23 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Сеніна Ю.Л.,Лященко Н.П.,Яреми А.Г.,
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 травня 2014 року, ухвали Апеляційного суду Львівської області від 2 березня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Стоцко Тарас Львович, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на частину житлового будинку,
У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України із зазначеною заявою про перегляд судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 4 статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У заяві ОСОБА_4 зазначає, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 30 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 2 березня 2015 року, позов
ОСОБА_5 задоволено. Постановлено: визнати частково недійсним договір купівлі-продажу 2/5 частини житлового будинку разом з відповідною частиною господарських будівель та споруд, який знаходиться за адресою: м. Львів,
вул. Кінцева, 1, укладений 30 грудня 2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в частині встановлення стороною договору «покупець» ОСОБА_4 замість ОСОБА_5; визнати за ОСОБА_5 право власності на 2/5 частини зазначеного житлового будинку разом з відповідною частиною господарських будівель та споруд.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2015 року зазначені судові рішення залишено без змін.
ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема частини п'ятої статті 203, частини першої статті 215, частини першої статті 217, частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 214 ЦПК України.
На підтвердження своїх доводів ОСОБА_4 наводить ухвалу Верховного Суду України від 1 липня 2009 року та постанову Верховного Суду України від 14 листопада 2012 року (справа №6-133цс12).
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що підстави для відкриття провадження у справі відсутні.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що покупцем спірної частини будинку є позивачка, фактично майно було придбане за її кошти та для неї, це встановлено вироком Личаківського районного суду м. Львова від 12 жовтня 2012 року. Строк позовної давності пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.
У наданих для порівняння судових рішеннях зроблено такі висновки:
- в ухвалі Верховного Суду України від 1 липня 2009 року, постановленій у цій же справі, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, керувався тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано фактичні обставини справи і допущено порушення норм матеріального і процесуального права;
- у постанові від 14 листопада 2012 року Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головним елементом угоди (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягав встановленню судом є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору дарування та з'ясування питання про те, чи не укладена ця угода з метою приховати іншу угоду та яку саме.
Порівняння вищенаведеної ухвали Верховного Суду України із судовим рішенням, яке просить переглянути ОСОБА_4, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального і процесуального права спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
Надана для порівняння постанова Верховного Суду України не свідчить про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у цій постанові висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Підстав для перегляду судових рішень, передбачених пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України заява не містить.
Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Стоцко Тарас Львович, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на частину житлового будинку за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 травня 2014 року, ухвали Апеляційного суду Львівської області від 2 березня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 серпня 2015 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Ю.Л. Сенін
Н.П. Лященко
А.Г. Ярема