у .н. 415/6977/15-ц
Н.п. 2-о/415/202/15
03.12.15 м. Лисичанськ.
Лисичанський міський суд Луганської області
в складі : головуючого судді Суббота М.І.
при секретарі судового засідання Гуртовій К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Лисичанського міського управління юстиції у Луганській області, про встановлення факту смерті особи,
Заявник звернувся до суду з вищеназваною заявою, у якій посилається на те, що 02 вересня 2015 року, померла її мати ОСОБА_2 1942р. народження, яка мешкала у м. Алчевськ, вул.. Волгоградська 199/10 Луганської області, про що вона отримала заключення ВКК №155 із Алчевського медичного диспансеру. Після цього заявник звернувся до ВРАЦС Лисичанського МУЮ для отримання свідоцтва про смерть матері, але їй було відмовлено у зв»язку з тим, що документ про смерть був виданий Алчевським онкодиспансером ЛНР, який на території України не має юридичної сили.
У зв»язку з неможливістю оформити свідоцтво про смерть, яке їй необхідно для прийняття спадщини, заявник просить встановити факт смерті матері.
У судове засідання заявник надав заяву про розгляд справи без його участі у зв»язку з находженням у зоні АТО.
Представник ВРАЦС Лисичанського МУЮ, який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з»явився та заперечень не надав.
Суд, дослідивши письмові докази, вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до п.8 ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Як убачається з заключення ВКК, виданого Алчевським онкологічним диспансером ЛНР № 155 від 23.10.2015р., ОСОБА_2 1942р. народження, померла 02.09.2015р. від ракової інтоксикації ( л.с.18).
Факт смерті ОСОБА_2 також підтверджується довідкою та фотографією місця поховання останньої ( л.с.13,17.
В практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971р. « Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але « у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Таким чином суд вважає доведеним факт смерті ОСОБА_2І і встановлення цього факту має юридичне значення для заявника.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 212-215, 234, 235, 256 ЦПК України, суд
Заяву - задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_2, яка народилася 17.02.1942р. у м. Алчевськ, Луганської області, громадянка України, померла від ракової інтоксикації 02.09.2015р., у м. Алчевськ, Луганської області.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Лисичанський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя М.І.Суббота.