Справа: № 760/14562/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко Л.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
16 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва на постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 07 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач ОСОБА_3 звернувся до Солом'янського районного суду м.Києва із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення нарахування пенсії на користь позивача з урахуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховуються для розрахунку пенсії за 2007 рік;
- зобов'язати відповідача здійснити призначення і виплату пенсії відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосувавши показник заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, тобто за 2014 рік, починаючи з 31.03.2015, за виключенням сум фактично проведених виплат.
Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 07 жовтня 2015 року позов задоволено повністю.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_3 з 1996 року отримував пенсію від Міністерства оборони України відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З моменту набуття позивачем права на отримання пенсії за віком на загальних підставах він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком.
За твердженням позивача, відповідач помилково здійснив нарахування його пенсії із урахуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховуються для розрахунку пенсії за 2007 рік, оскільки при нарахуванні пенсійного забезпечення мав би враховуватися показник середньої заробітної плати за 2014 рік.
20.05.2015р. позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату йому пенсії відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва від 03.06.2015 № 6558/09/М-409 позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку його пенсії за віком із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачені страхові внески за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії за 2014 рік, з посиланням на відсутність для цього належних правових підстав.
Вказане стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання, пенсія у зв'язку із втратою годувальника.
На підставі приписів ст. 10 цього Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням змін, внесених Законом України «Про заходи по законодавчому забезпеченню реформування пенсійної системи», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу при розрахунку пенсії за віком відповідач застосував показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховуються для розрахунку пенсії за 2007 рік у розмірі 1 197,91 грн. за рік, що передує призначенню пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Проте, на думку колегії суддів, Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва неправомірно провело перерахунок пенсії ОСОБА_3 із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховуються для розрахунку пенсії за 2007 рік у розмірі 1 197,91 грн., оскільки позивач фактично просив призначити йому пенсію за іншим законом.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2013 року в адміністративній справі № К/800/38624/13.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем при призначенні пенсії ОСОБА_3 за віком у березні 2015 року необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати за 2014 рік, а не показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях України за 2007 рік в сумі 1 197 грн. 91 коп.
Разом з тим, в обґрунтування своїх заперечень відповідач також посилається на норму ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак колегія суддів не вбачає таку мотивацію правомірною, оскільки в даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший в рамках одного закону.
Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог даного позову.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва - залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 07 жовтня 2015 року - залишити без змін.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги до суду у розмірі 80 (вісімдесят) гривень 39 копійок.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.