73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
22 грудня 2015 р. Справа № 923/1829/15
Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Броварське шляхово-будівельне управління № 50", м. Бровари Київської області
до Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Херсон
про стягнення 435 222 грн. 74 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - не прибув;
від відповідача - не прибув.
В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.
Приватне акціонерне товариство "Броварське шляхово-будівельне управління № 50" (позивач) звернулося до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач) з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 435 222,74 грн., з яких 145867,00 грн. річних (3%), 289 355,74 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 22р-ОАД/13 від 16.05.2013р. на закупівлю робіт з реконструкції автомобільної дороги М-14 Одесса-Мелітополь-Новоазовськ (на Таганрог) на ділянці км 165+100- км 166+700 (км 177+731- км 179+331). Також позивач просить стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 6 528,35 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 21, 54, 61, 64, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 09.11.2015 р. порушено провадження у справі, її розгляд призначений на 19.11.2015 р. Двічі ухвалами суду від 19.11.2015 р. та від 08.12.2015 р. розгляд справи відкладався з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.
Позивач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив та надіслав суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 104), копією витягу з реєстру вихідної поштової кореспонденції канцелярії господарського суду Херсонської області від 08.12.2015 р., копією списку згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Херсон-25с № 500 від 09.12.2015 р., але явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, витребувані судом документи не надав.
Неявка представників сторін у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд
16 травня 2013 між Дочірнім підприємством "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач, генпідрядник) та Приватним акціонерним товариством "Броварське шляхово-будівельне управління № 50" (позивач, субпідрядник) укладено договір № 22р-ОАД/13 роботи з реконструкції автомобільної дороги М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на Таганрог) на ділянці км 165+100-км166+700 (км 177+731 - км 179+331) - далі - Договір з Додатковою угодою №1.
Відповідно до п.1.1. договору позивач зобов'язується виконати відповідачу роботи, зазначені в кошторисній документації, а відповідач - прийняти і оплатити такі роботи.
Пунктом 3.1. сторони обумовили, що вартість робіт за цим договором складає 19485235,17 грн.
Згідно з п.4.1. договору - розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок субпідрядника, вказаний у даному договорі протягом 60 банківських днів з дати надходження відповідних коштів від замовника в межах фінансових ресурсів, призначених на ці цілі та рахунку на оплату робіт на підставі підписаних сторонами акта приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ3). Оплата проводиться за фактично виконані об'єми робіт.
27.11.2014 р. позивачем та відповідачем були підписані три Акти приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість виконаних підрядних робіт на загальну суму 19485235 грн. 17 коп.
За п. 4.5 Договору генпідрядні складають 1 % від вартості виконаних робіт - 194852,35 грн.
В рахунок погашення заборгованості за Договором № 22р-ОАД/13 від 16.05.2013 р. сторони уклали відповідний Договір № 27/06 від 24.06.2015 р. про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог - за яким відповідач визнає свою заборгованість за Договором № 22 р -ОАД/13 від 16.05.2013 р. в сумі 19290382,82 грн. основного боргу.
Позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу від 22.07.2015 р. № 216/14, якою вимагав погасити заборгованість. Відповідач отримав лист-вимогу 27.07.2015 р., але заборгованість не сплатив.
07.10.2015 р. господарський суд Херсонської області виніс рішення по справі № 923/1517/15, яким задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача 19290382 грн. 82 коп. основного боргу та 73080 грн. судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами пункту 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання 145867 грн. 3% річних та 289355 грн. 74 коп. інфляційних втрат.
Суд за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі «Ліга-Закон» перевірив розрахунок нарахованих відповідачу збитків від інфляції і 3% річних та встановив, що він здійснений позивачем арифметично та методологічно вірно.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 145867 грн. 3% річних та 289355 грн. 74 коп. інфляційних втрат відповідають наведеним нормам, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.
Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.
У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.
Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 6528 грн. 35 коп. на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (73000, м. Херсон, вул. Поповича, буд. 23, ідентифікаційний номер 31918234) на користь приватного акціонерного товариства "Броварське шляхово-будівельне управління № 50" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 2 А, ідентифікаційний код 05408668) 145867 грн. 3% річних, 289355 грн. 74 коп. інфляційних втрат та 6528 грн. 35 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 24.12.2015 р.
Суддя Л.І. Александрова