4 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючогоКривенка В.В.,
суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Джі і Фаббрі Едішенз» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в м. Києві (далі - ДПІ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У грудні 2010 року Товариство звернулося до суду з позовом до ДПІ про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
На обґрунтування позовних вимог зазначило, що ДПІ при винесенні податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяла з порушенням норм чинного законодавства, оскільки зазначені декларації Товариство подало до податкового органу в установлені законом строки та відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за № 250/2054; у редакції, чинній на час виникнення спірних відноси; далі - Порядок).
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 21 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2015 року, позов задовольнив частково: визнав противоправними дії ДПІ щодо невизнання податкових декларацій з ПДВ Товариства за травень 2010 року, яка подана 21 червня 2010 року, за червень 2010 року, яка подана 19 липня 2010 року, за серпень 2010 року, яка подана 20 вересня 2010 року, за вересень 2010 року, яка подана 18 жовтня 2010 року, за жовтень 2010 року, яка подана 22 листопада 2010 року; декларацій з податку на прибуток за І півріччя 2010 року, яка подана 9 серпня 2010 року, та за три квартали 2010 року, яка подана 8 листопада 2010 року. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 15 грудня 2010 року №№ 254571502/0, 254581502/0. У решті позовних вимог відмовив.
Суди встановили, що подані позивачем декларації з ПДВ за травень, червень, серпень 2010 року містили всі обов'язкові реквізити, які передбачені абзацом 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - № 2181-ІІІ), а саме: підписані відповідними посадовими особами та скріплені печаткою підприємства; податкова декларація з податку на прибуток за І півріччя 2010 року заповнена друкованими способом, всі дані, зазначені в ній, вільно читаються. Що ж стосується податкової декларації за вересень 2010 року, то доводи відповідача про відсутність п'ятого основного аркуша вантажної митної декларації (далі - ВМД) не впливають на значення податкової декларації як податкової звітності, оскільки відсутність митної декларації не є підставою для неприйняття такої декларації, враховуючи факт заповнення її із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів (підписана відповідними посадовими особами та скріплена печаткою підприємства).
Суд касаційної інстанції зазначив, що згідно з підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ виключно за трьох умов законодавцем надається право податковому органу не визнати подану платником податку податкову декларацію як податкову звітність, а саме: в податковій декларації не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновоку про неправомірність дій ДПІ щодо невизнання податкових декларацій позивача з ПДВ за травень, червень, серпень, вересень 2010 року та податкової декларації з податку на прибуток за І півріччя 2010 року.
Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ.
На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2012 року, яка, на думку ДПІ, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
У цьому рішенні суд касаційної інстанції погодився із здійсненим судами тлумаченням підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ та Порядку щодо обов'язковості подання Додатка 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації з ПДВ як складової цієї декларації та, відповідно, з наданою судами юридичною оцінкою обставин справи відносно обґрунтованості відмови ДПІ визнати спірну звітність позивача з причин недодання до цих декларацій Додатка 5. Адже відсутність такого додатка впливає на зміст податкової декларації як документа податкової звітності та ускладнює здійснення податковим органом функцій контролю за оподаткуванням.
Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який, зокрема, установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон № 2181-ІІІ.
Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-ІІІ податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Зазначена правова норма кореспондується з пунктом 4.3 Порядку.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку декларація складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником податків заповнюється вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівником податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації).
Пунктом 3.3 Порядку визначено, що декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнена олівцем не допускається) без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів [додаток 5 до податкової декларації з ПДВ та додаток 2 до податкової декларації з ПДВ (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)]. У разі подання уточнюючих розрахунків, у яких проводиться коригування податкових зобов'язань та/або податкового кредиту, такі самі розшифровки подаються на суму уточнення, а також у разі наявності експортних операцій - оригінали п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) ВМД (оригінали аркушів ВМД нової форми МД-2 з позначенням «3/8»).
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України на підставі аналізу зазначених норм права дійшла висновку, що законодавством закріплено вичерпний перелік підстав для неприйняття податкової декларації, а саме: незазначення обов'язкових реквізитів, непідписання відповідними посадовими особами, нескріплення печаткою платника податків, неподання додатка 5 до податкової декларації з ПДВ, неподання п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) ВМД (у разі наявності експортних операцій).
У разі відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації, остання вважається неподаною.
Платник податків, що не подає податкову декларацію, у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку (підпункт 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ).
Суди встановили, що при поданні декларації з ПДВ за вересень 2010 року був відсутній оригінал п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) ВМД.
За таких обставин ДПІ, ухвалюючи спірні рішення про застосування штрафних санкцій до Товариства, діяла правомірно.
Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, заяву ДПІ слід задовольнити, усі ухвалені у справі рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
Заяву державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України в м. Києві задовольнити.
Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2011 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 квітня 2015 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Джі і Фаббрі Едішенз» відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців
О.А. Коротких О.В. Кривенда
В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко
О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін
О.О. Терлецький