Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Єдиний унікальний №331/6605/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Жукова О.Є.
Провадження №22-ц/778/6961/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
21 грудня 2015 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючий Кримська О.М.,
Судді Дашковська А.В.,
ОСОБА_2,
При секретарі Мельник З.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 2000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у сумі 1000 грн. щомісячно з індексацією відповідно до закону, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 08 вересня 2015 року і до повноліття дитини.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп..
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду змінити в частині стягнення суми аліментів з суми 1000 грн. на суму 500 грн..
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.
За змістом ст. ст. 180, 182 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст.ст. 183, 184 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, - у твердій грошовій сумі.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.10.2003 року, мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з матір'ю та перебуває на повному її утриманні, оскільки відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини (а.с.3-5).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2015 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.2).
Сторони проживають окремо, відповідач не має постійного доходу, тривалий час не працює. Таким чином, по справі доведені умови, передбачені ч. 1 ст. 184 СК України для визначення розміру аліментів саме у твердій грошовій сумі, як і просила позивачка.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, відповідач підтвердив той факт, що на протязі останніх двох років він не надає допомоги на утримання дитини в будь-якій формі.
Згідно із даними Державної служби статистики України середня заробітна плата в Запорізькому регіоні у січні 2015 року складала 3 441 грн. та має тенденцію до зростання.
Як вбачається із довідки про доходи №2874, виданої Класичним приватним університетом 17.12.2015 року, заробітна плата позивача ОСОБА_4 за період з червня 2015 року по листопад 2015 року складає у сукупності 7 941 грн. 28 коп. ( а.с.43).
У відповідності до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Оскільки встановлено, що відповідач являється батьком неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає з матір'ю і знаходиться на її утриманні, домовленості щодо порядку утримання дитини сторони не дійшли, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 180, 182 СК України обґрунтовано стягнув аліменти на утримання дитини в судовому порядку і визначив розмір аліментів у сумі 1000 грн. щомісяця.
Доводи ОСОБА_3 про те, що з 2005 року він не може офіційно працевлаштуватися через відсутність роботи в регіоні, спростовуються наданим ним корінцем направлення Південного районного центру зайнятості м. Запоріжжя на працевлаштування №08011509240003052 від 10.12.2015 року, з якого вбачається що апелянт звернувся до Центру зайнятості лише у грудні 2015 року та до того ж, сам відмовився від працевлаштування із формулюванням «не підходить графік роботи» ( а.с.48).
Отже, відповідач ОСОБА_3 є працездатною особою, та доказів про існування будь-яких об'єктивних обмежень у можливостях виконувати батьківський обов'язок по утриманню дитини не надано.
Твердження апеляційної скарги про те, що у відповідача на утриманні знаходиться мати - ОСОБА_3 А,Ф., ІНФОРМАЦІЯ_3, яка являється пенсіонером та потребує від відповідача догляду та утримання, є неприйнятними.
В матеріалах справи відсутні письмові докази того, що мати апелянта знаходиться на його утриманні, а отже вказана обставина не є такою, що доведена належними та допустимими доказами.
Будь - яких інших належних та допустимих доказів для спростування висновків суду першої інстанції, передбачених статтями 57,58,59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст.309 ЦПК України, апеляційна не містить.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, які були надані сторонами на засадах змагальності, рівні обов'язки батьків по утриманню дітей, керуючись засадами розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з того, що відповідач може надавати матеріальну допомогу на утримання сина у розмірі 1000 грн..
При цьому районний суд навів у рішенні відповідні доводи з посиланням на надані по справі докази та положення закону.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2015 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: