Справа № 379/1231/15-ц Головуючий у І інстанції Нечепоренко Л.М.
Провадження № 22-ц/780/6312/15 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 17.12.2015
Іменем України
17 грудня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Кулішенка Ю.М.
при секретарі: Волинець Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Розвитку» на ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 14 вересня 2015 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Розвитку» на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рокитнянського районного управління юстиції Київської області, -
У вересні 2015 року скаржник ПАТ «ОСОБА_2 Розвитку» звернулося до суду з вищезазначеною скаргою, обґрунтовуючи її тим, що на примусовому виконанні ВДВС Рокитнянського РУЮ Київської області перебував виконавчий лист за №1021/2345/12, виданий 07.02.2013 року Рокитнянським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 сум боргу для задоволення вимог ПАТ «ВБР» у загальному розмірі 35622,51 грн.. 20.03.2013 року було відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк на самостійне виконання виконавчого документа. Виконавчий лист в наданий строк боржником не виконано. 28.08.2015 року скаржник за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень дізнався, що 26.09.2013 року старшим державним виконавцем ВДВС ОСОБА_4 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Заявник вважає винесену постанову про повернення виконавчого документа стягувачу незаконною, оскільки державним виконавцем не вжито всіх дій щодо пошуку майна боржника, оскаржувана постанова винесена передчасно. Крім того, зазначає, що оскаржувану постанову державний виконавець не направив стягувачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, чим порушив права заявника. У зв'язку з цим просить визнати дії старшого державного виконавця та в.о. начальника відділу по винесенню і затвердженню 26.09.2013 року постанови про повернення виконавчого документу стягувану по ВП №37228045 протиправними та безпідставними, визнати бездіяльність старшого державного виконавця та в.о. начальника відділу по невиконанню рішення Рокитнянського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_3 боргу на користь ПАТ «ВБР» протиправною та безпідставною, скасувати дану постанову, зобов'язати посадові особи ВДВС Рокитнянського РУЮ Київської області поновити виконавче провадження, провести виконавчі дії для повного та своєчасного виконання рішення.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 14 вересня 2015 року відмовлено у задоволені скарги.
У апеляційній скарзі скаржник ПАТ «ОСОБА_2 Розвитку» просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, з приводу порушень законів та присяги на підставі ст.ст. 211,320 ЦПК України постановити окрему ухвалу у відношені судді, посилаючись на її незаконність, безпідставність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що банком строк на звернення до суду із захисту своїх прав пропущено не було, тому банком клопотання про поновлення строків й не подавалась, оскільки він його не пропустив.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що ПАТ «ОСОБА_2 Розвитку» подав скарга з порушенням десятиденного строку визначеного ст. 385 ЦПК України, при цьому заяву про поновлення строку пропущеного з поважних причин не подавав суду, що є підставою для відмови у задоволенні скарги.
Однак такі висновки суду не відповідають вимогам законодавства.
Згідно ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно до ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державну виконавчу службу задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення були прийняті відповідно до вимог закону, в межах повноважень державного виконавця і права чи свободи заявника порушено не було, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Встановлено, що скаржник звернувся до суду зі скаргою в порядку ст. 383 ЦПК України та просив визнати дії старшого державного виконавця та в.о. начальника відділу по винесенню і затвердженню 26.09.2013 року постанови про повернення виконавчого документу стягувану по ВП №37228045 протиправними та безпідставними, визнати бездіяльність старшого державного виконавця та в.о. начальника відділу по невиконанню рішення Рокитнянського районного суду Київської області про стягнення з ОСОБА_3 боргу на користь ПАТ «ВБР» протиправною та безпідставною, скасувати дану постанову, зобов'язати посадові особи ВДВС Рокитнянського РУЮ Київської області поновити виконавче провадження, провести виконавчі дії для повного та своєчасного виконання рішення.
Встановлено, що на примусовому виконанні Відділу державної виконавчої служби Рокитнянського районного управління юстиції Київської області перебував виконавчий лист за № 1021/2345/12, виданий 37.02.2013 Рокитнянським райсудом Київської області, про стягнення з ОСОБА_3 сум боргу для задоволення вимог ПАТ «ВБР» у загальному розмірі 35 622,51 гривень.
Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС ОСОБА_4 20.03.2013 року було відкрито виконавче провадження, та надано боржнику строк на самостійне виконання виконавчого листа, боржником не виконано рішення.
Державним виконавцем ВДВС ОСОБА_4 26.09.2023 року було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.
Скаржник зазначає, що державний виконавець не вжив всіх заходів передбачених законом для розшуку майна боржника та в порушення вимог ЗУ «Про виконавче провадження» не направив постанову про повернення виконавчого документу рекомендованим листом з повідомленням.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Разом з цим оцінки доказів ухвала суду першої інстанції взагалі не містить.
Суд першої інстанції при розгляді скарги не перевірив, чи є обґрунтованими доводи скаржника, чи відповідають вимогам закону оскаржувані дії та рішення державного виконавця, не витребував та не дослідив всі матеріали виконавчого провадження, не досліджено жодних документів які б свідчили на обставини, що викладенні в оскаржуваній ухвалі, а тому прийшов до передчасного висновку про те, що скаржником пропущено строк на звернення до суду, посилаючись лише на реєстр відправлення кореспонденції, а не на зворотне повідомлення про вручення боржнику постанови про повернення виконавчого документу.
Крім того суд першої інстанції в порушення вимог ст.386 ЦПК України розглянув скаргу у відсутності заявника та державного виконавця.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволені скарги, без додержання зазначених норм процесуального права та встановленого законом порядку для їх вирішення, постановив незаконну оскаржувану ухвалу.
А тому, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також порушення норм процесуального права при її постановленні на думку колегії суддів, знайшли частково своє підтвердження при розгляді справи, а відтак, апеляційну скаргу, необхідно задовольнити частково, ухвалу - скасувати у відповідності до положень ст. 312 ЦПК України і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 312 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Розвитку» задовольнити частково.
Ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 14 вересня 2015 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає .
Головуючий:
Судді: