01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-72-81
"15" грудня 2015 р. Справа № 911/4812/15
Суддя А.С. Грєхов, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтехсервіс",
про стягнення заборгованості у розмірі 455 890,20 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 14-108 від 18 квітня 2014 р.;
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 1/8 від 27 травня 2015 р.,
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтехсервіс" (надалі - відповідач) про стягнення 145 363,66 грн. пені, 286 354,37 грн. інфляційних втрат та 24 172,17 грн. - 3% річних з покладенням на відповідача судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за спожитий ним в період із січня по грудень 2014 року природний газ за договором купівлі-продажу природного газу № 2221/14-БО-17 від 20.12.2013 року.
В судове засідання 15.12.2015 р. з'явився представник позивача та надав пояснення у справі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив у повному обсязі, про що надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що у відповідності до норм ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" та Постанови КМУ № 217 від 18.06.2014 року для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу відповідач використовує поточний рахунок із спеціальним режимом використання, що виключає можливість товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтехсервіс" котролювати надходження коштів від споживачів та забезпечувати їх розподіл. Також відповідач стверджує, що у відповідності до ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" основний борг за договором № 2221/14-БО-17 від 20.12.2013 року підлягає реструктуризації. Посилаючись на Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015 року "Про деякі питання опалювального сезону 2015/2016 року", у частині визначення порядку та умов розстрочення виконання грошових зобов'язань за поставлений (спожитий) природний газ, стверджував про необхідність реструктуризації боргу.
Крім цього, представник відповідача посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства, яке зумовлене низькою платоспроможністю підприємств, організацій та інших суб'єктів господарювання, спростовував свою вину у проведенні несвоєчасних розрахунків за отриманий природний газ за договором та просив господарський суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
У судовому засіданні 15.12.2015 р. після виходу з нарадчої кімнати судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд, -
20.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Комунтехсервіс" (покупець, відповідач у справі) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2221/14-БО-17 (надалі - Договір), відповідно до умов якого (пункт 1.1. Договору) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.
Згідно з пунктом 1.2. Договору газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.
Як передбачено пунктом 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 1 370,00 тис. куб. м. з розподілом щомісячної поставки у межах відповідних кварталів.
Приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункти 3.3., 3.4. Договору).
Пунктом 5.2. Договору встановлена ціна за 1000 куб. м. природного газу у розмірі 3 459,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 17%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,00 грн, крім того ПДВ - 17% - 50,25 грн, всього з ПДВ - 345,85 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 823,78 грн, крім того ПДВ - 17% - 650,04 грн, всього з ПДВ - 4 473,82 грн.
08 грудня 2014 року між сторонами була укладена Додаткова угода № 5 до договору купівлі-продажу природного газу № 2221/14-БО-17 від 20.12.2013 року, якою було викладено п. 5.2 Договору в наступній редакції: ціна за 1000 куб. м газу становить 5 900,00 грн без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 366,70 грн, крім того ПДВ - 20% - 73,34 грн, всього з ПДВ - 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6 384,70 грн, крім того ПДВ - 20% - 1 276,94 грн, всього з ПДВ - 7 661,64 грн.
Обов'язок з оплати вартості фактично переданого природного газу узгоджено сторонами пунктом 6.1. Договору. Так, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 11 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором купівлі - продажу.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.
За приписами статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання) положеннями статті 610 Цивільного кодексу визнається як порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.
Як убачається із матеріалів справи позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ за період із січня по грудень 2014 року (включно) в обсязі 869,335 тис. куб. м. на загальною вартістю 4 260 860,81 грн., що підтверджується копіями оформлених у відповідності до умов договору актів приймання - передачі природного газу: за січень 2014 року від 31.01.2014 р., за лютий 2014 року від 28.02.2014 р., за березень 2014 року від 31.03.2014 р., за квітень 2014 року від 30.04.2014 р., за жовтень 2014 року від 31.10.2014 р., за листопад 2014 року від 30.11.2014 р. та за грудень 2014 року від 31.12.2014 р.
Дослідженням змісту вказаних актів господарським судом встановлено їх підписання без зауважень та відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов Договору, тобто, відповідач не заперечував обсягів споживання, ціни, загальної вартості, якості переданого газу та строків поставки за підписаними актами.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо передачі природного газу у відповідності до умов договору.
Відповідач же свої зобов'язання по оплаті прийнятого в період з січня по грудень 2014 року виконував неналежним чином із порушенням строків, передбачених пунктом 6.1 Договору.
Матеріали справи містять докази погашення вартості спожитого за Договором природно го газу в повному обсязі, однак з порушенням строків оплати:
- за зобов'язаннями січня 2014 року: 700 000,00 грн - 23.05.2014., 21 101,32 грн - 26.05.2014.;
- за зобов'язаннями лютого 2014 року: 278 898,68 грн - 26.05.2014., 50 000,00 грн - 13.06.2014., 50 000,00 грн - 17.06.2014., 50 000,00 грн - 20.06.2014., 50 000,00 грн - 24.06.2014., 43 047,05 грн - 28.11.2014.;
- за зобов'язаннями березня 2014 року: 373 646,41 грн - 28.11.2014.;
- за зобов'язаннями квітня 2014 року: 83 306,54 грн - 28.11.2014., 195 637,33 грн - 29.12.2014.;
- за зобов'язаннями жовтня 2014 року: 280 933,48 грн - 29.12.2014.;
- за зобов'язаннями листопада 2014 року: 678 622,14 грн - 29.12.2014., 185 337,17 грн - 30.12.2014.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 145 363,66 грн., 3% річних у розмірі 24 172,17 грн. та 286 354,37 грн. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за спожитий природний газ в період із січня по грудень 2014 року.
Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналізуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України, господарський суд враховує наступне.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
В силу приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснюючи розрахунок інфляційних втрат позивач правомірно визначив період, за який проведено нарахування індексу інфляції.
Проте при розрахунку інфляційних втрат позивачем заборгованість, яка підлягала індексації, збільшена на суму інфляції за попередній період, що призвело до безпідставного збільшення інфляційних нарахувань.
Згідно здійсненого Господарським судом розрахунку, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 279 216,76 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, в сумі 7 137,61 грн., слід відмовити.
При здійсненні перевірки Господарським судом правильності нарахування позивачем 3 % річних встановлено, що позивач безпідставно включив до періодів прострочення основного грошового зобов'язання дні, коли відповідачем було погашено залишок основної суми боргу за переданий йому природний газ в грудні - січні 2014 року.
Відповідно до пункту 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Вказане обмеження стосується і процентів річних, які нараховуються кредитором на виконання приписів статті 625 Цивільного кодексу України. Така правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду у справах за позовами ПАТ "НАК "Нафтогаз" №904/2096/14 (номер ЄДРСР 40479122) від 16.09.2014 та №910/21901/13 (номер ЄДРСР 39630850) від 02.07.2014.
У постанові від 30.07.2014 у справі №910/23600/13(номер ЄДРСР 39961944) Вищий господарський суд вказує, що період прострочення характеризується пасивною поведінкою суб'єкта господарських відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочину змісту зобов'язання. У свою чергу, день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення, оскільки суб'єкт господарських відносин шляхом вчинення активних дій, проведених належним чином, припиняє таке зобов'язання (стаття 599 ЦК України).
За розрахунком, здійсненим господарським судом, арифметично правильним та нормативно обґрунтованим є розмір 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями відповідача по оплаті природного газу спожитого у період з грудня по січень 2014 року в сумі 18 774,38 грн. У зазначеній сумі позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню. В частині стягнення 5 397,79 грн. - 3% річних слід відмовити, як безпідставно заявлених.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 145 363,66 грн. пені.
Пунктом 7.2. Договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини першої ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунки позивача, Господарський суд встановив, що позивач безпідставно включив до періоду нарахування пені день фактичної оплати відповідачем суми боргу.
За розрахунком, здійсненим Господарським судом, арифметично правильним та нормативно обґрунтованим є розмір пені, нарахований за зобов'язаннями відповідача по оплаті природного газу спожитого у період з грудня по січень 2014 року в сумі 123 153,95 грн. У зазначеній сумі позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню. В частині стягнення 22 209,71 грн - пені слід відмовити, як безпідставно заявлених.
Заперечення відповідача щодо безпідставності нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків Господарський суд не приймає, з огляду на те, що у відповідності до ч. 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", реструктуризація боргу здійснюється на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості. Відповідачем не надано доказів на підтвердження укладення між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості. Посилання відповідача на неможливость самостійно контролювати надходження коштів від споживачів на поточний рахунок із спецальним режимом використання та забезпечувати розподіл коштів для розрахунку з позивачем, а також на Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015 року "Про деякі питання опалювального сезону 2015/2016 року" є безпідставним та таким що спростовується умовами договору та не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за цим договором.
Судовий збір у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 1, 4, 4-2, 4-3, 22, 33-35, 43, 49, 77, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Комунтехсервіс" (07100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: 31835216) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код: 20077720) пеню у розмірі 123 153,95 грн (сто двадцять три тисячі сто п'ятдесят три гривні дев'яносто п'ять копійок), інфляційних втрат - 279 216,76 грн (двісті сімдесят дев'ять тисяч двісті шістнадцять гривень сімдесят шість копійок), 3% річних у сумі 18 774,38 грн (вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні тридцять вісім копійок) та 6 317,17 грн (шість тисяч триста сімнадцять гривень сімнадцять копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У решті позову відмовити.
Повне рішення складено - 21.12.2015 року
Суддя А.С. Грєхов