25 листопада 2015 року м. Київ К/800/15144/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10.08.2012
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013
у справі № 2а-977/12/2170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЦ "Фабрика" (далі - ТОВ "ТРЦ "Фабрика")
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.08.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013, позов ТОВ "ТРЦ «Фабрика» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 05.03.2012 № 0001682301, яким товариству за травень - грудень 2011 року зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 2 152 166,00 грн.
У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що ДПІ провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ТРЦ "Фабрика" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.03.2011 по 30.11.2011, за результатами якої складено акт від 20.02.2012 № 584/23-5/37541696 (далі - Акт) та зроблено висновок про порушення позивачем вимог підпункту пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 2 152 166,00 грн. Таке порушення полягало у безпідставному формуванні ТОВ "ТРЦ "Фабрика" податкового кредиту за наслідками операцій із придбання будівельних послуг (демонтаж/монтаж протипожежних систем, демонтаж інженерних комунікацій будівлі, виконання проектних робіт) на підставі договорів із ПП "Безпечні Системи", оскільки податкові накладні не відповідають вимогам ПК та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, а саме: в податковій накладній невірно зазначено перелік (номенклатура) частково поставлених послуг, кількість та обсяг поставлених послуг; податкові накладні виписані на попередню оплату послуг; невірно вказано вид цивільно-правового договору (не зазначено, що роботи виконані по договору підряду); податкова накладна не містить додатку на частково поставлені послуги. З посиланням на ці недоліки податкових накладних останні контролюючим органом не визнані підставою для збільшення суми податкового кредиту.
За результатами перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких товариство збільшило суму податкового кредиту за травень - грудень 2011 року, підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між товариством та ПП "Безпечні Системи", містять відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою, та свідчать про зв'язок із фактом придбання послуг і господарською діяльністю ТОВ "ТРЦ "Фабрика".
Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Пунктом 201.1 ПК передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, встановлені нормою цього пункту.
Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. У разі фактичного здійснення господарської операції наявність в первинних документах окремих недоліків не означає автоматичне позбавлення платника податків права посилатися на ці документи як на підставу податкового обліку, якщо в своїй сукупності ці документи створюють повну картину господарської діяльності платника податків за період, за який здійснена перевірка.
Судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надано належну оцінку доказам, наданих позивачем, а також зібраних судом на виконання вимог статті 11 цього Кодексу, та зроблено обґрунтований висновок, що ДПІ не доведено безпідставність декларування позивачем сум податкового кредиту за травень-грудень 2011 року. Так, суди дослідили договори на виконання проектних робіт, укладені із ПП "Безпечні Системи" та протоколи погодження договірної ціни (а.с. 71-91, 102-118 т. 1); податкові накладні, виписані ПП "Безпечні Системи" на поставку послуг (а.с. 48-70, 119-132)); встановили, що на момент вчинення господарських операцій з поставки послуг, суми ПДВ в ціні за які позивач включив до податкового кредиту, ПП "Безпечні Системи" мало господарську та податкову правосуб'єктність. ДПІ всупереч вимогам частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведена часткова поставка послуг від ПП "Безпечні Сиситеми", а довідкою Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 06.09.2012 № 358/225/34901988 про результати проведення зустрічної звірки ПП "Безпечні Системи" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ "ТРЦ "Фабрика", їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2011 року - січень 2012 року, квітень 2012 року підтверджено господарські операції між ТОВ "ТРЦ «Фабрика» та ПП "Безпечні Системи" , їх вид, обсяг та розрахунки (а.с.172-177). Таким чином, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов вище зазначених договорів.
Враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені нормою частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, та з огляду на вимоги частини 2 статті 71 цього ж Кодексу, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій відповідають встановленим обставинам у справі та правильному застосуванню норм матеріального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10.08.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев