іменем україни
19 листопада 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Наумчука М.І.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Кузнєцова В.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми «Косівщинська» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 8 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 16 вересня 2015 року,
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом. Зазначав, що 9 січня 2006 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю агрофірмою «Косівщинська» було укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки площею 2,72 га, що розташована на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області, строком на 5 років зі сплатою орендної плати у розмірі 442 грн, яку має бути внесено до 30 числа останнього у звітному році місяця. 1 січня 2009 року між сторонами укладено додатковий договір до договору оренди землі, відповідно до якого строк дії договору оренди змінено з 5 років на 10 років, а розмір орендної плати збільшено до 1083 грн 75 коп. за рік. Посилаючись на те, що відповідач систематично не сплачував орендну плату, із урахуванням уточнених позовних вимог, просив розірвати договір оренди землі та стягнути з останнього 2 636 грн 95 коп., з яких заборгованість з орендної плати - 2005 грн 54 коп., три проценти річних - 120 грн 00 коп., інфляційні втрати - 511 грн 41 коп.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 8 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 16 вересня 2015 року, в позові відмовлено.
ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Пунктом «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Відповідно до п. 9 укладеного між сторонами договору оренди землі, з урахуванням додаткового договору до нього від 1 січня 2009 року, орендна плата встановлюється в розмірі 1083 грн 75 коп. за рік, що становить 3,0 % від нормативної грошової оцінки земельної частки (паю).
Згідно із п. 12 вказаного договору орендна плата вноситься до 30 числа останнього у звітному році місяця.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що відповідач систематично не сплачував орендну плату, зокрема, вона не була своєчасно сплачена за 2011-2012 роки, що є підставою для розірвання договору.
Встановивши, що орендну плату за 2011-2012 роки відповідачем нараховано та виплачено у жовтні 2013 року до звернення до суду з указаним позовом, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що орендна плата сплачувалась відповідачем із порушенням строку, встановленого договором оренди, однак на час подання позову права позивача не були порушені, тому підстави для розірвання договору відсутні.
При цьому судами враховано, що орендна плата була отримана позивачем, з часу її отримання до подання ним позову пройшло більше року. Таке свідчить про те, що позивач погодився із тим, що його права на своєчасне отримання орендної плати були відновлені самим відповідачем.
Доводи касаційної скарги про те, що здійснений відповідачем розрахунок орендної плати не відповідає умовам укладеного між сторонами договору у зв'язку з неврахуванням ним індексів інфляції безпідставні, оскільки суперечать встановленим судами обставинам справи і положенням договору оренди землі.
Як зазначено в судових рішеннях, разом із орендною платою за 2011-2013 роки позивачу також було виплачено інфляційні втрати та пеню у розмірі 3 425 грн 78 коп.
Оскільки вказана сума перевищує встановлений апеляційним судом розмір коштів, які мав сплатити відповідач в якості орендної плати за 2011-2013 роки, інфляційних втрат, пені та трьох процентів річних, виходячи з вимог ст. 625 ЦК України, а доводи касаційної скарги не спростовують правильність наведених апеляційним судом розрахунків, то в цій частині вони підлягають відхиленню.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Помилковість вказівки в оскаржуваних рішеннях на те, що несплата орендної плати не була систематичною, виходячи із наведених підстав відмови у позові, на їх законність не впливає та не може тягти за собою скасування судових рішень.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.
Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду без змін.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Сумського районного суду Сумської області від 8 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 16 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ.І. Наумчук
Судді:Т.Л. Ізмайлова В.О. Кузнєцов