Провадження № 22-ц/774/9522/15 Справа № 201/10877/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Гайдук В.І.
Категорія 12
17 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Гайдук В.І.,
суддів Калиновського А.Б., Єлізаренко І.А.,
за участю секретаря Гулієва М.І.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2013 року
у цивільній справі за позовом прокурора Жовтневого району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, -
У вересні 2013 року прокурор Жовтневого району м.Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, посилаючись на те, що під час перевірки Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил було виявлено порушення та складено акт від 28 січня 2013 року, відповідно до якого встановлено, що відповідачами були виконані будівельні роботи з реконструкції квартири № 9 у житловому будинку № 10 по пров. Урицького у м. Дніпропетровську шляхом будівництва прибудови розміром 2,16 м х 5,66 м по зовнішнім стінам. Крім того, 28 березня 2013 року Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області було проведено перевірку щодо дотримання вимог земельного законодавства, під час будівництва споруди біля будинку № 10 по пров. Урицького у м. Дніпропетровську під час якої виявлено порушення та складено акт, відповідно до якого встановлено, що земельна ділянка площею 0,0003 га за вказаною адресою використовується відповідачами по фактичному розміщенню прибудови до квартир № № 8, 9 по пров. Урицького у м. Дніпропетровську без правовстановлюючих документів, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки. З урахуванням викладеного позивач просив суд зобов'язати відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0003 га, яка розташована біля будинку № 10 по пров. Урицького у м.Дніпропетровську, та повернути її державі в особі Дніпропетровської міської ради, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення за власний рахунок розміщених на ній споруд (т. 1 а.с. 2-4).
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2013 року, позовні вимоги прокурора задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0003 га, яка розташована біля будинку № 10 по пров. Урицького у м. Дніпропетровську, та повернути її державі в особі Дніпропетровської міської ради привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення за власний рахунок розміщених на ній споруд.
Вирішено питання про судові витрати у справі. (т.1 а.с. 27-29).
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2014 року по апеляційній скарзі ОСОБА_3 заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2013 року залишено без змін.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення ставить питання про скасування заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2013 (т.1 а.с. 150-152).
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2014 року по апеляційній скарзі ОСОБА_2 заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2013 року залишено без змін (т.1 а.с. 200-202).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 грудня 2014 року було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2 а.с. 73-75).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що прибудова до житлового будинку № 10 по пров. Урицького у м.Дніпропетровську була зведена відповідачами на самовільно зайнятій земельній ділянці. Відповідних дозволів та узгодження ними отримано не було, проектної документації не складено, тому спірна прибудова є самочинним будівництвом і підлягає знесенню.
Проте погодитись з такими висновками суду не можна.
Згідно ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За положеннями ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:, так, за п. «б» землі житлової та громадської забудови.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Як роз'яснено у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати ст. 30 ЗК України, до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до ст. 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування ? на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі ст. 377 ЦК України, а з часу внесення змін до ст. 120 ЗК України від 27 квітня 2007 року і ? згідно зі ст. 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.
Згідно ст. 382 ЦК України (в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин) квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 на праві власності, відповідно до договору купівлі-продажу від 14.12.2011 року, належить квартира № 9, яка розташована на першому поверсі будинку № 10 пров. Урицького в м.Дніпропетровську (т.1 а.с. 128).
Квартира № 8 в цьому будинку розташована над квартирою ОСОБА_2 та знаходиться у користуванні іншого відповідача ОСОБА_3
28 січня 2013 року Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області проведена перевірка вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за наслідками якої було складено акт про виконані будівельні роботи ОСОБА_2 з реконструкції квартири № 9 у житловому будинку № 10 по пров. Урицького у м. Дніпропетровську шляхом будівництва прибудови розміром 2,16 м x 5,66 м по зовнішнім стінам (а. с. 7, 8).
28 березня 2013 року Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області проведено перевірку щодо дотримання вимог земельного законодавства під час будівництва споруди біля будинку № 10 по пров. Урицького у м. Дніпропетровську, під час якої виявлено порушення та складено акт, відповідно до якого земельна ділянка площею 0,0003 га за вказаною адресою використовується відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по фактичному розміщенню прибудови до квартир №№ 8, 9 по пров. Урицького у м. Дніпропетровську без правовстановлюючих документів, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо вказаної земельної ділянки (т. 1 а.с. 5, 6).
Відповідно до технічного висновку від 15 лютого 2013 року конструктивні елементи стіни будинку літ-Б потребували термінового укріплення та ремонту, зокрема цегляна стіна між приміщеннями №1, 2, 4 по осі «Б» має відхилення по вертикалі до 80 мм по всій висоті (т.1 а.с. 172).
Факт незадовільного технічного стану будівлі підтверджується також листом від 05.03.2013 року балансоутримувача будинку, у якому зазначено, що станом на березень 2012 року зовнішні стіни коридору зруйновані більше 50%. Частина аварійного цегляного забору висотою 3 метра, який являється капітальною стіною кухні почав руйнуватися і виникла небезпека руйнування другої внутрішньої стіни першого та другого поверху, яка наклонилася на 8 см. Щоб зупинити руйнування стін і забору мешканці кварти № 9 та свої кошти відремонтували стіни коридору, підвели допоміжну стіну на фундаменті до забору і до стіни кухні, внаслідок чого збільшилася площа коридору їх квартири на 2 кВ.м. (т.1 а.с.163) та листом від 15.04.2013 року де зазначено, що як балансоутримувач, у володінні та оперативному управлінні якого знаходиться земельна ділянка із розташованим будинком № 10 по пров.Урицького, не заперечує щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на збільшену у розмірах прибудову (т.1 а.с.164).
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, розмір перебудови та укріплення будинку Б-2 по пров. Урицького,10 розміщені на земельній ділянці, що відповідає конфігурації зазначеній у вищенаведеному в акті - 0.0003га.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2013 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на переплановані приміщення №№ 2, 4 та збільшену в розмірах на 2,2 кв. м прибудову веранди літ. б1?2 квартирі № 9 вказаного будинку (т. 1 а.с. 71?73).
Відповідно до довідки комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 3 від 19.02.2013 року здійснена ОСОБА_2 робота по реконструкції коридору і забору та перепланування приміщень в квартирі № 9 по пров. Урицького не порушують права власників інших квартир, санітарно-технічні вимоги та правила експлуатації будинку (т.2 а.с.68).
Таким чином, відповідно до вказаних норм права, чинних на час спірних правовідносин, до особи, яка набула права власності на споруди, переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.
Тому, враховуючи, що за відповідачем ОСОБА_2 визнано право власності на приміщення, розташовані на спірній земельній ділянці, яка, відповідно до даних Держгеокадастру та Дніпропетровської міської ради не перебуває у власності чи користуванні інших осіб (т.2 а.с.98,99 ), підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Виходячи з наведеного безпідставними є вимоги і до іншого відповідача ОСОБА_3, оскільки відповідно технічного висновку над приміщеннями №2 і № 4 (приміщення що входять до квартири № 9, що належить ОСОБА_4Г.) виконано деревино балочне перекриття, яке є вхідною площадкою для квартири на рівні другого поверху і яке існувало раніше (т.1 а.с.175).
За таких обставин, факт використання відповідачами спірної земельної ділянки з порушенням вимог ст. ст. 125, 212 ЗК України, на які посилається позивач, колегія суддів вважає не доведеним.
Враховуючи наведене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки вимоги стосовно визнання ряду фактів не є предметом апеляційного розгляду.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 318 ЦПК України, залежно від обґрунтованості скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 307 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.
За таких обставин підлягає скасуванню ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2014 року, якою залишено без змін рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2013 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316, 318 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2013 року - скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Скасувати ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2014 року, якою залишено без змін рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2013 року.
Рішення набирає законної сили з моменту оголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: