23 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючогоТкачука О.С.,
суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,Кафідової О.В., Умнової О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа - Друга Полтавська державна нотаріальна контора, про: визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями; визнання права спільної часткової власності на 1/2 частину будинку та 1/2 частину земельної ділянки на якій розташований будинок; визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про видачу свідоцтва про право власності на житловий будинок та видачу державного акта про право приватної власності на землю; визнання незаконними та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок; визнання незаконним та скасування державного акта на право приватної власності на землю; визнання права спільної часткової власності на земельну ділянку в розмірі по 1/4 частині за кожним, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 10 вересня 2015 року,
У грудні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа - Друга Полтавська державна нотаріальна контора, у якому просила:
- визнати за нею право спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями, які розташовані по АДРЕСА_1;
- визнання за нею право спільної часткової власності на 1/2 частину спірного будинку та 1/2 частину земельної ділянки, на якій розташований будинок за вказаною вище адресою;
- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 22 жовтня 1999 року в частині видачі ОСОБА_10 свідоцтва від 08 грудня 1999 року на право приватної власності на вказаний вище житловий будинок;
- визнати незаконним і скасувати зазначене свідоцтво;
- визнати незаконним і скасувати рішення виконавчого комітету Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 15 квітня 1998 року в частині передачі ОСОБА_10 у приватну власність земельної ділянки площею 0,06 га. в межах згідно плану та видачі йому державного акта на право приватної власності на землю;
- визнати незаконним та скасувати зазначений вище державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_10;
- визнати за ОСОБА_7, ОСОБА_8 право спільної часткової власності, за кожним по 1/4 частині вказаної вище земельної ділянки.
Позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтувала тим, що з 18 листопада 1977 року і до 12 грудня 1983 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився їх син ОСОБА_7
Під час перебування в шлюбі у 1978-1979 роках, для потреб сім'ї, ними за спільні кошти на подвір'ї свекрухи ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1, було збудовано новий спірний житловий будинок.
На підставі рішення виконкому сільської ради від 15 квітня 1998 року ОСОБА_10 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та на підставі цього рішення сільська рада 24 вересня 1998 року видала ОСОБА_10 державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку.
17 лютого 1999 року ОСОБА_10 уклав шлюб з відповідачем у справі ОСОБА_8
На підставі рішення виконавчого комітету Потоківської сільської ради від 22 жовтня 1999 року виконавчим комітетом Потоківської сільської ради 08 грудня 1999 року було видано свідоцтво на право приватної власності на житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_10
У такий спосіб її колишній чоловік ОСОБА_10, як це виявилося після його смерті, залишив позивача без частки у спільно нажитому нерухомому майні.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 помер.
Позивач вважає, що оскільки будинок значиться побудованим у 1979 році у період її шлюбу з ОСОБА_10, то цей будинок в силу ст. ст. 22, 28 КпШС України є спільним сумісним майном подружжя, і в разі його поділу їх частки визнаються рівними. Сільська рада, розуміючи вказані обставини та діюче на той час законодавство, цього не врахувала і незаконно видала свідоцтво про право власності на житловий будинок лише на ім'я одного з подружжя - ОСОБА_10 Також позивач вважає, що її право користування земельною ділянкою не закінчилося та триває й дотепер, а тому просила суд задовольнити позов у обраний нею спосіб.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02 квітня 2015 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_6 право спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями, які розташовані по АДРЕСА_1 та відповідно визнано за нею право спільної часткової власності на 1/2 частину вказаного будинку з господарськими будівлями, у зв'язку з чим право спільної сумісної власності на вказане майно припинено.
Визнано за ОСОБА_6 право користування 1/2 частиною земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Визнано незаконним та скасовано свідоцтво від 08 грудня 1999 року про належність ОСОБА_10 на праві приватної власності житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1.
Визнано незаконним та скасовано державний акт на право приватної власності на землю, виданий 24 вересня 1988 року ОСОБА_10
Стягнуто з ОСОБА_8, Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області на користь ОСОБА_6 судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в сумі по 283 грн 18 коп. з кожного відповідача.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 в дохід Держави недоплачений судовий збір при поданні позовної заяви до суду в сумі 124 грн 86 коп.
Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 10 вересня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено у справі нове рішення про відмову в позові.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення апеляційного суду Полтавської області від 10 вересня 2015 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
При розгляді справи судами встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 з 18 листопада 1977 року по 12 грудня 1983 року перебували в зареєстрованому шлюбі.
Під час шлюбу в 1979 році вказане подружжя побудувало житловий будинок з господарськими спорудами, а саме: житловий будинок літера «А», прибудову літера «в», убиральню літера «Б», вимощення літера «і» за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок.
Згідно довідки Потоківської сільської ради Кременчуцького району в записах погосподарської книги Потоківської сільської ради за 1977-1979 роки за ОСОБА_10 значиться житловий будинок 1979 року забудови в АДРЕСА_1. Обставини будівництва будинку подружжям ОСОБА_10 та ОСОБА_6 знайшла підтвердження при розгляді справи.
08 грудня 1999 року на підставі рішення виконавчого комітету Потоківської сільської ради Кременчуцького району від 22 жовтня 1999 року на ім'я ОСОБА_10 виконавчий комітет Потоківської сільської ради видав свідоцтво на право особистої власності на спірний житловий будинок.
На підставі рішення виконавчого комітету Потоківської сільської ради Кременчуцького району від 15 квітня 1998 року ОСОБА_10 24 вересня 1998 року було видано державний акт на право приватної власності на землю площею 0,06 га. в межах згідно з планом для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, яка розташована на території села Потоки Потоківської сільської ради.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10помер.
Позивач ОСОБА_6 звернулася до Другої Полтавської державної нотаріальної контори із заявою щодо оформлення права власності на свою частину спірного нерухомого майна та надала нотаріусу документи на житловий будинок і земельну ділянку. 12 липня 2013 року нотаріус надав ОСОБА_6 письмову відповідь про відмову у задоволенні її вимоги з посиланням та те, що вона не підтвердила факту набуття вказаного спірного майна у період її шлюбу з ОСОБА_10, роз'яснено позивачеві право на звернення до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції встановив, що спірний житловий будинок було побудовано ОСОБА_10 та ОСОБА_6 у період їх шлюбу. За правилами ст. ст. 22, 28 КпШтаС України, чинних на час виникнення спірних правовідносин, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Отже, вимоги позивача про визнання права спільної сумісної власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 та відповідно визнання за нею права спільної часткової власності на половину цієї нерухомості, суд першої інстанції визнав законними і обґрунтованими.
Щодо вимог позивача про визнання незаконними та скасування оспорюваних рішень виконавчого комітету, то суд першої інстанції відмовив у позові в цій частині, оскільки фізично таких рішень не існує, не можливо визначити підставу та законність їх прийняття, а відтак і вирішити питання про їх скасування. Так як фізично відповідних рішень не існує, то суд дійшов висновків про необхідність задоволення вимог позивача в частині визнання незаконними та скасування правовстановлюючих документів, виданих на підставі таких неіснуючих рішень виконавчого комітету, а саме державного акта на право приватної власності на спірну земельну ділянку та свідоцтва від 08 грудня 1999 року на право приватної власності ОСОБА_10 на спірний житловий будинок.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди, а тому суд дійшов висновків про необхідність визнання за ОСОБА_6 права користування 1/2 частиною земельної ділянки площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_6 про визнання за спадкоємцями за законом ОСОБА_7 та ОСОБА_8 права спільної часткової власності за кожним по 1/4 частині присадибної земельної ділянки площею 0,06 га, то ця частина позову, на переконання районного суду, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки для вказаних осіб (спадкоємців) встановлений інший (нотаріальний) порядок оформлення права власності і позовні вимоги заявлені до суду з цього питання є передчасними.
Апеляційний суд з такими висновками не погодився, встановив, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, який встановлено ст. 71 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на час виникнення спірних правовідносин, оскільки право на звернення до суду з даним позовом виникло у позивача після розірвання шлюбу в 1983 році, що передбачено ч. 23 ст. 29 КпШС України, а з позовом до суду ОСОБА_6 звернулася лише у грудні 2013 року, тобто більше ніж через три роки після розірвання шлюбу.
Сплив позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові (ч. 1 ст. 80 ЦК Української РСР).
Відповідно до ст. 75 ЦК України (в редакції 1963 року) позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін, а тому колегія суддів апеляційного суду дійшла висновків про відсутність підстав для задоволення даного позову у зв'язку з пропуском позивачем трирічного строку позовної давності.
З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки дане питання було предметом дослідження судом першої інстанції і висновки апеляційного суду доводів районного суду про дотримання позивачем трирічного строку на звернення до суду з даним позовом, не спростовують.
Згідно роз'ясненням абз. 3 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК).
Судом першої інстанції встановлено, що за життя ОСОБА_10 спору про поділ спільного майна подружжя з позивачем ОСОБА_6 не існувало. Позивач ОСОБА_6 отримала правовстановлюючі документи на спірне нерухоме майно: свідоцтво на право приватної власності на житловий будинок та державний акт на право приватної власності на землю, після смерті колишнього чоловіка ОСОБА_10 З цих документів вона і дізналася про належність такого майна на праві власності померлому чоловікові і наявність у неї права на половину вказаного майна, як дружини, яка побудувала будинок разом з чоловіком у період шлюбу.
Ці обставини підтверджено показаннями у судовому засіданні свідків ОСОБА_7, ОСОБА_12
Заповіт ОСОБА_10 не складав, спадкоємцями за законом після померлого є його син ОСОБА_7 та дружина від повторного шлюбу ОСОБА_8
Між спадкоємцями померлого та позивачем ОСОБА_6, за життя ОСОБА_10, також не існувало спору щодо спірного майна.
Суд першої інстанції не застосував позовну давність за заявою представника відповідача ОСОБА_13 оскільки трирічна позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК України, ст. 11, ч. 3 ст. 29 КпШС України 1969 року), а позивач дізналася про порушення свого права власності на майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 свого колишнього чоловіка ОСОБА_10, звернувшись до суду з цим позовом ІНФОРМАЦІЯ_4, не пропустила встановлений законом трирічний строк.
На підтвердження цих обставин свідчить і те, що позивач ОСОБА_6 після смерті колишнього чоловіка зверталася до нотаріуса з вимогою про оформлення права власності на належну їй частині набутого в шлюбі майна і отримала відмову нотаріуса у вчиненні таких нотаріальних дій в 2013 році.
З наведеного вище вбачається, що апеляційним судом зроблено помилкові висновки, що перебіг строку позовної давності розпочався в даному випадку після розірвання шлюбу в 1983 році та сплинув до моменту звернення до суду з даним позовом в 2013 році, оскільки положеннями ст. 76 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено, що перебіг строку позовної давності може починатися з дня, коли особа дізналася про порушення свого права. Аналогічне положення закріплено і в ч. 1 ст. 261 ЦК України.
У зв'язку з наведеним вище, вважати, що апеляційним судом виконано вимоги ст. 303 ЦПК України в повному обсязі, перевірено належним чином законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та ухвалено оскаржуване в касаційному порядку рішення з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, не можна.
З підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Полтавської області від 10 вересня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО.С. Ткачук
Судді:В.С. Висоцька О.В. Кафідова В.М. Колодійчук О.В. Умнова