"21" грудня 2015 р. Справа № 922/4112/15
Колегія суддів у складі: головуючий
суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,
при секретарі Міракові Г.А.,
за участю представників:
прокуратури - ОСОБА_1 (посвідчення від 11.02.2015р. №032167),
відповідача - ОСОБА_2 міської ради - ОСОБА_3 за довіреністю від 24.12.2014р. №08-11/4660/2-14,
третьої особи - не з'явився,
розглянувши у приміщенні ОСОБА_2 апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків (вх. 4884 Х/2), на рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2015р. у справі № 922/4112/15
за позовом Заступника прокурора Київського району, м. Харків,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Держземагенства у Харківській області, м. Харків,
до відповідачів ОСОБА_2 міської ради, м. Харків, ЖБК "Уністрой", м. Харків,
про скасування рішення
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.09.2015р. (суддя Калініченко Н.В.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 міська рада не є органом державної реєстрації юридичних осіб, не наділена повноваженнями контролю за дотриманням порядку створення юридичних осіб, тому посилання прокурора на недотримання міською радою законодавства під час прийняття рішення не ґрунтуються на нормах закону, а також не підтверджено ані матеріалами справи, ані нормами чинного законодавства, твердження прокурора про те, що другий відповідач не є житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом є помилковим, таким чином позовні вимоги не підлягають задовленню.
Заступник прокурора Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2015р. у справі №922/4112/15, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що міська рада перед наданням земельної ділянки повинна отримати документи, які підтверджують дотримання ЖБК «Уністрой» умов отримання земельної ділянки. Крім того, зазначає, що підставою для звернення до суду з позовом прокурор ом зазначено про невідповідність рішення міської ради вимогам діючого законодавства, а не оскарження установчих документів, отже, на думку апелянта, посилання суду на чинність (не оскарження) установчих документів є необґрунтованим.
Від відповідача, ЖБК "Уністрой", надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 15398 від 13.11.2015р.), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Заступника прокурора області, рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2015р. по справі №922/4112/15 залишити без змін.
Від Головного управління Держземагенства у Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 15422 від 16.11.2015р.), в якому просить розглянути апеляційну скаргу без участі представника третьої особи.
Від ОСОБА_2 міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 15919 від 25.11.2015р.), в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
На виконання вимог ухвали ОСОБА_2 апеляційного господарського суду від 16.11.2015р. апелянт надав додаткові пояснення щодо відсутності сплати судового збору за подання апеляційної скарги (вх. 15913 від 25.11.2015р.).
У судовому засідання 21.12.2015р. прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати. Доказів на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги не надала та просила відстрочити сплату судового збору.
Представник ОСОБА_2 міської ради заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави та громадянина у випадках, визначених законом.
Статтею 123 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.
Згідно з Законом України “Про прокуратуру” (в редакції чинній на час звернення прокурора з позовом), підставою для представництва прокуратурою у суді інтересів громадянина або держави полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, а також інші форми представництва.
Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь - якій стадії судочинства, в порядку передбаченому процесуальним законом.
Згідно з ч.2 ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві.
Про обов'язок прокурора зазначити у позовній заяві про відсутність такого органу також вказано в абз. 4 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” (у редакції, викладеній у пункті 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 №2 “Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі”), У даному випадку такий орган відсутній, оскільки особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями, у даному випадку виступає у якості відповідача.
Відповідно до п.2.1. наказу Генерального прокурора України №6гн від 28.11.2012р. “Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень” пріоритетним напрямом представницької діяльності є захист інтересів держави у сфері земельних відносин.
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Згідно з ч. 9 ст. 16 ГПК України справи у спорах, передбачених пунктом 6 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Як зазначає прокурор, прокуратурою Київського району м. Харкова було проведено перевірку правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_2 міською радою.
В ході даної перевірки прокуратурою встановлено, що п. 14.1 додатку 1 до рішення 5 сесії ОСОБА_2 міської ради 6 скликання “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування” від 23.02.2011р. № 154/11 ЖБК “Уністрой” надано у власність земельну ділянку площею 3,8200 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по Білгородському шосе, 34. Будівництво необхідно виконати до 01.06.2012р.
У подальшому, на підставі вказаного рішення ОСОБА_2 міської ради Управлінням Державного земельного агентства у місті Харкові (на той час - Управління Держкомзему у м. Харкові) ЖБК "Уністрой" видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 572610, який зареєстрований в книзі записів реєстрації актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 631010002000035 від 11.04.2011р.
У подальшому, спірну земельну ділянку загальною площею 3,8200га розділено на 27 окремих земельних ділянок, а саме: земельну ділянку загальною площею 0,1926 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 168800), земельну ділянку загальною площею 0,1738 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 168802), земельну ділянку загальною площею 0,1500 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193431), земельну ділянку загальною площею 0,1435 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193432), земельна ділянка загальною площею 0,1740 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 168801), земельна ділянка загальною площею 0,1065 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193433), земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193434), земельну ділянку загальною площею 0,1432 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193435), земельну ділянку загальною площею 0,1068 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193436), земельну ділянку загальною площею 0,1500 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193437), земельну ділянку загальною площею 0,1500 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193438), земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №193439), земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193440), земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193441), земельну ділянку загальною площею 0,1414 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193442), земельну ділянку загальною площею 0,1500 га (державний акт на право власності на земельну ЯК № 193443), земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193444), земельну ділянку загальною площею 0,1390 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193436), земельну ділянку загальною площею 0,1500 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193437), земельна ділянка загальною площею 0,1500 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193438), земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №193439), земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193440), земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193441), земельну ділянку загальною площею 0,1414 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193442), земельну ділянку загальною площею 0,1500 га (державний акт на право власності на земельну ЯК № 193443), земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193444), земельну ділянку загальною площею 0,1390 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193445).
Прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати п. 14.1 додатку 1 до рішення 5 сесії ОСОБА_2 міської ради 6 скликання “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 23.02.2011р. № 154/11.
В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на те, що вказане вище рішення прийнято всупереч вимогам ст.41 Земельного кодексу, ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту. Під час прийняття вказаного рішення ОСОБА_2 міська рада при вирішенні питання про надання ЖБК "Уністрой" безоплатно спірної земельної ділянки зобов'язана з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення цього кооперативу відповідно до ЖБК та Примірного статуту. Прокурор зазначає, що ОСОБА_2 міська рада мала можливість з'ясувати вказані обставини, в зв'язку з тим, що рішення про створення ЖБК "Уністрой" та список його членів у разі створення саме ЖБК повинен був затвердити виконавчий комітет саме ОСОБА_2 міської ради; відповідно до абз. 1 п. 8 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених постановою ОСОБА_4 Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 року № 470, облік таких громадян здійснює виконавчий комітет саме ОСОБА_2 міської ради; статут ЖБК "Уністрой" зареєстрований саме в цьому виконавчому комітеті.
Крім того, прокурор вказує на те, що ЖБК "Уністрой" не є житлово-будівельним кооперативом, що на його думку підтверджується листом Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області від 27.05.2015р. № 1020-3093 де зазначено, що кооператив так і не розпочав будівництво, декларації про початок будівництва об'єкту нерухомого майна у відповідному департаменті не зареєстрована (а.с. 35).
У зв'язку з викладеним, прокурор просить суд визнати незаконним та скасувати п. 14.1 додатку 1 до рішення 5 сесії ОСОБА_2 міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 23.02.2011р. № 154/11.
28.09.2015р. господарським судом Харківської області прийнято рішення, яким в задоволенні позову відмовлено з підстав, зазначених вище.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, однак з інших підстав, зважаючи на наступне.
Відповідно до Статуту Житлово-будівельного кооперативу "Уністрой" він є обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом, який засновано згідно з рішенням загальних зборів засновників від 20.08.2004р.
Цілями діяльності кооперативу є задоволення потреб членів кооперативу у житлі шляхом будівництва, придбання та реконструкції житла та інших об'єктів, в т.ч. вбудованих в житлові приміщення; передача членам кооперативу створених об'єктів відповідно до їх пайового внеску; створення належної інфраструктури.
Засновниками кооперативу є ОСОБА_5, який мешкає: АДРЕСА_1; ОСОБА_6, який мешкає АДРЕСА_2; ОСОБА_7, який мешкає АДРЕСА_3; ОСОБА_8, який мешкає м. Харків, вул. Сомовська,10; ОСОБА_9, який мешкає АДРЕСА_4; ОСОБА_10, який мешкає АДРЕСА_5; ОСОБА_11, який мешкає АДРЕСА_6, ВАТ «Універсал».
Відповідно до п. 4.1. Статуту членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених п. 6.1 цього статуту, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Фізична особа може бути членом кооперативу за умови досягнення 16-річного віку та якщо вона виявила бажання брати участь у його діяльності.
Кооператив є юридичною особою за законодавством України. Кооператив набуває права та обов'язки юридичної особи з дня державної реєстрації у встановленому чинним законодавством України порядку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень ОСОБА_2 міської ради, у тому числі, віднесено розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Положеннями ст.116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Частиною 1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Як вбачається з матеріалів справи, п. 14.1 додатку 1 до рішення 5 сесії ОСОБА_2 міської ради 6 скликання “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування” від 23.02.2011р. № 154/11 ЖБК “Уністрой” надано у власність земельну ділянку площею 3,8200 га для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по Білгородському шосе, 34. Будівництво необхідно виконати до 01.06.2012р.
Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.
Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати саме мету створення кооперативу, яка має відповідати встановленим вимогам до порядку створення такого кооперативу.
В силу ст. 133, 135 Житлового Кодексу та абз. 1 п. 8 Примірного статуту громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру; до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до ст. 137 ЖК житлово-будівельні кооперативи організуються при виконавчих комітетах місцевих ОСОБА_4 народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК установлюється цим Кодексом, Примірним статутом та іншими актами законодавства.
Згідно з ч. 6 ст. 137 ЖК та абз. 2 п.4 Примірного статуту рішення зборів про організацію кооперативу, список громадян, які вступають до кооперативу, і членів їх сімей, що виявили бажання оселитися в будинку кооперативу, затверджуються виконавчим комітетом місцевої ОСОБА_4 народних депутатів.
Відповідно до абз. 2 п. 5, п. 5, абз. 2 п. 7 абз. 1, п. 45 , абз. 1 п. 74 Примірного статуту ЖБК діє на підставі статуту, прийнятого відповідно до цього Примірного статуту і зареєстрованого у виконавчому комітеті ОСОБА_4 народних депутатів, який затвердив рішення про організацію кооперативу; число громадян, які вступають до організованого кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті ОСОБА_4 народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік; до членів ЖБК приймаються особи віком до З0 років; громадянин може бути членом тільки одного ЖБК, крім випадку вступу до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов; контроль за діяльністю житлово-будівельних кооперативів, за експлуатацією та ремонтом належних їм будинків здійснюють виконавчі комітети місцевих ОСОБА_4 народних депутатів.
Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 134 Житлового кодексу Української РСР на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.
Порядок обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджуються ОСОБА_4 Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.
ОСОБА_4 Міністрів Української РСР і Української ОСОБА_12 професійних спілок від 05.06.1985 № 228 затверджено Правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу.
Відповідно до пункту 2 Правил обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, кооперативний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ОСОБА_12 народних депутатів.
Суд вважає, що при вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні Житлово-будівельного кооперативу: ст. 7 Законом України “Про кооперацію” або Житловим кодексом України та Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України “Про кооперацію”) та спеціальний (Житловий кодекс України та Примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціальних нормативно-правових актів.
До аналогічного висновку прийшла колегія суддів Вищого господарського суду України при прийнятті рішення від 14.03.2013 у справі № 5002-22/1870-2012.
З матеріалів справи вбачається, що ЖБК «Уністрой» створено із порушенням вищевказаних норм.
Всупереч зазначеним положенням Закону та Примірного статуту рішення про створення кооперативу та список його членів, затверджений протоколом загальних зборів засновників, однак не затверджено виконавчим комітетом ОСОБА_2 міської ради.
Відповідно до статуту ЖБК «Уністрой» не створений при виконавчому комітету місцевої ради народних депутатів, при підприємстві, установі чи організації, що суперечить ст. 137 Житлового кодексу.
Відповідачі не надали суду жодного доказу того, що члени кооперативу на момент його створення, потребували поліпшення житлових умов, що суперечить вимогам ст. 135 ЖК України та абз. І п.8 Примірного статуту.
Вимога щодо необхідності поліпшення житлових умов повинна бути передбачена у матеріалах реєстраційної справи та статутних документах.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що спірний п. 14.1 додатку 1 до рішення 5 сесії ОСОБА_2 міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 23.02.2011 року № 154/11 є передчасним.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 міська рада, вирішуючи питання про наявність правових та фактичних підстав для ухвалення спірного рішення, мала можливість, і, в силу покладених на неї публічних функцій діяти в інтересах усієї територіальної громади, мала й обов'язок з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення ЖБК «Уністрой», мала переконатись у додержанні останнім порядку його створення та у відповідності його вимогам чинного законодавства, що регулює порядок передачі землі житлово-будівельним кооперативам. Вищевказаного ОСОБА_2 міською радою зроблено не було.
Відповідно до п. 2.3 ОСОБА_4 Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011р. №6 державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, ОСОБА_4 Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування. Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.
З огляду на вищезазначений висновок, колегія суддів робить висновок про передчасність винесення п. 14.1 додатку 1 до рішення 5 сесії ОСОБА_2 міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 23.02.2011 року № 154/11, яке слугувало підставою для подальшого оформлення державного акту на право власності на зазначену земельну ділянку, а також визнає законними та обгрунтованими позовні вимоги прокурора про
- визнання незаконним та скасування п. 14.1 додатку 1 до рішення 5 сесії ОСОБА_2 міської ради 6 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 23 лютого 2011 року № 154/11;
- визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку: ЯК № 168800, ЯК № 168802, ЯК № 193431, ЯК № 193432, ЯК № 168801, ЯК № 193433, ЯК № 193434, ЯК № 193435, ЯК № 193436, ЯК № 193437, ЯК № 193438, ЯК № 193439, ЯК № 193440, ЯК № 193441, ЯК № 193442, ЯК № 193443, ЯК № 193444, ЯК № 193445, ЯК № 193446, ЯК № 193447, ЯК № 193448, ЯК № 193449, ЯК № 193450, ЯК № 193451, ЯК № 193452, ЯК № 193453, ЯК № 193454; - зобов'язання ЖБК "Уністрой" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі ОСОБА_2 міської ради земельні ділянки: земельну ділянку загальною площею 0,1926 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 168800), земельну ділянку загальною площею 0,1738 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 168802), земельну ділянку загальною площею 0,1500 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193431), земельну ділянку загальною площею 0,1435 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193432), земельна ділянка загальною площею 0,1740 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 168801), земельну ділянку загальною площею 0,1065 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193433), земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193434), земельну ділянку загальною площею 0,1432 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193435), земельну ділянку загальною площею 0,1068 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193436), земельну ділянку загальною площею 0,1500 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193437), земельну ділянку загальною площею 0,1500 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193438), земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №193439), земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193440), земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193441), земельну ділянку загальною площею 0,1414 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193442), земельну ділянку загальною площею 0,1500 га (державний акт на право власності на земельну ЯК № 193443), земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193444), земельну ділянку загальною площею 0,1390 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193445), земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193446), земельну ділянку загальною площею 0,1076 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193447), земельну ділянку загальною площею 0,1500 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193448), земельну ділянку загальною площею 0,1498 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193449), земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193450), земельну ділянку загальною площею 0,1000 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193451), земельну ділянку загальною площею 0,1500 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193452), земельну ділянку загальною площею 0,1500 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 193453), земельну ділянку загальною площею 0,3918 га (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 193454).
Отже, колегія суддів дійшла висновку про наявність порушеного права.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 міською радою заявлене клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.
У відповідності до частини 2.2. ОСОБА_4 Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).
Водночас необхідно мати на увазі, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 Цивільного кодексу України, абзац третій частини другої статті 20 Господарського кодексу України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.
Таким чином, до спірних взаємовідносин встановлюється загальна позовна давність, яка згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України становить три роки.
Як роз'яснено у п. 4.1. ОСОБА_4 Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” № 10 від 29.05.2013 року, початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 Цивільного кодексу України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі.
Частинами 1, 2, 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 27.05.2014 року у справі №3-23гс14 та від 23.12.2014 року у справі №916/2414/13.
Тобто, у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.
Як вбачається з протоколу засідання 5 сесії ОСОБА_2 міської ради 6 скликання від 23.02.2011р., на пленарному засіданні ОСОБА_2 міської ради безпосередньо був присутній прокурор м. Харкова - ОСОБА_13 (т. 1, а.с. 152).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, супровідним листом від 24.03.2011р. ОСОБА_2 міською радою було надано прокурору міста Харкова ОСОБА_13 рішення 5-ї сесії ОСОБА_2 міської ради 6 скликання від 23.02.2011р. (т. 1, а.с. 151).
У мотивувальній частині постанови Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2014р. №6-152цс14 визначено наступне: “Норма частини першої статті 261 Цивільного кодексу України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин”.
Отже, у зв'язку із обізнаністю з 23.02.2011р. прокурора м. Харкова про прийняття оскаржуваного рішення ОСОБА_2 міської ради, згідно із позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014р. №6-152цс14, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України “Про прокуратуру”. А з урахуванням правової позиції зазначеної у постанові Верховного Суду України №З-23гс14 від 27.05.2014р., початок перебігу строку позовної давності починає свій перебіг не з дати здійснення прокурором перевірки оскаржуваного рішення, а з дати коли прокурору було відомо про існування оскаржуваного рішення (ст. 253 Цивільного кодексу України).
Таким чином, початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення ОСОБА_2 міської ради від 23.02.2011р., починається саме з цієї дати прийняття рішення, оскільки його прийняття відбувалось безпосередньо у присутності прокурора міста Харкова, який перебував на пленарному засіданні, та у відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності за вимогами щодо оскарження цього рішення сплинув 24.02.2014р.
Згідно із п. 10 наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010 року “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів”, з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1,15,19-24 Закону України “Про прокуратуру”, було наказано, зокрема, періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.
Відповідним суб'єктом здійснення державою своїх цивільних прав в даному випадку є прокурор, який згідно із ст. 1 Закону України “Про прокуратуру”, здійснює прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами, їх виконавчими органами, з відповідними наслідками прокурорського нагляду, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави.
Крім цього, спірне рішення було направлено на адресу прокурора міста Харкова листом від 24.03.2011р., що свідчить про об'єктивні можливості для здійснення перевірки законності цього рішення і звернення до суду, в разі наявності порушень під час його прийняття.
Як зазначає прокурор, безпосередні дані, які свідчать про порушення порядку передачі земельної ділянки ЖБК «Уністрой», прокуратурою міста виявлено у травні 2015 року.
Втім, судова колегія вважає, що оскільки про прийняття рішення прокурору було відомо з моменту його прийняття, то з цього часу прокурор мав можливість отримати ті дані, які на його думку свідчать про порушення передачі земельної ділянки та є підставою для звернення до суду.
Спірне рішення було прийнято ще у 2011 році, а не здійснення прокурором перевірки законності рішення є лише підтвердженням бездіяльності прокурора, оскільки цей обов'язок був передбачений відповідними наказами Генерального прокурора, які є обов'язковими до виконання згідно із ст. 15 Закону України “Про прокуратуру”.
Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позовна заява подана до суду прокурором після спливу трирічного строку позовної давності. Причини пропуску позовної давності прокурором під час розгляду справи в суді прокурором документально не обґрунтовані, клопотання про його поновлення прокурором не заявлялось (ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Враховуючи вищенаведене та те, що прокурор звернувся до суду поза межами строку позовної давності, суд визнає заяву відповідача про застосування строку позовної давності обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Оскільки прокурор звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, а матеріалами справи не підтверджено поважні причини пропуску позовної давності, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності.
Дана позиція узгоджується з висновками, викладеними в постановах Вищого господарського суду України у справі № 922/1641/15 від 13.10.2015р., у справі № 922/1433/15 від 29.10.2015р.
Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2015р. у справі № 922/4112/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 99, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області, м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 28.09.2015р. у справі № 922/4112/15 залишити без змін.
Стягнути з Прокуратури Харківської області (61050, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, Банк одержувача: ГУДКСУ у Харківській області, розрахунковий рахунок 35217001007171) судовий збір за подання апеляційної скарги на користь Державного бюджету України (Отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському р-ні м. Харкова Харківської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999654, банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача (МФО) - 851011, рахунок отримувача - 31216206782003) у сумі 4019,40 грн.
Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Повний текст постанови складений 24.12.2015р.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.В. Плахов
Суддя І.А. Шутенко