Справа № 823/5070/15 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
23 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Старової Н.Е.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантгруп» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до державного реєстратора Реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Крилової Оксани Миколаївни, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантгруп», Товариство з обмеженою відповідальністю «АС Дашковича» про визнання рішення протиправним та його скасування,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Крилової Оксани Миколаївни, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарантгруп», Товариство з обмеженою відповідальністю «АС Дашковича» про визнання протиправним та скасування рішення №24528618 від 17.09.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі договору суборенди землі від 10.06.2015 року.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 12.08.2013 року між ТОВ «Гарантгруп» та Черкаською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0397 га за адресою АДРЕСА_1. Даний договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.08.2013 року.
ОСОБА_2 є учасником (засновником) ТОВ «Гарантгруп», розмір його частки у відношенні до статутного капіталу товариства складає 25%, таку ж кількість (25%) голосів учасників має на загальних зборах учасників товариства.
У вересні 2015 року позивачу стало відомо, що директор ТОВ «Гарантгруп» на підставі вказаного договору оренди від 10.06.2013 підписала договір суборенди від 10.06.2015, згідно з умовами якого ТОВ «Гарантгруп» передає ТОВ «АС Дашковича» в суборенду вищевказану земельну ділянку площею 0,0397 га
17.09.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції за результатами розгляду заяви за реєстраційним номером 13340725 від 17.09.2015 здійснено державну реєстрацію договору суборенди землі від 10.06.2015, про що прийнято оскаржуване рішення №24528618 від 17.09.2015 року.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки, інші речові права відповідно до закону.
Імперативними приписами ч.4 ст.15 Закону №1952-IV визначено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Відповідно до ст.24 Закону №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
Згідно ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про оренду землі» №161-XIV, орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. За згодою сторін договір суборенди земельної ділянки посвідчується нотаріально.
Відтак, умовою передачі земельної ділянки в суборенду можливе при умові зазначення про це у договорі оренди. Водночас, у договорі оренди землі від 12.08.2013, укладеного між ТОВ «Гарантгруп» та Черкаською міською радою щодо вказаної земельної ділянки площею 0,0397 га не передбачена умова передачі земельної ділянки у суборенду.
Як встановлено судом першої інстанції, та не спростовано апелянтом, при подачі заяви від ТОВ «АС Дашковича» про реєстрацію договору суборенди земельної ділянки був наданий вичерпний перелік документів, передбачений Законом №1952-IV та постановою КМУ від 17.10.2013 року № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», надані квитанції про сплату необхідних зборів за скорочений термін реєстрації відповідно до постанови КМУ № 669 від 02.09.2015 «Про внесення змін у додаток до постанови КМУ від 08.04.2015 № 190».
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про те, що державним реєстратором порушено порядок державної реєстрації суборенди, а відтак, правомірно задоволено позовні вимоги, оскільки відсутня письмова згода орендодавця на суборенду, та вказаний правочин не предбачений договором оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що державним реєстратором при винесенні оскаржуваного рішення порушено вимоги Закону №1952-IV, а саме п.1 ст.9, п. 2 ч.1 ст.15, ч.4 ст.15, п.4. ч.1 ст.24 Закону №1952-IV, та вимоги ст.8 Закону «Про оренду землі», не взявши до уваги умови договору оренди земельної ділянки, яким не зазначено право передачі в суборенду. Відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 28.10.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантгруп» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Чаку Є.В.
Мєзєнцев Є.І.