17 грудня 2015 року 810/5409/15
Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,
при секретарі судового засідання Бончева О.С.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРЕЙД " до Київської міської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСІМТРЕЙД"(далі - позивач) з позовом до Київської міської митниці ДФС України(далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про корегування митної вартості товару №100250001/2015/000066/1 від 05.11.2015(далі - оскаржуване рішення).
Обгрунтовуючи позовні вимоги представник позивача вказав на те, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми митного законодавства при визначенні митної вартості товару, який підлягав розмитненню.
Відповідач проти позову заперечив, на його думку оскаржуване рішення законним, а застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості є обґрунтованим з огляду на неможливість застосування основного методу визначення митної вартості - ціною договору.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
05 листопада 2015 року позивач пред'явив до митного оформлення на Київську міську митницю ДФС України товар - чай китайський зелений неферментований байховий нефасований листовий у мішках вагою 38 кг (89374А) та чай китайський зелений неферментований байховий нефасований листовий ароматизований жасмином у мішках вагою 38 кг (J177) - придбаний у компанії «PROMINVEST UNION LLC» (СІЛА) на підставі контракту від 01.07.2005 року № 804-002 (далі - Контракт).
З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до відповідача митну декларацію (МД-2) № 100250001/2015/014410, в якій задекларував Товар, заявив вартість Товару у загальній сумі 82961,60 Дол. США, що за офіційним курсом НБУ долару США до гривні на дату митного оформлення (курс дол. США -23,081425) склало 1914 871,95 грн..
На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу такі документи:
- декларацію митної вартості до МД № 100250001/2015/014410, в якій
визначив митну вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту));
- контракт № 804-002 від 01.07.2005 р. з додатковими угодами № 1 від 01.07.2008 p., №2 від 08.07.2008 p., № 3 від 01.02.2009 p., № 4 від 30.12.2010р., № 5 від 30.06.2011 p., № 6 від 20.04.2012 p., № 7 від 28.08.2012р„ № 8 від 11.06.2014р., № 9 від 15.11.2014р., № 11 від 22.12.2014р. ;
- додаток № 1212 від 09.09.2015 р. до Контракту № 804-002 від 01.07.2005р.;
- інвойс № 804-031/83 від 09.09.2015 р. ;
- коносамент № 906192 від 15.09.2015р.;
- СМR № 44698 від 03.11.2015 р. ;
- сертифікат походження № 01543000440А0094 від 15.09.2015р.;
05.11.2015 року відповідач надіслав позивачу електронне повідомлення № 62127943-с869-4d72-Ь689-сf051fb5dd163f, в якому зазначив необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів відповідно до статті 53 МК України, оскільки подані позивачем документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності, а саме не надано документів, що підтверджують вартість страхування.
На вказане електронне повідомлення, позивач направив лист від 05.11.2015 №01-4760, яким повідомив відповідача, що умовами поставки CIP- Київ, згідно Контракту не передбачено обов'язкове страхування товару, страхові платежі не сплачувались, тобто дані платежі не входять до митної вартості товару, а тому підтвердження не потребують.
Після чого 05 листопада 2015 року було прийнято відповідачем оскаржуване рішення, згідно з яким вартість задекларованого товару відповідач визначив за резервним методом. Митна вартість була збільшена з 82961,60 Дол. США) до 106 400,00 Дол. США.
На підставі оскаржуваного рішення відповідач прийняв картку відмови № 100250001/2015/00158 у митному оформлені товарів згідно митної декларації № 100250001/2015/014410.
Відповідно до вимог відповідача, викладених у картці відмови, позивач 06.11.2015 року подав нову митну декларацію № 100250001/2015/014478 з урахуванням оскаржуваного рішення. Митне оформлення товару було здійснено в режимі "під гарантійне зобов'язання" відповідно до частини 7 статті 55 МК України.
Розмір фінансової гарантії, сплаченої позивачем внаслідок коригування митної вартості товару становить 171948,10 гри. (з них: 53733,78 грн. - додатковий імпортний збір, 118214,32 грн. - ПДВ).
06 листопада 2015 року товар було випущено у вільний обіг на території України.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами спору, суд вважає зазначити наступне.
Статтею 7 Митного кодексу України передбачено, що державну митну справу становлять визначені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
На підтвердження митної вартості товару, позивачем було надано митному органу пакет документів, передбачений статтею 335 та частиною другою статті 53 Митного кодексу України, про що вказано у МД та картці відмови. Перелік наданих документів наведений у графі 44 вищезазначених нових МД, які подані після винесення оскаржуваних рішень, картці відмови (коди документів затверджені Наказом Мінфіну України “Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій” від 20.09.2012 № 1011).
Суд не може погодитись із доводами позивача, викладеними в позовній заяві та підтриманими представником позивача в судовому засіданні, про безпідставний сумнів відповідача у правильності визначення митної вартості товару та вимогу про надання до митного оформлення документів, що підтверджують страхування товару, з огляду на наступне.
Відповідно до норм ч.2 - ст.53 Митного кодексу України, - документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Зі змісту зазначених вище норм статті 53 Митного кодексу України слідує, що у випадку встановлення відповідачем розбіжностей у відомостях на підставі яких заявлено митну вартість за основним методом, відповідач має право письмово витребувати ряд документів.
Виходячи із аналізу поданих до митного оформлення документів, судом встановлено наступне. Відповідно пункту 7 Контракту, що був зазначений у графі 44 МД від №100250001/2015/012429, та поданий разом цією МД до митного оформлення, «продавець має право застрахувати товар відповідно до умов поставки (СІР-Київ)». Щодо твердження позивача про необов'язковість страхування товарів за умовами контракту, та про те, що страхування товару взагалі не здійснювалось, слід зазначити наступне. Пунктом 4 Контракту («Базисные условия поставки») визначено, що «Продавец поставляет товар Покупателю на условиях СІР Киев и/или DAF граница Украины согласно Incoterms 2000». У пункті 7 Контракту («Страхование») зазначено, що «Продавец в праве застраховать Товар согласно условиям поставки (п. 4 настоящего Контракта)».
Але згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Incoterms) в редакції 2000 року «...за умовами термінів CIF і СІР продавець також повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування. Також, за умовами терміну СІР за Incoterms 2000 продавець звільняється від будь-яких подальших ризиків і витрат після належного виконання ним договору купівлі-продажу шляхом укладення договору перевезення та передання товару перевізникові, а також забезпечення страхування. Для покупця на умовах СІР особливо важливо приділяти увагу наступному: при необхідності додаткового страхування, він повинний домовитися з продавцем, чи останній надасть додаткове страхування, або ж покупець сам подбає про нього. С також окремі випадки, коли покупець може захотіти одержати ще більший захист, ніж надається згідно вищезгаданих стандартних умов А, наприклад, страхування на випадок війни, повстань, громадських заворушень, страйків або інших робочих безпорядків...»
Оскільки з поданих до митного оформлення документів неможливо зробити висновок щодо того, чи були здійснені витрати на страхування та ким саме (продавцем або покупцем), а також чи були включені вищезазначені витрати до фактурної та/або митної вартості товару і в якому розмірі, на підставі поданих до митного оформлення документів неможливо обчислити митну вартість товару через відсутність однієї зі складових митної вартості згідно ч. 10 ст 58 МК України (витрати на страхування). Отже, сумнів митного органу у правильності обчислення розміру митної вартості є цілком обгрунтованим, а вимога щодо надання додаткових документів, що містять відомості про вартість страхування, - законною.
Згідно із частиною другою статті 53 МК України страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, відносяться до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, - визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
З пояснень представника позивача в судовому засіданні слідує, що він відмовився, при митному оформленні, від проведення консультацій для можливості застосування з другого по п'ятий методи визначення митної вартості товару, оскільки вважає, що єдиним і належним методом для її визначення є перший метод - за ціною договору(контракту).
Приписи статті 19 Конституції України передбачають, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення дійв у спосіб та в межах повноважень передбачених йому законодавством України, а позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Терлецька О.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 23 грудня 2015 р.