25 листопада 2015 року м. Київ К/800/26988/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2012
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013
у справі № 2а-3381/12/2170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма "Монада" (далі - ТОВ "НВФ "Монада")
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013, позов ТОВ "НВФ"Монада" задоволено: податкове повідомлення-рішення ДПІ від 12.07.2012 №0000581504, яким позивачу за березень 2012 року зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 83 676,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 41 838,00 грн., та податкове повідомлення-рішення ДПІ від 12.07.2012 №0000591504 про збільшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2012 року на 83 676,00 грн., - скасовані.
У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що відповідно до податкової декларації з ПДВ за березень 2012 року, поданої ТОВ «НВФ «Монада» (вх. № 9020573646), сума податкового кредиту перевищила суму податкових зобов'язань, у рядку 23 (Д 3) декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 96 892,00 грн., в тому числі на рахунок платника у банку - 96 892,00 грн. (рядок 23.1 (Д 4)).
Згодом ТОВ "НВФ "Монада" до контролюючого органу було подано уточнюючі розрахунки до податкової декларації за березень 2012 року: від 08.05.2012 вх. № 28295, відповідно до якого значення рядка 23.1 (Д 4) податкової декларації з ПДВ платник податку включив до складу рядка 24 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду"; від 23.05.2012, яким позивач уточнив показники рядка 23.1 (Д 4), зазначивши суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, як 83 676,00 грн.
ДПІ проведено камеральну перевірку ТОВ "НВФ "Монада" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за березень 2012 року, за результатами якої складено акт від 15.06.2012 № 1159/15-4/19231110.
Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ "НВФ "Монада" порушено норми пунктів 200.4, 200.6, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), що полягало у завищенні суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на 83 676,00 грн. та заниженні від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 83 676,00 грн. Такі висновки вмотивовані тим, що ТОВ "НВФ "Монада", подавши уточнюючий розрахунок від 08.05.2012 вх. № 28295, добровільно відмовилося від отримання бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку в сумі 96 892,00 грн.
На підставі цього акта ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, встановлений статтею 200 ПК.
Пунктом 200.4 цієї статті передбачено, що коли в наступному податковому періоді має місце від'ємне значення, то частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг, підлягає бюджетному відшкодуванню.
При цьому платник податку має право самостійно вирішувати, як йому використати цю суму - відшкодувати чи зарахувати її у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникатимуть протягом наступних звітних періодів. У разі обрання другого варіанта зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних періодів. Тобто, платник податку має право вибору: або отримати відшкодування на рахунок у банку, або накопичити переплату податку в картці особового рахунку.
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 13.11.2013 № 944), надмірно сплачена сума податку відображається в рядку 23 декларації за поточний звітний період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок платника у банку чи то у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів) така сума вказується в рядку 23.1 або у рядку 23.2 відповідно.
Лише після визначення суми бюджетного відшкодування (від'ємного значення, сплаченого платником податку) залишок включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Враховуючи наведене, до рядка 24 вноситься та частина від'ємного значення, яка переноситься до рядка 21.2 "залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового)періоду" декларації наступного звітного періоду та проходить таку ж процедуру перевірки на предмет сплати в наступному періоді.
Порядок внесення змін до податкової звітності врегульовано статтею 50 Податкового кодексу України, згідно з пунктом 50.1 якої у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, - 1 095 днів) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинною на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
Встановивши, що уточнюючи розрахунки були подані платником податків за відповідною формою, що також не заперечується ДПІ, до початку перевірки, за результатами якої позивач не був зобов'язаний сплатити податок внаслідок виправлення помилки в рядках 23 та 24 податкової декларації з ПДВ, а прийняття рішення про повернення суми бюджетного відшкодування або про зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів є виключним правом платника податку згідно з нормами статті 200 ПК, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір.
Доводи ДПІ, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко
Судді: ПідписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев