Справа № 293/1168/15-а
22 грудня 2015 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області
у складі головуючого судді Дубовік О.М.,
за участю секретаря судового засідання Поліщук І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, покладення обов'язку відновити виплату пенсії та стягнення заборгованості по пенсії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, вказуючи, що він перебуває на обліку в УПФ України в Черняхівському районі Житомирської області з 21.12.2007 року та йому призначено пенсію, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Починаючи з квітня 2015 року виплата пенсії по інвалідності була призупинена в зв'язку з набранням чинності Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, яким внесено зміни до ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З 14.03.2015 року працює на посаді судового розпорядка Черняхівського районного суду Житомирської області та являється державним службовцем.
Вважає, що тимчасове обмеження виплати йому пенсії є порушенням його конституційних прав. Просить визнати неправомірними дії УПФ України в Черняхівському районі Житомирської області щодо тимчасового обмеження у виплаті пенсії по третій групі інвалідності та зобов'язати УПФ України в Черняхівському районі Житомирської області відновити йому пенсійну виплату в повному обсязі, починаючи з квітня 2015 року та стягнути заборгованість по пенсії за період з 01.04.2015 року по день розгляду справи судом.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, до суду направив заяву про розгляд справи у його відсутність; позов підтримав.
Представник відповідача УПФ України в Черняхівському районі Житомирської області подала до суду заяву від 21.12.2015 року про слухання справи без участі представника відповідача.
Представник відповідача УПФ України в Черняхівському районі Житомирської області у судовому засіданні 07.11.2015 року позовні вимоги не визнала та пояснила, що виплату пенсії позивачу, як державному службовцю тимчасово припинено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року. Обмеження у виплаті пенсії працюючому інваліду 3 групи не є звуженням прав та свобод, а є лише тимчасовим необхідним заходом, що свідчить про поновлення пенсійної виплати у разі звільнення чи по закінченню дії нормативно-правового акту. В задоволенні позову просила відмовити, про що також надала суду письмові заперечення на позовну заяву (а.с.17-19).
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представника відповідача, ознайомившись з наданими письмовими запереченнями, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено і це не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 перебуває на пенсійному обліку в УПФ України в Черняхівському районі Житомирської області з 21.12.2007 року та отримував пенсію по ІІІ-й групі інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.3).
Згідно довідки Черняхівського районного суду Житомирської області № 03/15 від 21.07.2015 року позивач працює в Черняхівському районному суді Житомирської області на посаді судового розпорядка з 14.03.2008 року по теперішній час (а.с.5).
Починаючи з 01.04.2015 року, позивачу тимчасово припинено виплату пенсії по інвалідності (а.с. 4), у зв'язку з чим він звернувся до Управління пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області з відповідною заявою.
Листом від 03.07.2015 року за вих.№14-С/8 Управління пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області повідоміло, що виплата пенсії по інвалідності припинена у зв'язку з набранням чинності з 01.04.2015 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року, який набрав чинності з 01.04.2015 року, та яким, відповідно, було внесено зміни до ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.3).
Так, згідно ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про статус народного депутата України», Законом України «Про державну службу», Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
З 01.01.2016 року пенсії виплачуються без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення.
Аналогічні зміни внесені в ч. ч. 4-7 ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року N 3723-XII "Про державну службу" (далі Закон N 3723-XII) та до статті 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення".
Вказані норми вищевказаних законів є чинними, рішенням Конституційного суду України чи іншим законом скасовані не були, а отже підлягають обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Кончституцією та законами України.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та 25 січня 2012 року №3-рп/2012 суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, обмеження застосовуються у разі наявності таких умов у їх сукупності: особа має працювати, особа не має бути інвалідом I або II груп, інвалідом війни III групи або учасником бойових дій, особою, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особа має працювати на посаді, яка дає право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, Законом України "Про державну службу".
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 з 14.03.2008 року призначений та по теперішній час працює на посаді судового розпорядника Черняхівського районного суду Житомирської області, що підтверджується довідкою від 21.07.2015 № 03/15-вих, виданою Черняхівським районним судом Житомирської області (а.с. 5).
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону N 213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії. З огляду на це, суд приходить до висновку, що положеннями Закону N 213-VIII та Закону N 3723-XII не визначено, що така особа, до якої застосовується обмеження щодо виплати пенсії, вже фактично має мати право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, законом України "Про державну службу", зокрема фактично має досягти пенсійного віку, мати необхідний страховий стаж, у тому числі стаж державної служби, тощо. А тому суд приходить до висновку, що вказані обмеження поширюються на будь-яких осіб, які отримують пенсію, крім тих, які прямо визначені у вказаних законах, а саме:
1) інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
2) осіб, які працюють на посадах, які не дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів";
3) осіб, які проходять військову службу або перебувають на посадах у Міністерстві оборони України, Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України, Міністерстві внутрішніх справ України, ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України, Державній спеціальній службі транспорту, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Управлінні державної охорони України, Державній пенітенціарній службі України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національній гвардії України, органах військової прокуратури або беруть участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об'єктів у разі захоплення, відбитті спроб насильницького заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; до пенсій, щомісячного довічного грошового утримання, що призначені відповідно до законів України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", на період виконання особами, яким вони призначені, повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції (п. 3 Прикінцевих положень Закону N213-VIII).
Отже, позивач не є особою, на яку не поширюються вказані обмеження.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, оскільки позивач на даний час працює, на посаді судового розпорядка, що відноситься до державної служби, в діях відповідача порушень діючого законодавства не встановлено, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо доводів позивача про те, що вказаним Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 року порушено його права, гарантовані Конституцією України, зокрема, права на соціальний захист, необхідно зазначити таке.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, визначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадянина та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено і рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 21.10.2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).
Отже, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Конституційний Суд України також зазначив, що передбачені законами соціально -економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Таким чином, оскільки позивач продовжує працювати на посаді державного службовця - судового розпорядника Черняхівського районного суду Житомирської області, відсутні підстави для нарахування та виплати йому пенсії по інвалідності з дитинства третьої групи з 01 квітня 2015 року.
Судові витрати відшкодуванню позивачу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 158-163, 167 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, покладення обов'язку відновити виплату пенсії та стягнення заборгованості по пенсії відмовити повністю.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 254, ч. 8 ст. 183-2 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Відповідно до ч. 8 ст. 183-2, ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський районний суд Житомирської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Суддя О.М. Дубовік