Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29
Справа № 2-8124/2010
20 травня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Башмаков Є.А.
при секретарі - Жук Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання договору недійсним, -
20.11.2009 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання договору .
Позивач у позовній заяві, в обґрунтування позовних вимог посилалався на те, що 09.04.2008 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір № DNI0GA00000186, за умовами якого відповідач надав позивачу кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 53 428, 64 дол. США строком до 09.04.2028 року на наступні цілі: 44 000, 00 дол. США - на ремонт та будівництво будинку; 9 428, 64 дол. США - на сплату страхових платежів. Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати в іноземній валюті щомісячний платіж у сумі 550, 77 дол. США у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. З метою забезпечення кредитних зобов'язань 09.04.2008 року був укладений договір іпотеки кваритири № DNI0GA00000186. Однак позивач вважає, що укладений між ним та відповідачем кредитний договір був недійсним, вчинений з метою приховання іншого правочину, а саме надання позивачу кредиту в національній валюті, як засобу платежу, суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позивач просив суд визнати недійсними кредитний та іпотечний договори № DNI0GA00000186 від 09.04.2008 року (а. с. 4-9).
У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнавала, просила суд у задоволенні позову відмовити, вважаючи його необгрунтованим та безпідставним, посилаючись на те, що ПАТ КБ «Приватбанк» має ліцензію НБУ на право використання іноземної валюти як засобу платежу, а тому відповідач має право при визначенні ціни договору визначати його виконання в іноземній валюті, а також на пред'явлення вимог по поверненню кредитів в іноземній валюті, крім того, відповідач не мав на меті інших цілей ніж ті, що передбачені цивільним законодавством для кредитних договорів, а саме надати позивачу кредит у відповідному розмірі та валюті та одержати від позивача повернення такої суми кредиту у валюті кредиту та у строки встановлені кредитним договором (а. с. 43-45).
Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Судом також встановлено, що 09.04.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № DNI0GA00000186, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання надати позивачу кредит у розмірі 53 428, 64 дол. США на умовах цього договору, а позивач взяв на себе зобов'язання використати кредит за цільовим призначенням, сплачувати відсотки за користування кредитом та повернути кредит відповідачу в порядку та у строки, обумовлені цим договором, що підтверджується копією зазначеного договору (а .с. 10-15).
Судом встановлено, що відповідно до додатку № 1 до кредитного договору № DNI0GA00000186 відповідач у графі валюта кредиту відзначив долари США, а позивач підписав даний договір, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи та поясненнями представника відповідача у судовому засіданні (а. с. 16).
Судом також встановлено, що на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, а також залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи (а .с.50-53).
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України та укладеного між сторонами договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Відповідно до ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці - гривні. Сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання повинно виконуватися в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно - правовим актом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, та вирішуючи вимоги позивача до відповідача, щодо визнання недійсним кредитного та іпотечного договорів, суд виходив з того, що за наслідком укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем, сторони взяли на себе певні зобов'язання, зокрема, відповідач взяв на себе зобов'язання надати позивачу кредит, а позивач - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку, розмірах та строки, встановлені умовами кредитного договору.
Однак під час розгляду даного спору у судовому засіданні не знайшов підтвердження факт того, що воля позивача та відповідача була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які були передбачені кредитним договором, оскільки валюта кредиту не змінює в будь-якому випадку форму правочину та не створює інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, які встановлюються кредитним договором.
При цьому суд також враховує, що відповідач мав право на здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, а також те, що вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом угоди.
Отже, виходячи з того, що за удаваного правочину настають інші права та обов'язки, ніж ті, що передбачені правочином, крім того, за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, а тому вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ст. 88 ЦПК України та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає необхідним судові витрати покласти на позивача (а. с. 2-3).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 192, 202, 235, 524, 533, 1054 ЦК України (2003 р.), ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд -
ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання договору недійсним - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, та подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду, також апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жотвневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Є.А.Башмаков