Справа: № 362/6520/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Орда О.О. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
22 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до заступника начальника Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області Стасюк Олени Анатоліївни про скасування постанови,-
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2015 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено частково, постанову про накладення адміністративного стягнення серія АА №109397 від 14 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.165-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення скасовано. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Васильківська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів невідповідності нормам матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що постанова про накладення адміністративного стягнення серія АА №109397 від 14 серпня 2015 року винесена відповідачем правомірно.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином, тому у відповідності до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції у відповідності до ч.1 ст.195 КАС України в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу від 15 травня 2015 року №168 в період з 25 травня 2015 року по 08 червня 2015 року посадовими особами контролюючого органу на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 ПК України, відповідно до направлення від 25 травня 2015 року №158 та плану-графіку на 2 квартал 2015 року проведення планових виїзних перевірок, проведено планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 15 червня 2015 року №1024/1703/НОМЕР_1, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пп.1 п.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого ФОП не утримав та не перерахував суму єдиного соціального внеску, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2305005,77 грн., у тому числі: за 2013 рік на суму 810651,00 грн., за 2014 рік на суму 1494354,77 грн.
14 серпня 2015 року відповідачем складено протокол №52 про адміністративне правопорушення серії АА №851465, яким встановлено, що ФОП ОСОБА_2 порушив порядок утримання та перерахування сум єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пп.1 п.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»), відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.165-1 КУпАП, на підставі розгляду якого заступником начальника Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Стасюк О.А. винесено постанову від 14 серпня 2015 року серії АА №109397 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за порушення ч.1 ст.165-1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 680,00 грн. Зі змісту наведеної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на підставі акту перевірки від 15 червня 2015 року №1024/1703/НОМЕР_1.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим, позаяк акт, на якому ґрунтується протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_2, втратив чинність і податкові зобов'язання позивача є неузгодженими, а отже оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення винесена відповідачем передчасно, без врахування права позивача на оскарження акту перевірки до контролюючого органу вищого рівня.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Податковим кодексом України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В силу вимог п.п.1, 4 ч.1 ст.4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
База нарахування єдиного внеску визначається ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до пп.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.165-1 КУпАП порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, в силу ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, наявність адміністративного правопорушення в діях позивача встановлена виключно на підставі акту перевірки від 15 червня 2015 року №1024/1703/НОМЕР_1. Дослідження будь-яких інших доказів згідно зазначеної постанови не здійснювалось.
Однак, згідно із ч.56.2 ст.56 ПК України у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Відповідно до п.56.3 ст.56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
В силу вимог п.56.15 ст.56 ПК України скарга, подана із отримання строків, визначених п.56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до ГУ ДФС у Київській області подано скаргу від 07 липня 2015 року №07/07-1, якою оскаржено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій зі сплати єдиного соціального внеску, винесене Васильківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області 01 липня 2015 року, що прийнято на підставі акту перевірки від 15 червня 2015 року №1024/1703/НОМЕР_1, за наслідками розгляду якої рішенням ГУ ДФС у Київській області від 12 серпня 2015 року №1347/14/10-36-10-01-04 рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій зі сплати ЄСВ від 01 липня 2015 року №0007741702 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01 липня 2015 року №Ф0007731702 залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення.
Разом з тим, рішенням ДФС України від 15 вересня 2015 року скаргу позивача направлено на новий розгляд до Васильківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.
Відповідно до акту перевірки позивача від 10 вересня 2015 року №1660/1703/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01 січня 2013 року по 31 січня 2014 року встановлено, зокрема, порушення ФОП ОСОБА_2 пп.1 п.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого позивач не утримав та не перерахував суму єдиного соціального внеску, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 36386,42 грн., у тому числі за 2013 рік на суму 2914,80 грн., за 2014 рік на суму 33471,62 грн.
Разом з тим, рішенням ГУ ДФС у Київській області від 13 жовтня 2015 року №1712/14/10-36-10-01-04 про результати повторного розгляду скарги скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій зі сплати єдиного соціального внеску Васильківської ОДПІ від 01 липня 2015 року №0007741702 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01 липня 2015 №Ф-0007731702 відповідно до висновків акта позапланової перевірки від 10 вересня 2015 року №1660/1703/НОМЕР_1 та зобов'язано Васильківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняте нові рішення.
Окрім того, висновки, викладені в акті податкової перевірки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів, а тому не створюють жодних правових наслідків. Ці висновки не є обов'язковими ні для платника податків, ні для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке визначає грошові зобов'язання платникові податків.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що акт перевірки від 15 червня 2015 року №1024/1703/НОМЕР_1, на якому ґрунтується протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення адміністративного стягнення відносно позивача, фактично не є чинним у зв'язку з призначенням нової перевірки, а отже податкові зобов'язання є неузгодженими, факт допущення порушень ведення податкового обліку не можна вважати встановленим, а відповідні твердження податкового органу, які відображають лише позицію однієї із сторін спору, не можуть бути підставою для висновку про наявність в діях платника податків вини у порушенні встановленого порядку ведення податкового обліку у формі умислу або необережності і, відповідно, не може бути підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржувана постанова серії АА №109397 від 14 серпня 2015 року про накладення адміністративного стягнення була винесена відповідачем передчасно, за відсутності належних та допустимих доказів щодо наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивача та без врахування права позивача на оскарження до контролюючого органу вищого рівня, а отже не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України і підлягає скасуванню.
Разом з тим, згідно ч.6 ст.187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року Васильківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області відстрочено сплату судового збору по день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у розмірі 535,92 грн. підлягає стягненню з апелянта.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.
Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2015 року - залишити без змін.
Стягнути з Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському р-ні, банк отримувача - ГУДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 535,92 грн. (п'ятсот тридцять п'ять грн. 92 коп.).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 24 грудня 2015 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький
.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Грищенко Т.М.
Лічевецький І.О.