Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29
Справа № 2-720/10
24 листопада 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
У складі: Головуючого судді - Башмакова Є.А.
при секретарі - Куляба Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради про визнання права власності на самовільно збудовані прибудови, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на ? частки домоволодіння в порядку спадкування за законом та усунення перешкод у користуванні спадковим майном шляхом вселення, -
У березні 2009 року позивач ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності на самовільно збудовану веранду і переплановане приміщення в будинку з визначенням розміру частки зроблених нею поліпшень та в цілому в домоволодінні по вул. Капітальна, 17 в м. Дніпропетровську. У подальшому вона уточнила свої позовні вимоги та просила суд визнати право власності на самовільно збудовану веранду, переплановане приміщення в будинку та огорожу в цьому домоволодінні.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач в своєму позові, та представник позивача в ході судових засідань посилались на те, що з 1998 р. позивач проживала з ОСОБА_3 як чоловік та жінка, вела з ним спільне господарство та мешкала в будинку по вул. Капітальна, 17. В 2004 році вони зареєстрували шлюб. Домоволодіння належало ОСОБА_4, матері її чоловіка, яка також мешкала в цьому домоволодінні. В 2006 р. померла ОСОБА_4 Ії чоловік ОСОБА_3 не звертався до нотаріальної контори та не одержував свідоцтво про право на спадщину, але фактично прийняв її, бо мешкав в домоволодінні й вільно й безперешкодно володів усім майном. В 2008 р. ОСОБА_3 помер, заповіт на випадок смерті не залишив. Спадкоємцями першої черги є вона, дружина померлого, його батько ОСОБА_5 та діти ОСОБА_2 і ОСОБА_6. Таким чином, їй належить в домоволодінні ? частка спадкового майна. Між тим, в домоволодінні маються самочинно збудовані прибудови, господарські будівлі та споруди, у будівництві деяких з яких вона приймала участь й тому вважає, що має право на визнання права власності на них. Так, ще при житті ОСОБА_4 з її дозволу та згоди свого чоловіка, вона здійснила роботи по улаштуванню нового даху в будинку та господарських споруд. Після смерті ОСОБА_4, з 2006 по 2008 роки було здійснено ремонт житлового будинку з улаштуванням нових метало пластикових вікон й дверей, монтажу нового газового котлу для опалювання приміщень. При здійсненні ремонту було переплановане приміщення 1-4 площею 9,5 кв.м. та до житлового будинку прибудована замість раніше існуючих сходів веранда літ. а-1 площею 4,0 кв.м. з ганком та козирком. Крім того, було знесено старий паркан, а на його місті збудовано нову залізобетону огорожу з воротами. Враховуючи, що дозвіл на будівництво та перепланування приміщення вони не одержували, ці приміщення вважаються самочинно збудованими та потребують узаконення. Тому просять суд визнати право власності на них, бо без вирішення цього питання унеможливлюється розподіл спадкового жилого будинку, так як веранда, через яку здійснюється вхід до будинку та перепланована жила кімната є у розумінні ст.ст. 183, 186 ЦК складовою частиною неподільної речі - житлового будинку. Враховуючи, що її чоловік помер, інші особи з таким позовом не звертаються, просила суд задовольнити її позовну вимогу, так як згідно ст. 331 ЦК особа, яка виготовувала нову річ та внов створене нерухоме майно вважається її власником, а відповідно до норм ст.ст. 375, 376, 377, 383, 1216 ЦК вона має право на таке звернення до суду.
У квітні 2009 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради, третя особа Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання права власності на частку спадкового майна за законом, визнання права власності на самочинно збудоване майно, поділ спадкового майна в натурі.
В квітні 2010 року позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 уточнив свої позовні вимоги, які є остаточними. Відповідно до своїх остаточних зустрічних позовних вимог, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на ? частки домоволодіння № 17 по вул.. Капітальна в м. Дніпропетровську в порядку спадкування за законом та усунути перешкоди у користуванні спадковим майном шляхом вселення в зазначене домоволодіння.
В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог, уточнивши їх, посилався на те, що домоволодіння № 17 по вул. Капітальній в м. Дніпропетровську належало його бабусі - ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12 липня 1986 року, посвідченого Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром № 5-2999.
Вищезазначене домоволодіння складається з житлового будинку А-1, прибудови А'-1, веранди - а-1, ганка - а', ганка - м, ганка - д', літньої кухні - Б, літньої кухні б, погріба з шийкою - В, погріб - Н, вбиральні - Г, сараїв - Д, ПдД, МндД, Л, Ж, душа - Е, навісів - З,И, гаражу - К, оглядальна яма - ПдК, хвіртки №1, 6, 7, 9, 11, басейну - № 10, ворот № 2, огорожей № 3, 3, 4, 4, 5, 8, тротуарів, доріжок та майданчиків - 1.
У домоволодінні з вищезазначених об'єктів побудовано самовільно: веранда а-1 (1-1 площею 4,0 кв.м.), сарай - Ж, сарай літ. Л, гараж літ. К та самовільно переобладнано в житловому будинку літ. А-1, житлова кімната 1-4 з кухні у житлову кімнату.
Зазначені відомості підтвердив довідками КП “ДМБТІ” від 20.03.2009р. № 3257, від 20.07.2009р. № 8744.
29 грудня 2006 року померла його бабуся, та мати його батька - ОСОБА_4, яка раніше теж мала прізвище ОСОБА_2, оскільки була одружена з його дідусем ОСОБА_5, з яким розірвала шлюб у 1973 році. Після розлучення з ОСОБА_5 його бабуся уклала шлюб з ОСОБА_7. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, що складалась з вищезазначеного домоволодіння.
Оскільки ОСОБА_4 при житті склала заповіт на випадок своєї смерті, яким все своє майно заповіла своєму сину, його батьку - ОСОБА_3, то він є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 за заповітом. Але, в заповіті, що склала ОСОБА_4 Г.В.17.07.1987р., допущена помилка. Тобто, прізвище його батька вказано не вірно. Так, заповіт складений у відношенні ОСОБА_8, коли його батько мав прізвище ОСОБА_3, без букви “ь”. Отже заповіт, який первісна позивачка ОСОБА_1 додала до свого позову стосується іншої особи.
Але, оскільки його батько ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4, то ОСОБА_2 вважає, що він успадкував спірне домоволодіння за законом.
В підтвердження спорідненості та ту обставину що його батько ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4, він надав суду витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження від 17.06.2009р.
Так як, ОСОБА_3 постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то відповідно до ст. 1268 ч. 3 ЦК України він вважається таким, що прийняв спадщину. Але при житті його батько ОСОБА_3 спадщину не оформлював та не отримував, тому на даний час право власності на спірне домоволодіння зареєстровано за ОСОБА_4.
29 серпня 2008 року помер ОСОБА_3, після його смерті відкрилась спадщина, що складається з домоволодіння № 17 по вул. Капітальній в м. Дніпропетровську. При житті ОСОБА_3 заповітів не складав, тому спадкоємцями першої черги за законом є: дружина батька - ОСОБА_1, з якою батько перебував у офіційному шлюбі з 17 липня 2004 року, його син - ОСОБА_2, його донька ОСОБА_6, та батько померлого - ОСОБА_5, тому кожному спадкоємцю належить в спадковому майні по 1/4 частки домоволодіння № 17 по вул. Капітальній в м. Дніпропетровську. Батько померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_5, та донька померлого - ОСОБА_6 у шестимісячний строк звернулись до нотаріальної контори з заявами про відмову від спадщини на користь спадкоємця ОСОБА_2, тому його частка в спадковому майні, що залишилось після смерті батька - ОСОБА_3 складається з ? часток, а частка ОСОБА_1, дружини померлого, складається з розміру ? частки.
ОСОБА_2, у шестимісячний строк прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 шляхом звернення з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав просив суд з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України про спрощений порядок реєстрації права власності на самовільно збудовані житлові будинки та конституційного права громадян на одержання у власність збудованого житла задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Просив суд критично віднестися до заперечень відповідачів та представників ОСОБА_2 щодо зазначених вимог, так як їх доводи про те, що ОСОБА_1 позбавлена права на визнання права власності на самочинно побудовані будівлі та переобладнання приміщення, так як вона нібито не здійснювала будівництво, їй не відводилася земельна ділянка і взагалі відсутні документи на земельну ділянку, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та не ґрунтуються на законі.
Відносно зустрічного позову, представник ОСОБА_1 заявив суду, що на його думку вимоги в цілому не ґрунтуються на законі.
Між тим, не заперечував проти часткового задоволення позову про визнання права власності ОСОБА_2 на ? частки спадкового майна у домоволодінні по вул. Капітальній, 17, крім окремих будівель та споруд що не входять до спадкового майна, так як зазначені у заяві ганок-а ', літня кухня б, сарай МндД, оглядова яма ПдК є самочинно збудованими, а погріб Н, навіси З, И, басейн № 10 та огорожі не входять до спадкового майна, так як були збудовані пізніше, що підтверджуються даними оцінювальних актів бюро технічної інвентаризації, договором купівлі-продажу майна ОСОБА_4 та показами свідків.
Вважав, що позовні вимоги ОСОБА_2 відносно усунення перешкод у володінні та
розпорядженні домоволодінням заявлені передчасно й не підлягають задоволенню.
В обґрунтування посилався на те, що ст. 391 ЦК стосується права власника майно, а позивач за зустрічним позовом не є таким, бо згідно ч.2 ст. 1299 ЦК право власності на нерухоме майно у спадкоємця виникає з часу державної реєстрації цього майна, а враховуючи, що спір вирішується в судовому порядку, то згідно вимог закону з часу набрання чинності судового рішення.
Представник відповідача - виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради, не з'явився, надали до суду повідомлення про розгляд справи за їх відсутністю.
Представник третьої особи: Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надали до суду повідомлення про розгляд справи за їх відсутністю, та направили суду копію спадкової справи, що заведена після смерті ОСОБА_3.
Суд, заслухавши пояснення сторін, думку представника позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_9, думку представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_10, та представника ОСОБА_11, показання свідків, всебічно перевіривши матеріали справи і доводи сторін, та дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, а саме: спірне домоволодіння № 17 по вул. Капітальна в м. Дніпропетровську зареєстроване на даний час за ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 12 липня 1986 року, посвідченого Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстром № 5-2998., яка померла 29 грудня 2006 року. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на домоволодіння № 17 по вул. Капітальна в м. Дніпропетровську. Єдиним спадкоємцем за законом був її син, ОСОБА_3, який прийняв спадщину у відповідності до ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, та від спадщини не відмовився. За життя ОСОБА_3 не оформив свої права на спадщину та свідоцтво про право власності на спадщину за законом при житті не отримував.
29 серпня 2008 року помер ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщина на вищезазначене домоволодіння. Спадкоємцями за законом після його смерті є його син - ОСОБА_2, його донька - ОСОБА_6, його батько - ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_1.
Оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відмовились у встановленому законом порядку від спадщини на користь ОСОБА_2, то частки у спадщині (домоволодінні) повинні бути визначені наступним чином: ОСОБА_2 належить ? частки домоволодіння та ОСОБА_1, дружині померлого ОСОБА_3, ? частка домоволодіння.
Домоволодіння № 17 по вул. Капітальній в м. Дніпропетровську складається з житлового будинку А-1, прибудови А'-1, веранди - а-1, ганка - а', ганка - м, ганка - д', літньої кухні - Б, літньої кухні б, погріба з шийкою - В, погріб - Н, вбиральні - Г, сараїв - Д, ПдД, МндД, Л, Ж, душа - Е, навісів - З,И, гаражу - К, оглядальна яма - ПдК, хвіртки №1, 6, 7, 9, 11, басейну - № 10, ворот № 2, огорожей № 3, 3, 4, 4, 5, 8, тротуарів, доріжок та майданчиків - 1. У домоволодінні з вищезазначених об'єктів побудовано самовільно: веранда а-1 (1-1 площею 4,0 кв.м.), сарай - Ж, сарай літ. Л, гараж літ. К та самовільно переобладнано в житловому будинку літ. А-1, житлова кімната 1-4 з кухні у житлову кімнату.
Зазначені відомості підтверджуються довідками КП “ДМБТІ” від 20.03.2009р. № 3257, від 20.07.2009р. № 8744.
Позивачка ОСОБА_1 мешкала в домоволодінні з 1998 р., але офіційно зареєструвала свої шлюбні відносини з ОСОБА_3 в 2004 р., що підтверджується свідоцтвом про укладання шлюбу.
Під час мешкання в домоволодінні ще з дозволу власниці домоволодіння ОСОБА_4 нею були здійснені роботи по ремонту даху будинку та будівництву нових споруд.
А після смерті власниці майна, в період з 2006 р. по 2008 р. був здійснений ремонт житлового будинку з переплануванням приміщення, заміною існуючих вікон та дверей на нові металопластикові, монтажем газоопалювального котла, збудовані веранда з ганком та козирком, нові споруди, зокрема огорожа з хвірткою й воротами.
В технічному паспорті зазначені самовільно збудовані веранда а-1, літня кухня б, сараї Ж, Л, Мн/д, гараж К, та самовільно переобладнане приміщення 1-4 в житловому будинку А-1 площею 9,5 кв.м.
Даними оцінювального акту бюро технічної інвентаризації та показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 й ОСОБА_14 підтверджуються зазначені факти та рік їх будівництва.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
На час здійснення цих робіт, фактичним власником майна в домоволодінні був чоловік
позивачки ОСОБА_15, який прийняв після смерті матері спадщину, од же й набув право як на володіння нерухомим майном й користування земельною ділянкою, так і на перебудову приміщень й споруд.
Здійснюючи зі згоди свого чоловіка, власника майна, дії по будівництву прибудови, огорож та ремонту приміщень та сплачуючи вартість робіт по поліпшенню майна, позивачка має право набуття право власності на частку цього майна.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України “ Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок ”
від 01.10.91 р. № 7 зі змінами від 25.05.98 р. № 15 будинок, який належав одному з подружжя, може бути визнаний згідно зі ст. 25 КпШС спільним майном подружжя, якщо в період шлюбу істотно збільшилась його цінність внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох.
Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК право власності на нову річ, виготовлену особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, виготувавша річ зі своїх матеріалів на підставі договору є власником.
Од же, здійснивши будівництво веранди й споруд у домоволодінні, тобто не маючи ніяких заперечень з цього приводу власника майна, свого чоловіка, позивачка набула право на це майно.
Крім того, згідно ч.7 ст. 57 Сімейного Кодексу якщо в придбання майна вкладені крім спільних коштів й кошти, які належать одному із подружжя, то частка в цьому майні, згідно з розміром вкладу, є його особистою власністю, а відповідно до ч.2 ст. 65 СК при укладанні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою іншого із подружжя.
В 2008 р. ОСОБА_15 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть. Позивачка, мешкаючи в домоволодінні та подавши заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, що підтверджується копією спадкової справи, набула право на частку спадкового майна з правом володіння цим майном та правом користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано.
Згідно ст. 1218 ЦК у склад спадщини входять усі права і обов'язки, які належали спадкодавцю на час відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.
Тобто позивачка набула право й на звернення до суду з позовом про визнання права власності на самовільно збудовані прибудову та споруди.
Суд вважає, що заперечення з цього приводу відповідачів не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК право власності набувається на підставах, не заборонених законом, а згідно ст. 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.
Згідно вимог ч.5 ст. 376 ЦК за вимогою власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати право власності на нерухоме майно, самовільно збудоване ним, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до довідки бюро технічної інвентаризації від 20.03.09 р. первинна інвентаризація домоволодіння по вул. Капітальній, 17 (колишня вул. Широка, 17) була проведена 17.08.45 р., а право власності на нього було вперше зареєстровано за гр. ОСОБА_16 на підставі свідоцтва про право власності від 27.04.60 р., виданого на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради депутатів трудящих від 26.04.60 р. за № 336/7.
Од же, визнавши право власності на нерухоме майно, органи влади надали й право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано.
ОСОБА_4 придбала це нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 12.07.86р., посвідченого за реєстром № 5-2998, од же й набула право на користування земельною ділянкою.
У цьому договорі зазначено, що придбане нею нерухоме майно розташоване на земельній ділянці розміром 1603 кв.м. й відсутні дані про неправомірність використання цієї ділянки.
Відсутність в БТІ документів про відведення земельної ділянки не може вважатися фактом не надання її власнику майна.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 377 ЦК якщо житловий будинок, будівля або споруда розташовані на земельній ділянці, наданій в користування, то у випадку їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розташовані, та частиною ділянки, необхідної для їх обслуговування, а згідно ч.2 ст. 383 ЦК у випадку відчуження житлового будинку вважається, що відчужувається садиба, якщо інше не визначено договором або законом.
Так, прийнявши в 2006 р. спадщину, чоловік позивачки також набув право на користування земельною ділянкою та на володіння й розпорядження спадковим майном на свій розсуд, яке в свою чергу в порядку спадкування набула й позивачка ОСОБА_1
Суд бере до уваги й ті обставини, що перепланування приміщення здійснено в самому будинку, а веранда та нова огорожа збудовані на місці раніше існуючих сходів до будинку та на місці придбаної за договором огорожі, тобто без самочинного заволодіння земельною ділянкою.
Норма ч.2 ст. 383 ЦК, згідно якої власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт та зміни в квартирі, стосується й права власника будинку на внутрішнє перепланування приміщень.
Збудована веранда та переплановане приміщення в житловому будинку та господарські будівлі знаходяться у задовільному технічному, придатні для експлуатації, що підтверджується зробленим в 2010 р. висновком ТОВ "Технологія" (ліцензія АВ № 195627 зі строком її дії до 28.12.2011р.).
З урахуванням наведеного суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги позивача ОСОБА_1
В судовому засіданні знайшли підтвердження про їх правомірність заявлені у зустрічному позові вимоги ОСОБА_2
Відповідно до наданих копії спадкової справи та відповіді державного нотаріуса від 24.03.09р. № 1251/02-14 спадкоємцями померлого є: дружина ОСОБА_1, син ОСОБА_2, дочка ОСОБА_6, батько ОСОБА_5
04 лютого 2009 р. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відмовилися від спадкового майна на користь ОСОБА_2.
Так, позивач набув право на визнання права власності на ? частки спадкового майна в домоволодінні.
Згідно ч.1 ст. 383 ЦК власник житлового будинку, квартири має право використати приміщення для власного проживання, проживання членів його сім'ї.
Відповідно до ст. 391 ЦК власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Тому, суд вважає за необхідне задовольнити й позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, -
Визнати за ОСОБА_1 право власності на самовільно збудовану веранду а-1 (приміщення літ. 1-1) площею 4,0 кв.м. з ганком а1-1 та козирком, переплановану житлову кімнату літ. 1-4 площею 9,5 кв.м. у житловому будинку А-1 та огорожу № 3 з хвірткою № 1 й воротами № 2 в домоволодінні по вул. Капітальна, 17 у м. Дніпропетровську.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частки домоволодіння № 17 по вул. Капітальній в м. Дніпропетровську після смерті ОСОБА_3, померлого 29 серпня 2008 року, згідно технічного паспорту на домоволодіння по вул. Капітальна, 17 у м. Дніпропетровську від 09 січня 2009 року.
Усунути ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні права користування, володіння та розпорядження домоволодінням № 17 по вул. Капітальній в м. Дніпропетровську, вселивши його у зазначене домоволодіння та зобов'язавши відповідачку ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди в користуванні вказаними приміщеннями.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги в порядку ч.1 ст. 294 ЦПК України.
Суддя : Башмаков Є.А.