Справа №2-6988/09 11.03.2010 11.03.2010 11.03.2010
Справа № 22ц-384/010р. Головуючий першої інстанції Андрощук В.В.
Категорія 52 Суддя доповідач апеляційного суду Довжук Т.С.
11 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Голубкіній О.О.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 листопада 2009 року за позовом
ОСОБА_2
до
Відкритого акціонерного товариства Малярно-ізоляційне підприємство «Радуга» (далі - ВАТ МІП «Радуга»)
про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, зобов'язання здійснення оплати праці за іншою тарифною сіткою, зобов'язання здійснення оплати листка непрацездатності, компенсації за шкідливі умови праці,
20 березня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ВАТ МІП «Радуга» про поновлення його на роботі на посаді слюсаря з ремонту фарбувального обладнання високого тиску, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористанні відпустки, зобов'язання здійснення оплати праці відповідно до 313 тарифної сітки, зобов'язання здійснення оплати листка непрацездатності та видачі мила і молока за шкідливі умови праці.
Позивач зазначав, що перебував з відповідачем в трудових відносинах та його посада слюсаря з ремонту фарбувального обладнання високого тиску пов'язана зі шкідливими умовами праці. Але за свою працю він отримує тільки 12% доплати, а не 24%, як того вимагають шкідливі умови його праці. В зв'язку с цим, він відмовлявся від виконання де яких робіт та наказом № 27 від 04 лютого 2008 року він був звільнений за п. 3 ст. 40 КЗпП України, тобто за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Вказане звільнення вважає незаконними, так як відповідачем при його звільненні порушені вимоги законодавства про працю.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив його позов задовольнити та поновити строк на звернення до суду с цим позовом, який він пропустив з поважних причин.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та справу направити на новий розгляд. На думку апелянта, рішення суду постановлено без з'ясування всіх обставин справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, в межах заявлених вимог, повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам, які були представлені сторонами, і дійшов правильного висновку про те, що позивач систематично порушував трудову дисципліну, а тому його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України з посади слюсаря з ремонту фарбувального обладнання високого тиску є законним та обґрунтованим.
На підставі п.3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний власником підприємства (установи, організації) або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до цього працівника застосовувались заходи дисциплінарного стягнення або громадського впливу у встановленому для цього порядку.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 (зі змінами від 01 квітня 1994 року № 4; від 26 жовтня 1995 року № 18 та від 25 травня 1998 року № 15) за передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Виходячи з цього, при звільненні працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання вказаних обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які і коли проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнень.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом № 61 від 06 квітня 2006 року, в зв'язку з приведенням у відповідність з нормативною документацією та за відсутності професії слюсаря-ремонтника у списку виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота слюсарів-ремонтників (з ремонту і обслуговуванню безповітряного розпилювача) переведено з 313 тарифної сітки на 303, з тривалістю робочого тижня 40 годин (а.с. 5).
Зазначений наказ має юридичну силу та позивачем не оскаржувався.
27 грудня 2007 року позивач відмовився виконувати роботу по підключенню фарбувального апарату для виконання фарбувальних робіт, а 28 грудня 2007 року позивачу була дана письмова вказівка підготувати фарбувальний апарат для фарбування цистерн, але при виконанні робіт апарати виявилися несправними, чим були зірвані строки виконання замовлення (а.с. 28-29).
За вказані порушення ОСОБА_2 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності та наказом № 12 від 11 січня 2008 року йому була оголошена догана (а.с. 6). З цим наказом позивач був ознайомлений та його не оскаржував.
Крім того, 01 лютого 2008 року позивачу майстром ділянки було дано письмове завдання по підключенню і підготовки до роботи трьох фарбувальних апаратів для фарбування приміщень, але від виконання завдання ОСОБА_2 відмовився (а.с. 31-32).
Тобто, ОСОБА_2 знов допустив порушення трудових обов'язків і вказані обставини стали приводом до звільнення позивача з 04 лютого 2008 року з займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього посадовою інструкцією (а.с. 56-62).
Таким чином, знайшло підтвердження наявність вини позивача у вчиненні порушення трудових обов'язків та дотримання відповідачем передбачених ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень безпосередньо при виданні наказу про звільнення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильне рішення про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для задоволення апеляційній скарги відсутні.
Керуючись ст. 303, 305, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити , а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді