Справа № 346/352/15-ц
Провадження № 22-ц/779/2886/2015
Категорія 20
Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
23 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Проскурніцького П.І.
Суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.
за участю секретаря: Шемрай Н.Б.
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля та відшкодування збитків, з апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 20 березня 2015 року,-
У січні 2015 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 06 червня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу автомобіля, за умовами якого останній зобов'язувався передати у власність належний йому на підставі свідоцтва автомобіль марки «Ford», модель «Transit», 2005 року випуску, реєстраційний номер АТ 4161ВВ, а позивач зобов'язувався його прийняти та сплатити 200 000 гривень до укладення договору. Автомобіль у власність позивача не перейшов на підставі договору купівлі-продажу, а перебував тільки у його користуванні до 06 січня 2015 року, оскільки був вилучений державним виконавцем. Факт повного розрахунку на виконання умов вказаного договору в момент його укладення сторони підтвердили.
Позивач при укладенні договору очікував отримати у власність автомобіль, проте цього не відбулося у зв'язку з накладенням на нього арешту і вилученням органами ДВС. Дані обставини виникли з вини відповідача, у якого є заборгованість перед ПАТ «Акцент-банк», через що проводиться примусове виконання судового рішення.
Просив ухвалити рішення про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного 06 червня 2011 року між ним та відповідачем ОСОБА_3, та стягнути на його користь 200 000 гривень збитків, які він заплатив відповідачу за автомобіль, завданих розірванням договору.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 20 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
На дане рішення представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Суд прийшов до помилкового висновку, що договір купівлі-продажу автомобіля, укладений між сторонами, підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню, є неукладеним та не може бути розірваним, оскільки основною законодавчою вимогою, якої необхідно дотримуватися при укладенні договору, є його письмова форма. Чинним законодавством не встановлено, що договори купівлі-продажу автомобілів підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, а тому договір між позивачем та відповідачем може бути розірваний в судовому порядку через порушення істотних умов. Позивач при укладенні договору очікував отримати у власність автомобіль, однак у зв'язку з накладенням на нього арешту автомобіль вилучено органами ДВС. Дані обставини виникли з вини відповідача, у якого на даний час є заборгованість перед Банком, яка погашається шляхом примусового стягнення.
Просив скасувати рішення суду першої та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.05.2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 відхилено, рішення Коломийського міськрайонного суду від 20.03.2015 року залишено без зміни.
Не погоджуючись із рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.05.2015 року, представник ОСОБА_2 подав касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.11.2015 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.05.2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 06 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписано договір купівлі-продажу автомобіля марки «Ford» , модель «Transit», 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер АТ 4161ВВ за ціною 200 000 гривень.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що договір купівлі-продажу автомобіля від 06 червня 2011 року між позивачем та відповідачем є неукладеним і не може бути предметом вимог про його розірвання. 06.01.2015 року державним виконавцем відділу ДВС Тернопільського районного управління юстиції відбулось вилучення зазначеного автомобіля на користь публічного акціонерного товариства “Акцент-Банк” у зв'язку з кредитною заборгованістю ОСОБА_3 перед банком.
Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ч.1 ст.653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Суди, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, встановив, що сторони погодили умови договору (п.4.4) та дійшов висновку, що позивачем добросовісно виконано обов'язок щодо сплати відповідачу грошових коштів, визначених договором від 06 червня 2011 року в розмірі 200 000 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 ( далі постанова) затверджений Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок), встановлена єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, оформлення та видача реєстраційних документів і номерних знаків.
Відповідно до п.7 вказаного Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент вилучення державним виконавцем спірного автомобіля його власником був ОСОБА_3 Будучи власником автомобіля відповідач ОСОБА_3 у відповідності до зазначеної Постанови, не зняв його з реєстраційного обліку та не передав позивачу для його реєстрації у встановленому законом порядку.
За умовами договору відповідач зобов'язався передати у власність позивача автомобіль, а позивач зобов'язувався його прийняти і сплатити за нього 200 000 грн. З свого боку позивач виконав умови договору, однак автомобіль у власність позивача не перейшов, і був вилучений у нього державним виконавцем в ході виконання стягнення заборгованості з відповідача на користь ПАТ “Акцент-Банк”.
В ході розгляду справи зазначений позов відповідач визнав повністю. Однак, суд першої інстанції, вірно встановивши обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права.
Чинним законодавством не встановлено, що договори купівлі-продажу автомобілів підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Виходячи з наведеного, письмовий договір купівлі-продажу автомобіля від 06.06.2011 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є дійсним та може бути розірваний в судовому порядку.
Позивач при укладенні з відповідачем вказаного договору очікував отримати у власність зазначений автомобіль, але цього не відбулося у зв'язку з накладенням на нього арешту і вилученням органами державної виконавчої служби. Дані обставини виникли з вини відповідача.
Колегія суддів приходить до висновку, що вказаний договір купівлі-продажу автомобіля слід розірвати та стягнути з відповідача на користь позивача 200 000 грн. збитків, завданих його розірванням.
Документально підтверджені судові вирати підлягають сягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 4 400 гривень ( а.с, а.с.1, 67, 95).
Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 20 березня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу автомобіля та відшкодування збитків, завданих розірванням договору, задовольнити.
Розірвати договір купівлі-продажу автомобіля марки «Ford», модель «Transit», 2005 року випуску, реєстраційний номер АТ 4161ВВ, укладений 06 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 200 000 (двісті тисяч) гривень збитків, завданих розірванням договору.
Стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_2 4400 (чотири тисячі чотириста) гривень, документально підтверджених судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: П.І. Проскурніцький
Судді: І.В. Бойчук
ОСОБА_5