Справа № 348/1529/15-ц
Провадження № 22-ц/779/2662/2015
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції
Суддя-доповідач
22 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Васильковського В.М.
суддів: Малєєва А.Ю., Меленко О.Є.,
секретар Мельник О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на заочне рішення Надвірнянського районного суду від 26 жовтня 2015 року, -
в серпні 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся з даним позовом, посилаючись на те, що згідно договору про надання споживчого кредиту від 15.09.2008 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 29 000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом 15,50 % річних. Додатковою угодою № 1 від 05.02.2009 змінено розмір платежів за договором та кінцевий термін повернення кредиту - 15.09.2028. З метою забезпечення виконання зобов'язань 15.09.2008 з ОСОБА_2 укладено договір поруки, а 05.02.2009 - додаткова угода № 1 до договору поруки, за якою поручитель надала згоду забезпечувати змінене основне зобов'язання. Оскільки взяті зобов'язання ОСОБА_1 належним чином не виконував, заборгованість за кредитним договором станом на 22.07.2015 становила 29 389,85 доларів США та 12 561,68 грн пені, які просив стягнути солідарно з відповідачів.
Заочним рішенням Надвірнянського районного суду від 26 жовтня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11394132000 від 15.09.2008 року: 29 389,85 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 647 207,44 грн, та пеню в розмірі 12 561,68 грн. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ПАТ «УкрСиббанк» посилається на необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором, однак суд зазначив еквівалент в національній валюті станом на 22.07.2015. Договір між банком та відповідачем укладено в іноземній валюті. Суд не врахував, що в банку наявна ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями та не стягнув грошову суму в іноземній валюті. Тому просить оскаржуване рішення в частині визначення розміру загальної заборгованості в еквіваленті до національної валюти України скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідачів солідарно заборгованість в розмірі 29 389,85 доларів США та пеню в розмірі 12561,68 грн.
Судове рішення в частині визначення розміру заборгованості у валюті та суми пені не оскаржується, тому в силу вимог ст. 303 ЦПК України в цій частині законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення апеляційним судом не переглядається.
В засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не з'явились, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає її розглядові.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору про надання споживчого кредиту від 15.09.2008 ОСОБА_1 отримав кредит в «УкрСиббанку» у розмірі 29 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,50 % річних за весь час фактичного користування, з кінцевим терміном повернення кредиту 14.09.2018. Погашення кредиту мало відбуватися шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 480 доларів США 15-го числа кожного місяця. 05.02.2009 між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якої змінено розмір ануїтетного платежу за договором та кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 15 вересня 2028 року. 15.09.2008 з метою забезпечення виконання зобов'язань з ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 228917, а 05.02.2009 з нею укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки, відповідно до якої вона як поручитель надала згоду забезпечувати змінене основне зобов'язання. Однак, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1 належним чином не виконав. Загальний розмір заборгованості відповідача станом на 22.07.2015 склав 29 389,85 доларів США, а саме: 26 387,36 доларів США - кредитна заборгованість, в тому числі прострочена заборгованість по кредиту з вересня 2014 року - 633,72 доларів США, 3002,49 доларів США - заборгованість по процентам. Заборгованість по сплаті пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів станом на 22.07.2015 складала 12 561,68 грн, з яких: 2713,03 грн - пеня за прострочення сплати кредиту; 9848,65 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Задовольняючи позов суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк. ОСОБА_1, уклавши вказаний кредитний договір, не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту та процентів за користування ним, хоча взяв на себе зобов'язання виконувати їх вчасно, відповідно до графіку погашення заборгованості. ОСОБА_2, уклавши договір поруки, відповідає перед кредитором як солідарний боржник.
Висновок суду першої інстанції про солідарне стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 суми заборгованості є правильним і відповідає вимогам ст. ст. 526, 554, 1049, 1050, 1054 ЦК України.
Однак, із висновком суду про розмір суми боргу за кредитним договором із переведенням іноземної валюти в українську за курсом, установленим НБУ станом на 22.07.2015, погодитись не можна.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ПАТ «УкрСиббанк» просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у валюті кредиту в розмірі 29 389,85 доларів США.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частинами 1, 2 статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
У випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором в доларах США обґрунтовані тим, що кредит позичальнику був наданий в доларах США, банк має відповідні документи на право здійснення банківських операцій в іноземній валюті.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 12 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 30. 03. 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті, суд в резолютивній частині рішенні зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.
З резолютивної частини оскаржуваного рішення вбачається, що суд визначив гривневий еквівалент розміру заборгованості за кредитним договором в сумі 647 207,44 грн за офіційним курсом Національного банку України станом на 22.07.2015 року (100 доларів США = 2202,1461 грн).
Такий висновок суду першої інстанції є необґрунтованим і не узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 533 ЦК України.
У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості у національній валюті України з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.
В решті оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати у відповідності до ч. ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Надвірнянського районного суду від 26 жовтня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості змінити, виключивши з його резолютивної частини вказівку на грошовий еквівалент стягненої суми у гривнях.
В решті заочне рішення Надвірнянського районного суду від 26 жовтня 2015 року залишити без змін.
Стягнути за подачу апеляційної скарги з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» по 1000 грн судового збору з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Васильковський В.М.
Судді: Малєєв А.Ю.
ОСОБА_3