Справа: № 760/14039/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лазаренко В.В,
Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
23 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Грибан І.О.,
Губської О.А.,
за участю секретаря Шевчук К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомірною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії,
В липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати дії Міністерства оборони України щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі інвалідності відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 « Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році» протиправними;
- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у порядку та на умовах, встановленими Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів)осіб» і статей 9,16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням усіх видів грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності з урахуванням отриманих сум;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Міністерства оборони України недоплачену частину обноразової грошової допомоги у разі інвалідності у розмірі 132451 грн.90 коп.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року позов задоволено частково:
- визнано неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб»;
- зобов'язано Міністерство оборони України здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 48-місячного грошового забезпечення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», виходячи зі складу грошового забезпечення на день встановлення інвалідності, визначеного ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Відповідно до вимог статей 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом заступника Міністра оборони України від 23 жовтня 2006 року №77 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом 67, підпунктом «б» (за станом здоров'я) положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України та у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, з правом носіння військової форми одягу (а.с.22).
Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №302 від 30.03.2010 - захворювання підполковника у відставці ОСОБА_1 , 1959 року народження, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.
01.12.2010 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із травмою та захворюванням, пов'язаним із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 01 грудня 2010 року серії 10ААА №135009 (а.с.20).
ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого УПСЗН Дарницької районної у м. Києві держадміністрації 21.05.2015 (а.с.19).
Позивач не отримував будь-яких страхових сум від Національної акціонерної страхової компанії "ОРАНТА", що підтверджується довідкою від 17.12 2010 року №3424 (а.с.23).
Апеляційним судом встановлено, що протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 18.05.2011 №2 (згідно інформації зазначеної у листі КМВК від 24.02.2015-а.с.24), позивачу призначено одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 №284 в розмірі 48 місячного грошового забезпечення та склала 41932,82 грн.
21.12.2011 ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 41932,80 грн. (а.с.60).
У лютому 2015 року позивач звернувся через Київський міський військовий комісаріат до відповідача із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 у розмірі 48-місячного грошового забезпечення у розмірі станом на час настання інвалідності про виплату одноразової грошової допомоги.
Київським міським військовим комісаріатом направлено відповідачу пакет документів на позивача за вих. від 24 лютого 2015 року №1502, а саме копія заяви, копія паспорту, копія ідентифікаційного номеру, копія довідки МСЕК 10ААА№135009, копія витягу із наказу від 28.11.2006 №232, копія свідоцтва про хворобу від 31.08.2006 №687 та копію довідки НАСК «ОРАНТА» від 17.12.2010 №3424.
За результатами розгляду заяви позивача, листом Управлінням організаційного, соціального забезпечення та тарифікації Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2015року №248/3/6/574 за підписом т.в.о. начальника цього управління ОСОБА_2 позивачу через КМВК повідомлено про відсутність права на виплату вказаної допомоги. Одночасно в цьому листі ОСОБА_1 повідомлено, що йому одноразова грошова допомога була обчислена на підставі статті 16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 №284. Щодо вимоги ОСОБА_1 перерахувати йому одноразову грошову допомогу з усього грошового забезпечення, а не з окремих його видів повідомлено, зокрема, те, що така вимога є неправомірною, оскільки рішення про наявність підстав для призначення одноразової грошової допомоги та визначення її розміру приймається не Департаментом фінансів, а комісією Міністерства оборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, як це передбачено наказом Міністра оборони України від 12.04.2007 №168 (а.с.25-26).
28.03.2015 ОСОБА_1 звернувся до Міністра оборони України з вимогою прийняти рішення про проведення йому, як інваліду 3 групи внаслідок виконання обов'язків військової служби, нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 48-місячного грошового забезпечення на день встановлення інвалідності. Зазначив, що ним через Київський міський військовий комісаріат було подано до відповідача всі необхідні документи, які визначено Постановою КМУ №499, однак, в порушення вимог Постанови КМУ №499 не було передано Міністру для розгляду.
Вказану заяву позивача відповідачем отримано 08.04. 2015 , що підтверджується роздруківкою з офіційного веб-сайту «УКРПОШТА» (а.с.29). Судом з пояснень сторін встановлено, що на час розгляду справи судом апеляційної інстанції, відповіді на цю заяву ОСОБА_1 відповідачем не надано.
Даючи правову оцінку обставинам справи в частині права позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 № 2011-ХІІ, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 41 Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Частиною 2 статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі по тексту - , Закон, Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
За умовами наведених норм Закону, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Враховуючи, що 3 група інвалідності ОСОБА_1 встановлена 01.12.2010, колегія суддів вважає, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю позивача мала бути розрахована відповідачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, а не відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 №284, яка поширює свою дію лише у випадках встановлення інвалідності особам, звільнених з військової служби, лише у 2006 році.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.02.2015 ( справа №К/9991/80186/12) та ухвалі від 05.08.2014 (справа №К/800/426/59/14).
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про протиправність дій Міністерства оборони України щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі інвалідності відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284, а відтак, вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, абзацом п'ятим підпункту 4 пункту 2 Порядку (в редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності) передбачено, що військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, грошове забезпечення визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з таких складових: посадовий оклад, оклад за військовим званням, відсоткова надбавка за вислугу років.
Водночас, частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ елементи грошового забезпечення визначає по-іншому: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія): одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги слід застосовувати не Порядок, а Закон № 2011-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 12 листопада 2013 року, 21 та 28 січня 2014 року (справи №№ 21-383а13, № 21-464а13, № 21-315а13 відповідно), яка, відповідно до приписів статті 244-2 КАС України, є обов'язковою для всіх судів України.
Вирішуючи спір в частині вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у порядку та на умовах, встановленими Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 і статей 9,16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з урахуванням усіх видів грошового забезпечення за останньою посадою на день встановлення інвалідності з урахуванням отриманих сум, колегія судів зазначає наступне.
На час подання позивачем заяви щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, механізм розгляду таких заяв та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 встановлено, що особи, які до набрання чинності Порядку, затвердженого цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач отримав право на призначення вказаної допомоги з 01.12.2012, а тому має право на її призначення та виплату відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. N 499 (надалі-Порядок N 499).
Згідно пункту 3 Порядку № 499, особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військкомату (далі - уповноважений орган) такі документи:
- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) чи настанням інвалідності;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення відсотка втрати працездатності та рішення відповідної військово-медичної установи щодо визнання поранення (контузії, травми або каліцтва);
- копію документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності;
- копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
- копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Колегія суддів, зазначає, що подання ОСОБА_1 до КМВК заяви та доданих до неї документів повністю узгоджується із вимогами п.3 Порядку N 499.
За приписами абзацу 2 п.7 Порядку N 499, відповідач, Міністерство оборони України, як Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Судом встановлено з матеріалів справи, що за результатами розгляду заяви позивача листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2015року №248/3/6/574 за підписом т.в.о. начальника управлінням організаційного, соціального забезпечення та тарифікації ОСОБА_2 позивачу через КМВК повідомлено про відсутність права на виплату вказаної допомоги.
Однак, лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України не можна розцінювати як рішення Міністерства оборони України про результати розгляду заяви позивача. У Міністерстві оборони України рішення щодо призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, про що, слід зауважити, було зазначено у листі Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2015року №248/3/6/574, проте дій, спрямованих на прийняття відповідного рішення уповноваженим органом (комісією), цим Департаментом вжито не було.
Встановлено судом та підтверджено поясненнями як представника позивача, так і представника відповідача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що до зазначеної комісії документи, щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги не надходили, відповідного рішення Міністерство оборони України по суті заяви не приймало, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності, визначеної Порядком N 499, Міністерством оборони України у встановлені законодавством порядок та строки не розглянуто, відтак, при розгляді цієї заяви відповідачем допущена протиправна бездіяльність, яка призвела до порушення прав позивача.
Згідно із частиною другою статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до частини першої статті 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною третьою статті 162 КАС України надано адміністративному суду повноваження на прийняття іншої постанови (не передбаченої переліком частини 2), яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи відсутність рішення відповідача, вважає, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 та зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 у відповідності до вимог законодавства.
Даючи оцінку доводам апелянта щодо пропущення позивачем строків звернення до суду, суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, з зазначеним адміністративним позовом позивач звернувся 27.07.2015, тобто із дотриманням шестимісячного строку від дня коли йому стало відомо про лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 25.03.2015року №248/3/6/574.
Разом з тим обґрунтованими є доводи апелянта щодо не дотримання судом першої інстанції правил підсудності, оскільки даний спір відповідно до ст. 18 КАС України підсудний окружному адміністративному суду, виходячи з наступного.
Відповідачами у даній справі є Міністерство оборони України.
Приписами п.1 Положення про Міністерство оброни України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 закріплено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Отже, враховуючи, що предметом позову в даній справі є визнання протиправними дій Міністерства оборони України і зобов'язання його здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, даний спір має розглядатися окружним адміністративним судом, відповідно до статей 18 та 24 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд першої інстанції не врахував зазначені обставини та допустив помилку в застосуванні норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що розгляд і вирішення даної справи здійснено неповноважним судом, а тому відповідно до ст. 202 ч.1 п.4 КАС України постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконаний.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, не дотримано судом першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 160,198, 202, 207, 212, 254 КАС України, суд ,
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задовольнити частково.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 26 серпня 2015 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі інвалідності відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284 « Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році».
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі інвалідності.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у порядку та на умовах, встановленими Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів)осіб» і статей 9,16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та прийняти відповідне рішення.
В іншій частині адміністративний позов залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до п. 10 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано 24.12.2015.
Головуючий суддя: В.Ю. Ключкович
Судді: І.О. Грибан
О.А. Губська
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.