Апеляційний суд Житомирської області
Справа №279/9159/15-ц Головуючий у 1-й інст. Шульга О. М.
Категорія 39 Доповідач Косигіна Л. М.
22 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області
в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.
суддів: Заполовського В.Й., Талько О.Б.
при секретарі Гайдамащук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Стремигородської сільської ради Коростенського району Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 жовтня 2015 року, -
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2, яка померла 02.01.2011 року. Зазначила, що спадщина складається із житлового будинку № 7 по вул. Лісовій в с. Діброва Коростенського району Житомирської області та земельної ділянки площею 0,25 га. Заповіт спадкодавцем складено не було, спадкоємці за законом відсутні. Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03.06.2015 року визнано факт її проживання однією сім'єю разом із спадкодавцем з 2003 року по 02.01.2011 року в будинку № 7 по вул. Лісовій в с. Діброва Коростенського району Житомирської області. Оскільки вона фактично прийняла спадщину, так як постійно проживала із спадкодавцем однією сім'єю до 02.01.2011 року, вважає, що є всі підстави для задоволення її вимог.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених нею вимог. Зазначила, що в порушення п. 3 ст. 10 ЦПК України суд не сприяв їй у здійсненні права на захист її інтересів у межах заявлених позовних вимог, та не запропонував надати відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину. Після проголошення рішення, вона звернулась до нотаріуса з відповідною заявою, який відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із пропуском шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Отже, позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини підлягає задоволенню, якщо позивач надасть докази наявності поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини. Законодавство при цьому не встановлює перелік поважних причин, тому вони визнаються поважними на думку суду. Поважними слід визнавати такі причини, які з огляду на моральні норми суспільства виправдовують поведінку спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини.
Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України.
Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ч. 2 ст. 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом встановлено, що 02.01.2011 року померла ОСОБА_2, спадкова справа після її смерті не заводилась (а.с. 6, 16-17). Згідно даних Стремигородської сільради Коростенського району Житомирської області, житловий будинок № 7 по вул. Лісовій в с. Діброва Коростенського району Житомирської області рахується за ОСОБА_2 (а.с. 5), проте правовстановлюючі документи на даний будинок позивачкою не надані.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 03.06.2015 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_2, яка померла 02.01.2011 року, в період з 2003 року по 02.01.2011 року, в будинку № 7 по вул. Лісовій в с. Діброва Коростенського району Житомирської області (а.с. 5).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано суду відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2, з огляду на рішення районного суду, яким встановлено факт, що на час смерті спадкодавця позивачка постійно (з 2003 року) проживала з нею за адресою: с. Діброва, вул. Лісова, 7 Коростенського району, Житомирської області, а отже, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину. Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, є безпідставними, оскільки ОСОБА_3 не заявлялося будь-яких клопотань про витребування документів, та її інтереси в суді першої інстанції представляв представник.
Крім того, до апеляційної скарги позивачка надала відповідь Коростенської районної державної нотаріальної контори від 01.10.2015 року № 02-17/1012, з якої вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до нотконтори із заявою «щодо роз'яснення про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2І.», а не з заявою про видачу такого свідоцтва. При цьому, нею не було подано документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, у зв'язку з чим їй, на підставі ст. 49 Закону України «Про нотаріат», п. 1 глави 13 розділу 1 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 37).
Також, слід зазначити, що позивачкою не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що вона взагалі пропустила шестимісячний строк з поважних причин, оскільки спадкодавець померла у січні 2011 року, а рішення суду винесено 03.06.2015 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, висновки суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 01 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча Судді