"25" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/3324/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011
у справі № 2а-11406/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Автрамат-Рембуд»
до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова від 10.08.2011: № 0001442302, № 0001432302.
У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
У зв'язку з неприбуттям уповноважених представників сторін в судове засідання суду касаційної інстанції, призначене о 12 годині 25.11.2015, та за відсутності клопотань від сторін про відкладення розгляду справи касаційний перегляд справи відповідно до пункту 2 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ТОВ «Автрамат-Рембуд» сум грошових зобов'язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.07.2011 № 2158/23/23142659. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), пункту 4.1, підпункту 4.5.1 пункту 4.5 ст.4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищив валові витрати на загальну суму 3633055,00 грн. у податковому обліку за 1-й, 3-й, 4-й квартали 2010 року, 1-й квартал 2011 року та податковий кредит на загальну суму 699846,00 грн. у податковому обліку за липень, серпень, жовтень, листопад 2010 року, лютий, березень 2011 року за нікчемними правочинами з поставки від ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ «Євровтормет», ТОВ «НВП «Дніпроелектрокомплекс» підрядних послуг (виготовлення металоконструкцій, виготовлення зварювальних балок, ремонт нежилих приміщень), у результаті чого занизив податок на прибуток на загальну суму 908264,00 грн. у податковому обліку за 1-й, 3-й, 4-й квартали 2010 року, 1-й квартал 2011 року та податок на додану вартість на загальну суму 714210,00 грн. у податковому обліку за червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, лютий, березень 2011 року. Висновок про нікчемність правочинів між позивачем та вказаними постачальниками обґрунтований такими обставинами, як відсутність у цих юридичних осіб основних фондів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності, зокрема для виконання робіт, на поставку послуг щодо яких виписані податкові накладні, відтворені позивачем у податковому обліку; ознаками фіктивності цих постачальників (відсутність їх за місцезнаходженням; приховування осіб, які діють від їх імені, від контролюючих органів; неподання документів податкової звітності; несплата свум податкових зобов'язань).
За результатами перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.08.2011: № 0001442302 - про донарахування грошового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 993422,50 грн., у т.ч.: 908264,00 грн. за основним платежем та 85158,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0001432302 - про донарахування грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 761954,75 грн., у т.ч.: 714210,00 грн. за основним платежем та 47744,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку від ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ «Євровтормет», ТОВ «НВП «Дніпроелектрокомплекс» послуг з виконання робіт (виготовлення металоконструкцій, виготовлення зварювальних балок, ремонт нежилих приміщень) від імені цих постачальників на адресу позивача виписані податкові накладні; між цими юридичними особами як виконавцями та позивачем як замовником підписані акти приймання виконаних будівельних робіт, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит у податкових деклараціях за вказані вище податкові (звітні) періоди.
Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких статей, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).
При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).
Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу, зокрема про донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ.
Разом з тим, факт поставки позивачу від ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ «Євровтормет», ТОВ «НВП «Дніпроелектрокомплекс» послуг не може вважатися встановленим у цій справі з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина друга цієї статті).
Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, ДПІ у судовому процесі, поряд з доводами про відсутність ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Євровтормет» за своїм місцезнаходженням, звертала увагу суду на відсутність у ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ «Євровтормет» основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей) та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для виконання тих робіт, щодо яких виписані податкові накладні та складені акти.
Доводам ДПІ про відсутність реального характеру поставок між позивачем та ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ «Євровтормет», ТОВ «НВП «Дніпроелектрокомплекс» суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України не дали належної оцінки, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на валові витрати та податковий кредит.
Судами попередніх інстанцій не було враховано правову позицію Верховного Суду України щодо застосування підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, викладену в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Згідно з цією правовою позицією надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.
У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ «Ампір СВ» до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України, застосовуючи вищенаведені норми Закону № 334/-ВР та Закону № 168\97-ВР, вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні були мати також на увазі, що як і відсутність окремого документу як єдина обставина не можу свідчити про безтоварність господарської операції за наявності інших доказів зворотного, так і сам факт наявності у позивача податкової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем і постачальниками, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження валових витрат та податкового кредиту.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.
Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу підрядних послуг від ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ «Євровтормет», ТОВ «НВП «Дніпроелектрокомплекс», для чого, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев