25 листопада 2015 року м. Київ К/9991/41514/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
при секретарі: Корецькому І.О.,
розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів ( правонаступник Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2012
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012
у справі № 2а-887/12/2070 Харківського окружного адміністративного суду
за позовом Приватного акціонерного товариства «Важпромавтоматика»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (СДПІ)
про скасування податкового повідомлення-рішення в частині,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Харкові від 17.01.2012 № 0000070854 в частині збільшеної суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 526496,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 421197,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 105299,00 грн.
У касаційній скарзі СДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 421197,00 грн. та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 105299,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30.12.2011 № 2347/23-106/21266653. Відповідно до цих висновків позивач порушив норми підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК) внаслідок завищення сум податкового кредиту у податковому обліку за жовтень 2010 року, за травень 2011 року на загальну суму 421197,00 грн. за податковими накладними, виписаними ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Техноцентр «Вектор» на поставку послуг із розробки науково-технічної документації, які не мають реального характеру. Висновок про відсутність реального характеру поставок обґрунтований посиланням на отриману під час здійснення заходів податкового контролю податкову інформацію щодо фіктивної підприємницької діяльності з боку ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Техноцентр «Вектор»: відсутність цих юридичних осіб за місцезнаходженням, відсутність у них основних засобів (складських приміщень, транспортних засобів, обладнання тощо), трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності; вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків з фіктивним підприємством ПП «Сарі», яке зареєстроване на підставну особу (акти Харківської ОДПІ від 19.08.2011 № 3761/2305/37091177 та від 01.04.2011 № 1437/233/36455381 про результати позапланових невиїзних перевірок ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Техноцентр «Вектор» відповідно (а.с. 48, 50-51, т.1-й).
За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.2012 № 0000070854 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 422141,00 грн. за основним платежем та на 106821,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (оскаржується позивачем загальну суму 526496,00 грн., у тому числі: за основним платежем - 421197,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 105299,00 грн., що відповідає донарахуванню грошового зобов'язання за оподатковуваними операціями з ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Техноцентр «Вектор»).
У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Техноцентр «Вектор» послуг із розробки науково-технічної документації та електрообладнання (кабель, датчики, перетворювачі з датчиком тощо) (ПП «ОВД-Трейд») між позивачем як замовником та вище вказаними суб'єктами підприємницької діяльності як постачальниками (виконавцями) підписані акти здачі-приймання робіт; від імені цих постачальників виписані на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивач збільшив суми податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, травень 2011 року на загальну суму - 421197,00 грн.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).
Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК).
За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР та пунктом 201.11 ст. 201 ПК) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що задекларовані позивачем суми податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ПП «ОВД-Трейд» та ТОВ «Техноцентр «Вектор», підтверджені належно оформленими первинними документами (актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, прибутковими ордерами); на дати підписання актів здачі-приймання робіт та податкових накладних ці постачальники були зареєстровані як платники податку на додану вартість; доказами щодо подальшої реалізації отриманих позивачем послуг на користь ПАТ КХП «КОТЛОЕНЕРГОПРОЕКТ», ДП «Схід ГЗК», ТОВ «СВНЦ Інтелект-сервіс»ЛТД, ДП ДАК «Хліб України» «Сумський комбінат хлібопродуктів», ВАТ «ЄВРОЦЕМЕНТ Україна», АТЗТ «КОНСТАР», ПАТ «ММК ім. Ілліча», УкрДНТЦ «ЕНЕРГОСТАЛЬ», ВАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ВАЖКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ», ПАТ «ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА», Український державний НДІ «УКРНДІВОДОКАНАЛПРОЕКТ», ТОВ «МГЗ», ЗАТ «НАДЄЖДА», ТОВ «Бандурський олиноекстраційний завод», ТОВ «НВП «СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР», ПП «БЕСТ-ТРЕЙД ПРОДАКШЕН», ПРАТ «Полтавський олійноекстракційний завод Кернел Груп» та ВАТ «Сумське машинобудівельне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе».
Однак, з таким висновком не можна погодитися, оскільки він не відповідає правильному застосуванню вище наведених норм матеріального права.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.
У постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі за позовом ТОВ «Ампір СВ» до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд України, при застосуванні вищевказаних норм Закону № 168\97-ВР вказав, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.
Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів..
Висновок судів попередніх інстанцій щодо факту поставки позивачу від ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Техноцентр «Вектор» послуг із розробки науково-технічної документації та електрообладнання зроблений без врахування обставин щодо характеру діяльності цих юридичних осіб, на які посилається ДПІ, зокрема на відсутність у них матеріально-технічних, трудових ресурсів, що об'єктивно виключає можливість розробку ними науково-технічної документації за такими, визначеними договорами, укладеними між позивачем і цими юридичними особами, напрямками, як: розробка конструкторської документації підігріву мереж води; тепловий розрахунок підігріву мереж води за ДТУ 16 Мвт; розробка структурної схеми і схеми автоматизації автоматизованої системи контролю вібрації і механічної величини для турбоповітреводу; розрахунок на міцність реактора для глибокої перегонки нафтопродуктів; аналіз і систематизація параметрів джерел викидів коксохімічного виробництва ВАТ «Акселор Міттал Кривий Ріг». Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності. У зв'язку з цим первинні документи, податкові накладні не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб'єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець. Так, відсутність у ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Техноцентр «Вектор» матеріально-технічної бази, трудових ресурсів, як власних, так і залучених, об'єктивно ставлять під сумнів можливість виконання ними послуг, які були предметом договорів і характер яких передбачає залучення до їх виконання фахівців з відповідною професійною підготовкою. Оцінюючи цивільно-правові договори, акти здачі-приймання робіт, підписані між позивачем і вище вказаними суб'єктами підприємницької діяльності, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на ідентичність умов цих договорів і змісту господарських операцій, відображених в актах. Останні містять лише назву теми технічної документації, без зазначення будь-яких інших показників щодо змісту, обсягу господарської операції. Згідно з актами виконаних робіт результати робіт передані на електронних носіях, виконаних в одному екземплярі. В той же час, згідно з приєднаними до справи копіями договорів між позивачем і замовниками ПАТ «ХКП «Котлоенергопроект», ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», ПАТ «ММК ім. Ілліча» на виготовлення технічної документації останніми чітко визначені умови щодо надання замовниками виконавцю вихідних даних і завдання для виконання робіт; визначення змісту і термінів виконання замовлення календарним планом; складання кошторису та технічного завдання; погодження субпідрядників із замовником (а.с. 194- 203, 207-209, 220-228, т. 1-й). Передбачення таких умов в договорі на виготовлення науково-технічної документації є загальноприйнятим, оскільки це обумовлено ступенем складності виконання такого роду завдання, і позивач, який здійснює підприємницьку діяльність в цьому сегменті послуг, як свідчать договори з вище зазначеними замовниками, обізнаний стосовно них. З врахуванням цього викликає сумнів поведінка позивача щодо укладення договорів з ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Техноцентр «Вектор» як із субпідрядниками з метою виконання договорів, в тому числі із ПАТ «ХКП «Котлоенергопроект», ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», ПАТ «ММК ім. Ілліча», без затвердження технічного завдання, надання виконавцям вихідних даних, складання кошторису. До того ж, доводів з приводу погодження із замовниками залучення ПП «ОВД-Трейд» та ТОВ «Техноцентр «Вектор» як субпідрядників для виконання завдання позивач не наводить.
Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).
За нормами Закону № 168/97-ВР право платника податку на формування податкового кредиту не залежить від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності його контрагента, що полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення податкового кредиту, або у разі коли платник діяв без належної обачності стосовно вибору свого контрагента при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, підстави для формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними таким контрагентом, відсутні.
При цьому свідчити про обізнаність платника податків щодо протиправної діяльності контрагента або те, що він діяв без належної обачності, може, у тому числі, тривалість господарських відносин, здійснення діяльності в одному сегменті ринку, господарські зв'язки платника податків переважно із контрагентами, які ухиляються від виконання податкового обов'язку, приховуються від контролюючих органів.
Враховуючи технічну складність послуг, які мали бути поставлені позивачу від ПП «ОВД-Трейд», ТОВ «Техноцентр «Вектор», позивач об'єктивно міг бути обізнаний щодо негативної податкової поведінки своїх контрагентів та не перевірити їх виробничі та технічно-наукові можливості, зокрема і щодо залученого ними персоналу до виконання послуг по розробці науково-технічної документації.
Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановлений вищенаведеними правовими нормами, внаслідок чого зробили помилковий висновок про задоволення позову.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів задовольнити, скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012, у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев