Провадження № 22-ц/774/10416/15 Справа № 200/9786/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Тамакулова В.О.
Категорія 27
21 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ
21 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого-судді: Тамакулової В.О.
суддів: Болтунової Л.М., Козлова С.П.
при секретарі: Гулієву М.І.о.
яка розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2015 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит", в особі Філії "Дніпропетровське регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит", третя особа: ОСОБА_4 про припинення дій договору поруки, -
В травні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору поруки припиненим з 06 лютого 2014 року.
В обґрунтування вимог посилався на те, що 23 травня 2008 року між ним та відповідачем для забезпечення належного виконання зобов'язаннь ОСОБА_4 перед ПАТ «Банк»Фінанси та Кредит» за договором про надання кредиту № 262/08-ФЛ від 23 травня 2008 року було укладено договір поруки № 262/08/02.
Строк вимоги виконання основного зобов'язання виник у Кредитора до боржника та поручителя з часу виникнення першої заборгованості у 2009 році оскільки банк в односторонньому порядку, без згоди поручителя збільшив відсоткову ставку за користування кредитом.
Дія договору поруки припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі, якщо такий строк не встановлений, то поручительство припиняється, якщо кредитор на протязі 6 місяців від дня строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимогу до поручителя. Такий строк сплинув в серпні 2013 році, згідно даних відповідача щодо наявності заборгованості за основним зобов'язанням та нарахованої пені по заборгованості, тому договір поруки з урахуванням строку встановленого ч.4 ст.559 припинив свою дію 06 лютого 2014 року.
Позивач в заяві просив визнати припиненим з 06 лютого 2014 року договір поруки № 262/08/02 від 23 травня 2008 укладений між ним та відповідачем.
Відповідач позов не визнав. Третя особа- Гордєєва Н.В. в судове засідання не з'явилась, про час розгляду справи повідомлена належним чином.
Рішенням суду І інстанції в задоволенні позову відмовлено.
В скарзі апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення й постановити нове, яким позов задовольнити.
Колегія суддів перевірила законність, обґрунтованість рішення суду, в межах заяв-лених вимог та апеляційної скарги і дійшла до висновку, що скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 травня 2008 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 укладено договір № 262/08-ФЛ, відповідно до умов якого банк надав позичальнику в тимчасове користування кредит в сумі 59381,00 доларів США на строк до 10 травня 2015 року, з щомісячним погашення заборгованості в розмірі 706,92 доларів США та нарахованими процентами, відповідно до графіку. Одночасно з кредитним договором між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_2 та ОСОБА_4 23 травня 2008 року укладено договір поруки № 262/08/02, за яким поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором
У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору , рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 06 серпня 2014 за вих. №1-2/2621 та №1-2/2622 направив вимоги про дострокове повернення кредитних коштів (а.с.46-49).
18 вересня 2014 року ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська відкрито провадження по справі за позовною заявою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Дніпропетровське регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 18 серпня 2015 року до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23 травня 2015 № 262/08-ФЛ (а.с.91-94).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України банк надає грошові кошти позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки за його користування.
Згідно зі ст.ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.
За ч.ч.1, 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
В п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Частиною 1 статті 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
Разом із тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).
Частина 3 статті 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень та надати докази відповідно до ст. ст. 57-60 ЦПК України.
При запереченні проти заявлених вимог, відповідач зазначав, що в звязку з неналежним виконанням кредитором взятих на себе зобов'язань, листами від 06 серпня 2014 за вих. №1-2/2621 та №1-2/2622 на адресу боржника та поручителя, банк направив вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, а 18 вересня 2014 року звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23 травня 2015 № 262/08-ФЛ, тобто в строки визначені ч.4 ст.559 ЦК України за якою
порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимог до поручителя. Оскільки банк у межах шестимісячного строку від дня настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням звернувся до поручителя з вимогою про дострокове повернення кредитних коштів, правові підстави для припинення поруки відсутні.
За умовами договору укладеної поруки він діє до повного виконання всіх зобов'язань боржника.
Відповідно до пункту 3.8 кредитного договору, якщо позичальник порушує строки платежів, установлені пунктами 3.3, 3.1, та/або при невиконанні зобов'язань позичальника, банк за п.3.5 договору має право надіслати позичальнику повідомлення про зміну умов договору у будь-який час з моменту настання вказаних обставин. При цьому строк виконання позичальником своїх зобов'язань за взаємною згодою сторін, вважається таким, що настав на десятий календарний день з дня направлення банком позичальнику повідомлення про зміну умов цього договору у порядку, передбаченому вказаним пунктом договору.
Згідно з пунктом 4.1, 4.2 договору поруки у разі невиконання позичальником умов основного зобов'язання в строк, поручитель погашає суму кредиту, нараховані проценти за несвоєчасне повернення позичальником коштів, наданих у межах основного зобов'язання.
У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, листами від 06 серпня 2014 банк повідомив позивача та кредитора про зміну умов кредитного договору, а саме про дострокового погашення заборгованості за кредитом, та у серпні 2015 року звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що банком строк звернення з вимогою до поручителя не пропущено.
На підставі частини четвертої статті 559 ЦК України строк дії поруки не є строком для захисту порушеного права, а є строком існування самого зобов'язання поруки. Після його закінчення припиняються і право кредитора, і обов'язок поручителя.
Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).
З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 5,1) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України, тому в цьому разі слід застосувати норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних.
Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців).
У справі, яка перевіряється апеляційним судом, договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням.
В зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов кредитного договору використав право достроково вимагати стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором, надіславши повідомлення про дострокове повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів , змінивши таким чином строк виконання основного зобов'язання.
В разі, якщо кредитор змінює на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строк виконання основного зобов'язання, то передбачений частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячний строк обчислюється від цієї дати.
Судом встановлено, а відповідачем доведено, що позов банку про стягнення заборгованості із заявника подано в серпні 2015 року, а провадження у справі відкрито 18 вересня 2015 року.
Отже, заявником не було доведено, що позов до поручителя подано з пропуском встановленого шестимісячного строку тому суд правильно застосував частину четверту статті 559 ЦК України та зробив висновок про відсутність підстав для задоволення вимог поручителя про визнання поруку за договором такою що припинена.
Таку правову позицію, яка є обов'язкою за ст 360-7 ЦПК України для всіх судів, висловив Верховний суд України 11 листопада 2015 року по справі № 6-2056цс15.
Стосовно доводів апелянта про зміну відповідачем в односторонньому порядку процентної ставки за кредитним договором, то вказані доводи протирічать умовам кредитного договору пп 4.8, 5.2 про можливість банком таких змін при наявності заборгованості кредитора, та п.1.3 договору поруки за яким поручитель ознайомлений з кредитним договором та погоджується на його умови.
Крім того предметом заявлено спору є визнання поруки такою що припинена, а не визнання незаконними чи розірвання укладених договорів.
При розгляді спору, суд І інстанції в повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, перевірив доводи, обставини справи, надав їм належну оцінку і постановив рішення, яке відповідає вимогам Закону.
Апеляційна скарга не містить спростувань доказів відповідача та правових підстав для скасування рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 вересня 2015 року по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит", в особі Філії "Дніпропетровське регіональне управління" публічного акціонерного товариства "Банк"Фінанси та Кредит", третя особа: ОСОБА_4 про припинення дій договору поруки - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий: Тамакулова В.О
С у д д і: ОСОБА_5
ОСОБА_6