25 листопада 2015 року м. Київ К/800/20008/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.11.2012
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013
у справі № 2а-4020/12/2170 Херсонського окружного адміністративного суду
за позовом Херсонського учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби
про визнання недісними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.11.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 31.08.2012 №№ 0000811504, 0000821504, 0000831504; стягнуто з Державного бюджету на користь позивача суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року у розмірі 154858,00 грн.
У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.08.2012 № 1566/15-4/03972809. Згідно з цим актом підприємство порушило норми пункту 8 підрозділу 2 розділу ХХ, пункту 194.1 ст. 194, пункту 197.6 ст. 197, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК): неправомірно віднесено до складу витрат на переробку сировини по виготовленню кришки для консервації адміністративні витрати та витрати на збут, що призвело до недотримання 8% бар'єру витрат у складі продажної ціни цих товарів, а відтак і до неправомірного користування податковою пільгою, встановленою пунктом 197.6 ст. 197 ПК. Внаслідок цього порушення податкового законодавства занижено податок на додану вартість на 413816,00 грн. у податковому обліку за травень, червень 2012 року; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень, червень 2012 року на загальну суму 404647,00 грн.; завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за червень 2012 року на 154858,00 грн.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість у загальній сумі 9169,00 грн. у податковому обліку за травень, червень 2012 року.
За результатами перевірки ДПІ стосовно позивача прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.08.2012: № 0000811504 - про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку за червень 2012 року на загальну суму 154858,00 грн. та про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 38715,00 грн.; № 0000821504 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 9169,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 2293,00 грн.; № 0000831504 - про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у податковому обліку за травень, червень 2012 року на 154858,00 грн. та 249789,00 грн. відповідно.
Згідно з пунктом 8 підрозділу 2 розділу ХХ ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) на період до 1 січня 2015 року за нульовою ставкою оподатковується податком на додану вартість постачання товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім послуг, що надаються під час проведення лотерей і розважальних ігор та послуг з постачання підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу витрат виробництва.
Безпосереднім вважається виготовлення товарів/послуг, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.
Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному органі державної податкової служби, яка здійснюється на підставі подання позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримати таку пільгу відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
При порушенні вимог цього пункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов'язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Кодексом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.
Податкова звітність таких підприємств та організацій надається у порядку, встановленому законодавством.
У судовому процесі встановлено, що позивач є підприємством, яке засновано громадською організацією інвалідів, та користується податковими пільгами, передбаченими нормами ПК, про що свідчить дозвіл Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів № 21 (а.с. 31), який діє з 01.10.2011 по 01.10.2012 та дозволи № 26 та № 27 (а.с. 83-84), які надані з 01.10.2012 по 01.10.2013 та з 01.10.2012 по 01.04.2013 відповідно. Відповідно до дозволу № 21 позивачу надано право користування пільгами з оподаткування згідно з пунктом 8 підрозділу 2 розділу ХХ, пунктом 154.1 ст. 154, підпунктом 282.1.7 пункту 282.1 ст. 282 ПК.
Вказані дозволи були надані у відповідності до норм Порядку надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2007 р. № 1010. Цей Порядок, згідно з пунктом 1, визначає механізм надання підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів дозволу на право користування пільгами з оподаткування (далі - дозвіл), відмови у його наданні чи скасування Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів (далі - Комісія) або регіональними (територіальними) комісіями з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів (далі - регіональні комісії).
Як свідчить акт перевірки, підставою для збільшення суми грошового зобов'язання із податку на додану вартість став висновок ДПІ про недотримання позивачем норми пункту 8 підрозділу 2 розділу ХХ ПК щодо восьмивідсоткового бар'єру витрат у складі продажної ціни виготовленої продукції. При цьому контролюючий орган здійснив розподіл видів діяльності підприємства на пошив робочого одягу з давальницької сировини та виробництво кришки для консервації, обґрунтувавши це тим, що фахова праця інвалідів використовується виключно в межах виробництва цеху по пошиттю робочого одягу та адміністративно-господарського персоналу.
Застосовуючи вищенаведені правові норми, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що передбачені зазначеним пунктом 50 відсотків середньооблікової кількості штатних працівників застосовуються не до виробництва, а до підприємства, яке є місцем основної роботи інвалідів. Розподіл видів господарської діяльності не має правового значення для надання такому підприємству податкової пільги, встановленої пунктом 8 підрозділу 2 розділу ХХ ПК.
За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14 ПК витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (підпункт 14.1.228 пункту 14.1 ст. 14 ПК).
Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Пунктом 138.8 ст. 138 встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);
Підпунктами 138.10.3 та 138.10.4 пункту 138.10 ст. 138 ПК встановлено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, зокрема витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та інші операційні витрати.
Пунктом 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. N318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248, визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством..
Застосувавши вищенаведені правові норми, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що визначення позивачем собівартості продукції, до якої включено адміністративні витрати та витрати на збут, відповідає вищенаведеним нормам ПК та Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».
Разом із тим, суди попередніх інстанцій помилково задовольнили позов у частині вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 200.7 ст. 200 ПК платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Абзацом другим пункту 200.15 цієї статті встановлено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Кабінет Міністрів України постановою від 17.01.2011р. № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір, далі - Порядок), яким визначено механізм їх взаємодії.
За змістом пункту 9 Порядку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування ПДВ з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.
Отже, бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.
Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю.
Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 16.09.2015 у справі за позовом ПАТ «Донагроімпекс» до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Донецькій області, ГУ Державної казначейської служби України в Донецькій області, Управління Державної казначейської служби у м. Донецьку Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задовольнити частково, змінити постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013, позов задовольнити частково: скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 31.08.2012 № 0000811504, №0000821504, №0000831504.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев