"21" грудня 2015 р. Справа № 917/1867/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,
при секретарі Міракові Г.А.,
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 - на підставі довіреності від 02.11.2015р.;
від відповідача - ОСОБА_2 - на підставі довіреності від 15.12.2015р.;
від 1-ї третьої особи - ОСОБА_3 - на підставі довіреності від 31.12.2014р. №01-01/01.5/1396;
від 2-ї третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дитячої міської клінічної лікарні міста Полтави, м. Полтава (вх.№5283 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 22.10.2015р. у справі № 917/1867/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант", м. Київ
до Дитячої міської клінічної лікарні міста Полтави, м. Полтава
треті особи, які не заявляють самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача: 1. Бюджетно-фінансове управління виконавчого комітету Полтавської міської ради, м. Полтава, 2. Управління державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області
про внесення змін до договору та стягнення 2 180 703,32 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Медгарант" звернулось до місцевого господарського суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, прийнятої судом до розгляду) до Дитячої міської клінічної лікарні міста Полтави про внесення змін до договору про закупівлю товарів за державні кошти №55 від 24.09.2012 року, укладеного між сторонами; стягнення з відповідача заборгованості за договором № 55 від 24.09.2012 року, у тому числі 1 100 000, 00грн. основного боргу, 836 487, 02грн. інфляційних та 85 167, 12грн. 3% річних; стягнення ПДВ у розмірі 7%, що складає 77 000, 00грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.10.2015р. у справі №917/1867/15 (суддя Киричук О.А.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Дитячої міської клінічної лікарні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант" 1 100 000, 00грн. основного боргу, 836 487, 02грн. інфляційних втрат, 85 167, 12грн. 3% річних, 40 433, 08грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду з посиланням на статті 610, 611, 625 Цивільного Кодексу України мотивовано тим, що відповідач в обумовлені строки за поставлений товар не розрахувався та допустив порушення взятих на себе договірних зобов'язань.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 836 487, 02грн. інфляційних втрат, 85 167, 12грн. 3% річних та 40 433, 08грн. витрат по сплаті судового збору; вказує на те, що відсутність бюджетного фінансування та оплати з боку органів казначейства свідчить про відсутність вини в діях лікарні (прострочення виконання зобов'язання), в зв'язку з чим вважає неправомірним застосування судом першої інстанції приписів статей 610, 611, 625 Цивільного Кодексу України.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2015р. у справі №917/1867/15 прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 21.12.2015р.
30.11.2015р. позивачем подано до Харківського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №16124), в якому просить у задоволенні апеляційної скарги Дитячої міської клінічної лікарні міста Полтави відмовити, рішення господарського суду Полтавської області від 22.10.2015р. у справі № 917/1867/15 залишити без змін. Крім того, зазначає, що відсутність державного фінансування не є обставиною, що звільняє позивача від виконання взятих на себе грошових зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 24.09.2012 р. №55.
Відзивом від 14.12.2015р. (вх.№16842) Бюджетно-фінансове управління виконавчого комітету Полтавської міської ради підтримує доводи апеляційної скарги відповідача.
21.12.2015р. Управлінням державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області подано до Харківського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№17186), в якому зазначає, що доводи та вимоги викладені в апеляційній скарзі є законними та обґрунтованими. Крім того, просить розглядати справу без участі його представника.
У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 21.12.2015р. представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 22.10.2015р. у справі № 917/1867/15 в частині стягнення 836 487, 02грн. інфляційних втрат, 85 167, 12грн. 3% річних, 40 433, 08грн. витрат по сплаті судового збору та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант" до Дитячої міської клінічної лікарні міста Полтави в частині стягнення 836 487, 02грн. інфляційних втрат, 85 167, 12грн. 3% річних.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить оскаржуване рішення від 22.10.2015р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її у повному обсязі.
Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що представники сторін у судове засідання з'явились і надали пояснення у справі в обґрунтування своїх вимог і заперечень, та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2012р. між Дитячою міською клінічною лікарнею міста Полтави (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медгарант" (учасник) укладено договір закупівлі товарів за державні кошти №55 (далі - договір)
За умовами вказаного договору ТОВ "Медгарант" (учасник) зобов'язується у 2012р. поставити замовнику товар, зазначений у додатку №1 до цього договору - Специфікації (устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне), а Дитяча міська клінічна лікарня міста Полтави (замовник) зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар (пункт 1.1)
Відповідно до пункту 3.1 договору та додатку №1 - Специфікації, загальна вартість системи рентгенівської діагностичної Opera RT20 складає 1 100 000 грн. (ПДВ не передбачено згідно з пунктом 197.1.27 Податкового кодексу України та Постановою Кабінету міністрів України №867 від 08.08.2011р.), ціна є твердою і не підлягає зміні протягом терміну дії договору (пункт 3.3 договору)
Згідно з пунктом 5.1 договору строк поставки товару вересень - грудень 2012р.
Пунктом 4.1 договору передбачено розрахунок за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок учасника, на підставі рахунку та видаткової накладної, оплата здійснюється замовником протягом 15 робочих днів після поставки товару, у разі відсутності фінансування - після поставки товару, по мірі надходження фінансування.
Відповідно до частини 7 статті 51 Бюджетного кодексу України, оплата товару здійснюється у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань (пункт 4.2 договору)
Наявні у матеріалах справи копії документів підтверджують факт поставки позивачем товару узгодженого за специфікацією та факт його отримання уповноваженим представником відповідача, а саме: копія видаткової накладної від 19.10.2012р. № MG1/-00762 на суму 1 100 000грн., копія акту приймання-передачі обладнання від 19.10.2012р. № MG1/-00762 та довіреність на прийом матеріальних цінностей від 19.10.2012р. №293, видана ОСОБА_4 та акт введення в експлуатацію системи рентгенівської діагностичної Opera RT20 від 12.07.2014р.
Між тим, відповідач допустив порушення взятих на себе договірних зобов'язань та в обумовлені строки за поставлений товар не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 100 000, 00грн., колегія суддів зазначає наступне.
Даний договір у відповідності з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених цим договором, та за своєю правовою природою є договором поставки, до якого застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до статті 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 Цивільного Кодексу України.
За приписами статей 692, 693 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав прийняте на себе зобов'язання за договором в частині поставки узгодженого у специфікації товару, за належним чином оформленою видатковою накладною, що підтверджується копією видаткової накладної від 19.10.2012р. № MG1/-00762 на суму 1 100 000грн., копією акту приймання-передачі обладнання від 19.10.2012р. № MG1/-00762 та копією акту введення в експлуатацію системи рентгенівської діагностичної Opera RT20 від 12.07.2014р.
Вказані первинні документи підписані представниками сторін, скріплені печатками сторін, а тому є підставою для проведення розрахунків за отриманий товар.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, ненадання суду доказів погашення боргу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 100 000,00грн. підлягають до задоволення.
Щодо посилань апелянта про те, що з дня укладання договору та по сьогоднішній день видатки лікарні не були профінансовані та сплачені в достатньому обсязі Управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до умов договору, а саме пункту 3.1 договору та додатку №1 - Специфікації, загальна вартість системи рентгенівської діагностичної Opera RT20 складає 1 100 000 грн. (ПДВ не передбачено згідно з пунктом 197.1.27 Податкового кодексу України та Постановою Кабінету міністрів України №867 від 08.08.2011р.), ціна є твердою і не підлягає зміні протягом терміну дії договору (пункт 3.3 договору)
Згідно з пунктом 5.1 договору строк поставки товару вересень - грудень 2012р.
Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Державної казначейської служби України у м. Полтаві Полтавської області у письмових поясненнях (вх. № 15454 від 22.10.2015р.) повідомлено місцевий господарський суд, про неможливість перерахування коштів за отримане медичне обладнання Дитячою міською клінічною лікарнею м. Полтави, у зв'язку з тим, що Законами України “Про Державний бюджет України на 2013рік”, “Про Державний бюджет України на 2014рік” та “Про Державний бюджет України на 2015рік” виділення коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання медичного автотранспорту та обладнання для закладів охорони здоров'я, або на погашення такої заборгованості, що виникла в попередні бюджетні періоди не передбачено.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до додатку №7 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” затверджено субвенцію з державного бюджету на придбання медичного обладнання для закладів охорони здоров'я м. Полтави у обсязі 10,0 млн. грн.
Із матеріалів справи, а саме з копії додатку №18 до порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів , вбачається, що Дитячій міській клінічній лікарні м. Полтава було виділено кошти зі спеціального фонду місцевих бюджетів з рахунку №31527999505002 від 26.10.2012р. №1496 у розмірі 1 100 000, 00грн.
В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 21.12.2015р. представником Дитячої міської клінічної лікарні м. Полтави та представником Бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради було підтверджено вказані обставини.
Відповідно до частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2.2. Наказу Міністерства фінансів України “Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби в Україні” від 02.03.2012 року №309 розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов'язання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком 1 на паперових та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт взяття бюджетного зобов'язання.
Відповідно до пункту 2.4. Наказу Розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати прийняття ними до виконання бюджетного фінансового зобов'язання, якщо інше не передбачено бюджетним зобов'язанням, подають до відповідного органу Казначейства Реєстр фінансових зобов'язань за формою згідно з додатком 2 на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях, а також оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання та бюджетного фінансового зобов'язання.
Згідно пункту 2.6. Наказу після перевірки підтвердних документів по одному примірнику Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов'язань і заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки повертаються розпоряднику бюджетних коштів, а інші примірники цих документів залишаються на зберіганні в органі Казначейства. Форма заявки на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки затверджується Мінфіном. Документи, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання та/або бюджетного фінансового зобов'язання, повертаються розпоряднику з відміткою / "зареєстровано та взято на облік".
Як вбачається з матеріалів справи, Дитячою міською клінічною лікарня міста Полтави було надано до органів казначейства такі документи:
- реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 24.10.2012р. №163;
- реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 05.10.12 р. №100;
- рахунок-фактура № MG1-30503 від 19.10.2012 р.;
- видаткова накладна №MG1/-00762 від 19.10.2012 р.;
- договір закупівлі товарів за державні кошти №55 від 24.09.2012р.
Дослідженням вказаних копій документів встановлено, що на всіх примірниках присутні відмітки Управління державного казначейства у місті Полтава “зареєстровано та взято на облік” з відповідними реквізитами та підписами уповноважених осіб, що підтверджує факт взяття на облік відповідних бюджетних фінансових зобов'язань та визнання органами казначейства необхідність фінансування (а.с. 53-60).
Крім того, колегія суддів зазначає, що відсутність бюджетних коштів або не перерахування бюджетних коштів з інших причин не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.
Аналогічна правова позиція міститься в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012р. №01-06/908/2012 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. № 01-06/249 про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів": де зазначено, що за змістом частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі " ОСОБА_3 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання .
Такої ж правової позицій дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 17.03.2015р. у справі №922/3830/14
Згідно з частиною першою статті 96 Цивільного Кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями; статтями 525, 526 Кодексу та статтею 193 Господарського Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що бюджетні асигнування на оплату поставленого товару були виділені відповідачу у 2012 році, тому у відповідача у відповідності до умов пунктів 4.1, 4.2 договору виник обов'язок перед позивачем з оплати поставленого товару на суму 1 100 000,00 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 85 167,12грн. та інфляційних в розмірі 836 487,02грн., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено в пункті 1.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, з урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що відповідно до пункту 7.5 договору, замовник звільняється від відповідальності за порушення строків оплати у випадку затримки бюджетного фінансування видатків, з наступних підстав.
За приписами статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.2 договору, сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань при закупівлі товару за бюджетні кошти учасник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойку) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, сплата пені не звільняє сторону від виконання прийнятих на себе зобов'язань по даному договору згідно з пунктом 7.3 договору.
15.10.2015р. позивачем було подано до господарського суду Полтавської області заяву про зменшення позовних вимог щодо 82 049,12грн. пені (а.с. 70-72).
Вказана заява була прийнята місцевим господарським судом, як така, що не суперечить чинному законодавству України, та відповідний спір було розглянуто судом без врахування пені.
Отже, місцевим господарським судом правомірно застосовано приписи статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, сплата яких передбачена вказаною статтею, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення по їх сплаті.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що наданий позивачем розрахунок за період з 13.11.2012р. до 12.06.2015р. відповідає обставинам справи та чинному законодавству України, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 85 167,12грн. та інфляційних втрат у сумі 836 482,02грн.
Щодо позовних вимог в частині внесення змін до договору від 24.09.2012р. №55, укладеного між Дитячою міською клінічною лікарнею м. Полтава та ТОВ "Медгарант" , а саме стягнення з відповідача податку на додану вартість у розмірі 7%, колегія зазначає наступне.
Листом від 14.05.2014р. №53-3 ТОВ "Медгарант" звернулось до головного лікаря Дитячої міської клінічної лікарні міста Полтави ОСОБА_5 з пропозицією про внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди №1 та вимогою про сплату товару у сумі 1 177 000грн., з урахуванням 7% ПДВ, посилаючись на те, що з 01.04.2014р. набрали законної сили зміни до Податкового кодексу України, відповідно до яких операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України оподатковуються ПДВ за ставкою 7% (т.1 а.с. 23).
Листом від 25.08.2014р. № 880 відповідачем було відмовлено у підписанні додаткової угоди №1 до договору, у зв'язку з тим, що умовами договору не передбачено зміни ціни протягом терміну його дії (т.1 а.с.24-25).
Відповідно до пункту 197 статті 197 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент укладення договору) постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі аптечними закладами), а також виробів медичного призначення за переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 867 від 08.08.2011р. (в редакції, яка діяла на момент проведення конкурсних торгів та укладення договору), від оподаткування податком на додану вартість звільнялися операції з постачання, зокрема, апаратури для використання у медицині, хірургії (код згідно з УКТЗЕД НОМЕР_1).
Колегія суддів зазначає, що предмет договору відноситься до виробів медичного призначення за переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 867 від 08.08.2011р. за кодом НОМЕР_1 згідно УКТЗЕД, що звільняло від оподаткування податком на додану вартість операцію з постачання такого товару.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створенні передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності 01.04.2014р. та Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо усунення окремих неузгодженостей норм законодавства" внесені зміни до Податкового кодексу України.
Пункт 193.1 статті 193 Податкового кодексу України було доповнено підпунктом "в", згідно з яким операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 7% відсотків. При цьому, пункт 197.1.27 статті 197 Кодексу , за яким на момент підписання договору та поставки від оподаткування ПДВ звільнялися операції з постачання виробів медичного призначення, був виключений.
Згідно наведеної норми податкового законодавства об'єктом оподаткування є операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів та медичних виробів, а відтак зазначена норма з огляду на принцип дії закону у часі не може бути підставою для внесення змін до договору щодо товарів, які вже ввезено та поставлено замовнику.
Відповідно до частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виконано умови договору.
Відповідно до положень частини 5 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту конкурсних торгів або цінової пропозиції (в тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок (пункт 7). Втім, даною нормою жодним чином не надано права змінювати ціну договору після його виконання, вказана норма містить положення про можливість зміни основних умов договору лише до його виконання. Крім того, в даному випадку мало місце встановлення ставки податку, а не зміна.
Колегія суддів зазначає, що ціна договору може бути змінена після його підписання і до моменту виконання договору, а після виконання договору ціна не може бути змінена. Положення статті 632 Цивільного кодексу України носять імперативний характер.
Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 11.06.2015р. №918/1671/14.
Враховуючи вищенаведене, колегія Харківського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача податку на додану вартість в розмірі 77 000,00 грн., оскільки вимога про стягнення з відповідача ПДВ є похідною від вимоги про внесення відповідних змін до договору і є наслідком таких змін, вона також задоволенні не підлягає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 22.10.2015р. у справі № 917/1867/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Дитячої міської клінічної лікарні міста Полтави, м. Полтава залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 22.10.2015 р. у справі №917/1867/15 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 24.12.15
Головуючий суддя Здоровко Л.М.
Суддя Плахов О.В.
Суддя Шутенко І.А.