Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"17" грудня 2015 р. Справа № 911/4514/15
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНПАК»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1»
про стягнення 618 746,89 грн
За участю представників:
від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 12.08.2015);
від відповідача не з'явилися.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНПАК» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-1» (далі - відповідач) про стягнення 618 746,89грн боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого згідно договору поставки № 376 від 01.07.2011 товару.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2015 порушено провадження у справі № 911/4514/15, розгляд справи призначено на 12.11.2015.
Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2015 продовжено строк вирішення спору у справі №911/4514/15 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 17.12.2015.
Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.
Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.
У судовому засіданні 17.12.2015 представник позивача підтримав позов повністю.
Представник відповідача в судове засідання 17.12.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника відповідача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд
01.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПАК» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (Покупець) укладено договір поставки № 376, згідно якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленням покупця (додаток №1 бланк замовлення) та товаросупровідною документацією.
Відповідно до п. 2.9 договору постачальник буде вважатися такий, який виконав зобов'язання поставки товару, якщо він поставив товари в магазин, зазначений у замовленні покупця, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинними законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, умовами замовлення покупця.
Згідно п. 3.1 договору постачальник поставляє, а покупець оплачує товари за цінами, зазначеними у специфікації (додаток №2), затвердженої сторонами.
Пунктом 8.1 договору визначено, договір укладений строком до 31.12.2012. Строк дії договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.
19.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНПАК» (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (первісний покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-1» (новий покупець) укладено додаткову угоду до договору поставки №376 від 01.07.2011, згідно якої сторони дійшли згоди про заміну сторони покупця з ТОВ «Край-2» на ТОВ «Край-1».
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав зобов'язання по договору поставки, поставив відповідачу товар, водночас, відповідач свого обв'язку з оплати поставленого товару не виконав.
16.06.2015 між ТОВ «ІНПАК» та ТОВ «Край-1» було складено акт звіряння взаємних розрахунків, згідно якого сторони станом на 15.06.2015 встановили заборгованість ТОВ «Край-1» перед ТОВ «ІНПАК» у розмірі 618 746,89 грн.
Оплата зазначеної суми боргу не була здійснена відповідачем, а тому станом на дату розгляду справи за відповідачем наявна заборгованість у розмірі 618 746,89 грн.
Предметом позову є вимоги про стягнення 618 746,89 грн боргу.
Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).
З огляду на вищезазначене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 618 746,89 грн боргу згідно договору поставки № 376 від 01.07.2011, враховуючи додаткову угоду до нього, є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-1» (08120, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Леніна, буд. 215А, кімната 3; ідентифікаційний код 22863249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНПАК» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Білоцерківська, буд. 3; ідентифікаційний код 25268212) 618 746 (шістсот вісімнадцять тисяч сімсот сорок шість гривень) 89 коп. основного боргу та 9 281 (дев'ять тисяч двісті вісімдесят одну гривню) 20 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено: 24.12.2015
Суддя В.М. Антонова