув, на порушення ст. 303 ЦПК України не перевірив законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, постановив ухвалу про залишення його без змін.
Ураховуючи, що такі порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, ухвалу апеляційного суду потрібно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, як передбачено ст. 338 ЦПК України.
За таких обставин касаційну скаргу потрібно задовольнити, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» задовольнити, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 липня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО.П. Касьян
Судді: В.І. Амелін Т.П. Дербенцева Д.О. Остапчук В.О. Савченко