22 грудня 2015 року справа № 2а/2370/2458/2011
11 год. 55 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
секретар судового засідання - Будченко А.Ю.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості,
встановив:
Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси Черкаської області, правонаступником якого є позивач, подало позов, в якому просить:
- визнати дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси неправомірними в частині відмови від прийняття до відшкодування сум виплаченої пенсії;
- стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси заборгованість в сумі 275954 грн 58 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не включено до відшкодування та не погашено суми витрат:
- з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання особам, які отримали інвалідність, за період з 01.11.2010 по 28.02.2011 на суму 17615 грн 07 коп.;
- з виплати та доставки державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, інвалідам, у яких щомісячний розмір пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” від 26 березня 2008 року № 265 (далі - Постанова № 265), за період з червня по серпень 2010 року у розмірі 256960 грн 30 коп.;
- на виплату допомоги на поховання у розмірі 1379 грн 21 коп.
Загальна сума витрат, що підлягає до відшкодуванню відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси становить 275954 грн 58 коп.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.
В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що витрати з виплати пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, витрати з виплати та доставки державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, інвалідам, у яких щомісячний розмір пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не досягає прожиткового мінімуму не належить до виплат, що підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України відповідно до Законів України “Про пенсійне забезпечення”, “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Посилання позивача на Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року не є підставою для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати неприйняті до заліку суми виплачених фізичним особам пенсій, оскільки ця Угода врегульовує лише питання пенсійного забезпечення громадян, але ніяким чином не регулює питання проведення взаєморозрахунків між страховими фондами.
Стосовно не включення до заліку витрат на поховання відповідач зазначив, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише за умови наявності причинного зв'язку смерті інваліда з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечила повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях та додаткових поясненнях по справі.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що позивач за період з 01.11.2011 по 28.02.2011 виплатив пенсіонерам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які отримали інвалідність, а також державну адресну допомогу. Сума витрат з виплати даного виду пенсії та адресної допомоги складає 17615 грн 07 коп.
За період з 01.11.2010 по 28.02.2011 позивач виплатив державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства і дітям- інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, інвалідам, у яких щомісячний розмір пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” від 26 березня 2008 року № 265 (далі - Постанова № 265). Витрати з виплати та доставки вказаних видів пенсії становить 256960 грн 30 коп. Також позивачем виплачено допомогу на поховання у розмірі 1379 грн 21 коп.
Факт виплати зазначених сум відображено в актах щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за відповідні періоди.
Відповідач не прийняв до заліку та не відшкодував вказані витрати, а тому позивач просить їх стягнути в судовому порядку.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне старування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” передбачено, що органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 1 квітня 2001 року відшкодовують органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Законом, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, є Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно до пункту 1 статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.
Згідно з пунктом 5 статті 24 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Частина 1 статті 6 цієї Угоди передбачає, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Стаття 7 цієї Угоди передбачає, що при переселенні пенсіонера в межах держав - учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера, при цьому розмір пенсії переглядається відповідно до законодавства держави - учасниці Угоди за новим місцем проживання пенсіонера з дотриманням умов, передбачених пунктом 3 статті 6 цієї Угоди.
Підпунктом “а” статті 27 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Стаття 2 Закону №1105 передбачає, що дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання (далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності. Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Отже, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
З письмових доказів, які містяться у матеріалах справи суд встановив, що позивачем за період листопад, грудень 2010 року та січень, лютий 2011 року виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання: ОСОБА_3 - 535 грн 96 коп.; ОСОБА_4 - 583 грн 56 коп., ОСОБА_5 - 308 грн 16 коп., ОСОБА_6 593 грн 28 коп., ОСОБА_7 - 600 грн 00 коп., ОСОБА_9 - 600 грн 00 коп.
Оскільки в добровільному порядку зазначені суми відповідачем не відшкодовані, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в загальному розмірі 3220 грн 96 коп. необхідно задовольнити.
Відповідно до статті 6 Закону України № 1058-IV непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачено статтею 21 Закону №1105-XIV.
Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
До страхових виплат, передбачених цим Законом, адресна допомога, витрати з виплати та доставки державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, інвалідам, у яких щомісячний розмір пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” від 26 березня 2008 року № 265 не включені, а тому відсутні і правові підстави для їх задоволення.
Щодо позовної вимоги позивача про відшкодування витрат пов'язаних з виплатою допомоги на поховання ОСОБА_10 в розмірі 1379 грн 21 коп., суд зазначає наступне.
Пунктом 5 части 1 статті 24 Закону № 1105-XIV визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Частиною 1 статті 21 Закону № 1105-XIV передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Відповідно до частини 8 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 цього Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 зазначеного Порядку).
Згідно з абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
В матеріалах справи міститься витяг з акту огляду у МСЕК № 135 від 03.02.1997 та свідоцтво про смерть ОСОБА_10, проте позивачем не надано суду жодних доказів та не доведено причинного зв'язку смерті інваліда з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а тому відсутні і правові підстави для відшкодування понесених витрат на поховання інваліда за рахунок відділення Фонду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а належним способом захисту порушеного права є необхідність стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання в загальному розмірі 3220 грн 96 коп.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси (18001, м. Черкаси, вул. О. Дашковича, 4, ідентифікаційний код 25875030) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, ідентифікаційний код 37930126) кошти в розмірі 3220 (три тисячі двісті двадцять) грн. 96 коп.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.О. Гаврилюк
Постанова складена в повному обсязі 24.12.2015.