Харківський апеляційний адміністративний суд
22 грудня 2015 р.Справа № 816/4249/15
Головуючий 1 інстанції: Петрова Л.М.
Доповідач: Водолажська Н.С.
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Водолажська Н.С.,
Суддя Бенедик А.П., Суддя Калиновський В.А.
при секретарі Ружинській К.О.
за участю:
представників позивача ? ОСОБА_1, ОСОБА_2
представників відповідача ? ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремторг» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2015р. по справі № 816/4249/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремторг»
до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, ТОВ «Кремторг», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС У Полтавській області № 0004152202/74 від 12.08.15 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 312568,33 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 156284,16 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.15 р. по справі № 816/4249/15 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.15 р. по справі № 816/4249/15 та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення є акт № 857/16-03-22-02-12/37-154268 від 17.07.15 р. позапланової виїзної документальної перевірки підприємства позивача з питань взаємовідносин з ПП «Орім» за період з 01.10.14 р. по 28.02.15 р., в якому зафіксовані порушення підприємством платником податків вимог п. 198.1, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, які призвели до заниження зобов'язань по ПДВ за жовтень 2014 р. у сумі 75828,33 грн., листопад 2014 р. у сумі 54880,0 грн., січень 2015 р. у сумі 144536,67 грн., лютий 2015 р. у сумі 37323,33 грн.
Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про відповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, звичність цих операцій для цих осіб, цін за спірними операціями або про їх прибутковість, або інших обставин, які б у сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, наявність факту надання послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Кремторг» (замовник) та ПП «Орім» (виконавець) були укладені договори про надання маркетингових послуг № 38 від 01.09.14 р. та № 38 від 01.01.15 р. (а.с. 26-29, 154-155, т. 1), предметом яких є надання виконавцем замовнику маркетингових послуг, перелік яких наведений у додатку 1 до цих договорів (а.с. 30-31; 158, т. 1).
За твердженням позивача виконання зобов'язань за вказаними договорами підтверджено податковими накладними на суму 312568,33 грн., які були включені в розрахунок податкового кредиту за жовтень-листопад 2014 р. та січень-лютий 2015 р. (а.с. 42-43, 72, 126-127, 161-162, 198, 200, 202-203, т. 1 та а.с. 3, 5-6, т. 2); актами здачі-приймання виконаних робіт (а.с. 40, 41, 68, 123, 159, 196, т. 1 та а.с. 1 т. 2) та звітами (а.с. 51-67, 83-122, 133-153, 169-196, 216-249, т. 1 та а.с. 14-54, т. 2).
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що акти здачі приймання-виконаних робіт не розкривають зміст господарської операції з надання контрагентом позивача маркетингових послуг (кількість опитуваних осіб, місця опитування, періоди, результати визначення динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, назви продукції, що приймала участь у дослідженні, кількісний показник об'єму продажу товарів у торгівельних точках, тощо). Також суд зазначив, що позивачем не надані документи, що відображають результати вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення об'єму продаж товарів у торгівельних точках, а також вплив таких результатів на умови договорів, укладених у подальшому позивачем з ТОВ «АТБ-маркет», тобто доказів досягнення розумної економічної мети завдяки взаємовідносинам з ПП «Орім». Крім того, суд першої інстанції вказав, що жодними первинними документами не обумовлені обсяг та зміст отримання маркетингових послуг вартістю 1875410,0 грн., в т.ч. ПДВ 312568,33 грн. Інформацію про використання у власній господарській діяльності (здійсненого планування, оптимізації на основі наданих послуг, тощо) до суду не надано, а договори на проведення маркетингових досліджень не містять виду маркетингових досліджень, мету їх проведення тощо.
Також суд першої інстанції зазначив, що чинне законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, та не визначає ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі, однак умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити однозначний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Разом з тим, надані первинні документи підприємства мають знеособлений характер та не містять конкретної інформації про проведені/надані роботи/послуги, а тому не можуть бути належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій, з урахуванням заявлених видів діяльності, часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження контрагента.
В доводах апеляційної скарги позивач по справі зазначив про неправомірність висновку суду першої інстанції про те, що акти здачі-приймання виконаних послуг не розкривають змісту господарської операції з надання маркетингових послуг. Первинні бухгалтерські документи та податкові накладні за своєю формою та суттю не можуть містити всю деталізовану інформацію про обсяги наданих маркетингових послуг, але в обов'язковому порядку мають містити узагальнюючу інформацію про ці послуги, яка дозволяла б встановити їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. В даному разі додатковим джерелом інформації про перелік робіт, здійснених виконавцем, є розгорнутий звіт ПП «Орім» про проведення робіт у ході маркетингових послуг. З наданих позивачем первинних документів, які стосуються взаємовідносин з ПП «Орім», можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування наданих послуг, їх кількість та вартість, визначено сторони господарських операцій та осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.
Також апелянт зазначив, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Власне не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. При цьому апелянт послався на правовий висновок Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 04.03.15 р. по справі № К/800/65434/14, де зазначено, що спірні (маркетингові) послуги фактично спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів позивача у торгівельних мережах названих контрагентів шляхом популяризації продукції позивача серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача. При цьому вказані дії з просування товару мають економічний ефект самі по собі, незалежно від їх результату, який не охоплюється предметом договору надання послуг.
Крім того апелянт вказав, що ні в акті перевірки, ні у запереченнях на адміністративний позов відповідач не заявляв про відсутність деяких первинних бухгалтерських документів, які підтверджують господарські операції між ТОВ «Кремторг» та ПП «Орім», або про неправильність їх оформлення, що слугувало б підставою для встановлення нереальності вказаних операцій.
В доводах апеляційної скарги позивач по справі також зазначив, що понесені ТОВ «Кремторг» витрати на проведені маркетингові дослідження напряму пов'язані з його господарською діяльністю, оскільки основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Крім того, основним видом діяльності виконавця маркетингових послуг - ПП «Орім» є дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були направлені на отримання доходу. Підтвердженням того, що на період надання послуг обсяги товарообороту та дохід позивача від продажу такого товару зростали, є аналітична довідка про отримання ТОВ «Кремторг» економічної вигоди від отриманих в жовтні-грудні 2014 р., січні-лютому 2015 р. маркетингових послуг, довідка про економічну доцільність маркетингових досліджень. Оскільки покупець - ТОВ «АТБ-Маркет», має роздрібну мережу, товар, який постачався позивачем, підпадає, зокрема, під сезонні коливання попиту, тому в такі періоди маркетингові дослідження були направлені також на підтримання обсягів продажу товару у роздрібній мережі покупця на досягнутому рівні.
Крім того апелянт вказав, що, інформація про платоспроможний попит на продукцію використовувалась позивачем при формуванні заявок на придбання даних товарів у поставщиків (збільшення чи зменшення кількості у залежності від попиту). Враховуючи, що продукти харчування, що реалізуються у торговельній мережі ТОВ «АТБ-Маркет» та досліджувались ПП «Орім», мають обмежений строк придатності, неможливо заздалегідь сформувати достатні для реалізації обсяги продукції. Тому позивач змушений постійно вивчати споживчий ринок з метою, по-перше, зменшення продукції, що підлягає поверненню покупцем у зв'язку зі закінченням строку придатності у зв'язку з низьким попитом, що передбачено договором поставки, та як результат, зменшення збитків позивача, по-друге, збільшення обсягу продажу поставленої продукції, введення на ринок нових позицій товарів, по-третє, регулювання цін на продукції в умовах конкуренції та з врахуванням сезонного і платоспроможного попиту на продукцію, що дозволяє прогнозувати збільшення власного доходу, а тому витрати, здійснені позивачем на оплату маркетингових послуг, на думку останнього, є економічно обґрунтованими.
Колегія суддів зазначає, що в доводах апеляційної скарги позивач по справі зазначив, що послуги, які надавалися ПП «Орім» та придбавалися позивачем, стосувалися товарів, поставка яких є господарською діяльністю позивача, а саме: товарів під торговою маркою «Королівський смак», оскільки ТОВ «Кремторг» є дистриб'ютором виробника продуктів харчування торгової марки «Королівський смак» - ПП «ОСОБА_3 і К» відповідно до дистриб'юторського договору № 040706 від 07.06.12 р., копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 191-193, т. 2).
Необхідно зазначити, що з метою оподаткування під маркетинговими послугами (маркетингом) слід розуміти послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління рухом продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків (п. 14.1.108 ст. 14 ПК України).
Колегія суддів зазначає, що до маркетингових послуг належать: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та поширення інформації про продукцію (роботи, послуги). У торговельній сфері маркетинг передбачає проведення комплексу таких заходів: аналіз кон'юнктури ринку, дослідження в галузі ціноутворення, вплив на рівень попиту, налагодження комунікацій, розгортання служб сервісу тощо. Маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватися та проводитися за ініціативою власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові послуги несе безпосередньо замовник цих послуг. Замовниками маркетингових послуг можуть бути будь-які підприємства. Проте, як правило, це великі товаровиробники та оптові продавці (дистриб'ютори). Досить часто підприємства купують готові дослідження певного ринку. При цьому, таку діяльність суб'єкти господарювання можуть здійснювати як самостійно за наявності відповідних фахівців, так і із залученням організацій, що надають маркетингові послуги. При цьому виконавцями таких послуг можуть бути лише суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність, що відповідає нормам КВЕД ДК 009:2010, тобто суб'єктам господарювання, які планують замовити маркетингові послуги (замовникам), слід звернути увагу на те, чи відповідає діяльність виконавця КВЕД 73.20 «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки».
Матеріалами справи підтверджено, що одним із видів діяльності ПП «Орім» за КВЕД-2010 є 73.20 «Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки» (звор. стор. а.с. 37, т. 1).
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку. Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути, зокрема, договір на проведення маркетингових досліджень. В свою чергу, підтвердженням фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути, зокрема, але не виключно, такі документи: акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг; звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.
З урахуванням вказаного вище, колегія суддів зазначає, що акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції. Крім того, в актах виконаних робіт повинен бути наведений конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.
У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація про: аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції; основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару); політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок; потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу; прогнозний план продажу; оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту; прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту; висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що лише при дотриманні вказаних вище умов платник податку має право віднести витрати на маркетингові послуги до складу податкових витрат.
Як було правомірно зазначено судом першої інстанції у своєму рішенні, акти здачі приймання-виконаних робіт, які долучені до матеріалів справи, не розкривають зміст господарської операції з надання контрагентом позивача маркетингових послуг (кількість опитуваних осіб, місця опитування, періоди, результати визначення динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, назви продукції, що приймала участь у дослідженні, кількісний показник об'єму продажу товарів у торгівельних точках, тощо), містять лише загальне найменування робіт (послуг) без жодної їх деталізації. Також позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів, що відображають результати вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення об'єму продаж товарів торгівельних точках, а також вплив таких результатів на умови договорів, укладених у подальшому позивачем з ТОВ «АТБ-маркет», тобто доказів досягнення розумної економічної мети завдяки взаємовідносинам з ПП «Орім».
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, та про це сам зазначив позивач в доводах апеляційної скарги, що послуги, які надавалися ПП «Орім» та придбавалися позивачем, стосувалися товарів, поставка яких є господарською діяльністю позивача, а саме: товарів під торговою маркою «Королівський смак», оскільки ТОВ «Кремторг» є дистриб'ютором виробника продуктів харчування торгової марки «Королівський смак» - ПП «ОСОБА_3 і К» відповідно до дистриб'юторського договору № 040706 від 07.06.12 р., копія якого наявна в матеріалах справи. За цим договором ПП «ОСОБА_3 і К» призначив позивача своїм офіційним дистриб'ютором на визначеній договором території, що означає надання постачальником права дистриб'ютору на розміщення та продаж третім особам на визначеній території товару, що постачається на умовах цього договору. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно пп. 1.1.2 п. 1 «Визначення термінів, що вживаються в договорі» цього договору: «Територія - географічна місцевість, в межах якої дистриб'ютор має право здійснювати реалізацію товару третім особам (область, район, місто, тощо). За даним договором територією визначається «? ІІ ?» (стоїть прочерк).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що у дистриб'юторському договорі № 040706 від 07.06.12 р. фактично відсутня одна із його істотних умов, а саме зазначення конкретної території, на якій позивач у справі має право здійснювати господарську діяльність на виконання умов цього договору.
Наказом директора ТОВ «Кремторг» № 5-м від 31.01.12 р. затверджене Положення про маркетингову політику ТОВ «Кремторг», в розділу 2 якого зазначено «ринок» Товариства це територія «Полтавська область».
Враховуючи, що у дистриб'юторському договорі № 040706 від 07.06.12 р. відсутнє зазначення території, на якій позивач у справі має право здійснювати господарську діяльність на виконання умов цього договору, і враховуючи те, що «ринком» підприємства позивача, відповідно до вказаного вище Положення є територія Полтавської області, можна зробити висновок, що реалізація товару за дистриб'юторським договором № 040706 від 07.06.12 р. здійснювалася позивачем на території Полтавської області.
В свою чергу, на підтвердження виконання умов договорів про надання маркетингових послуг № 38 від 01.09.14 р. та № 38 від 01.01.15 р. позивачем до суду першої інстанції надані, зокрема, звіти про проведене опитування споживачів майонезу у м. Дніпропетровськ та м. Запоріжжя (а.с. 83-122, т. 1 та а.с. 14-54, т. 2). З приводу того, яке відношення проведення опитувань у вказаних містах мають до господарської діяльності позивача (у зв'язку із укладенням договору про надання маркетингових послуг), дистриб'юторська діяльність якого здійснюється за умовами дистриб'юторського договору № 040706 від 07.06.12 р. на території Полтавської області, позивачем жодних обґрунтувань не наведено.
Також апелянтом не спростовано твердження суду першої інстанції щодо того, що представником відповідача надано суду копії витягів з Єдиного реєстру податкових накладних ПП «Орім», копії витягів з АІС «Податковий блок» контрагентів покупців ПП «Орім», копії податкових накладних ПП «Орім», які були досліджені у судовому засіданні 06.10.15 р., зі змісту яких судом встановлено, що ПП «Орім» надавало маркетингові послуги за період жовтень-грудень 2014 р., січень-лютий 2015 р. понад 1500 контрагентам (а.с. 169-187, т. 2).
В поясненнях в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача вказав на те, що за отриманою від заступника директора ПП «Орім» інформації виконавцем маркетингових досліджень була використана робота осіб, з якими не укладалися трудові договори і оплата здійснювалася готівкою. Також позивач наполягав на тому, що маркетингові дослідження обумовили збільшення обсягу продажу, проте не довів належними доказами того, що ним були укладені додаткові договори або інші угоди про збільшення поставок товарів у період, наступний за проведенням досліджень.
Слід відмітити, що відповідно п. 14.1.27 ст. 14 ПК України витрати ? це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Згідно п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом II Кодексу.
В пп. «г» п. 138.10.3 ст. 138 ПК України передбачено, що до складу інших витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 ПК України).
Відповідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні містити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.
Враховуючи вказані вище норми права та обставини, що були встановлені в ході розгляду справи в суді першої інстанції та під час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про відповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, звичність цих операцій для цих осіб, цін за спірними операціями або про їх прибутковість, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, наявність факту надання послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.
Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.15 р. по справі № 816/4249/15 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремторг» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.15 р. по справі № 816/4249/15 - залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.15 р. по справі № 816/4249/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кремторг» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23.12.2015 року.