17 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Нетішині Хмельницької області (далі - управління ПФУ), треті особи: державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені і за дорученням якого діє відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція», публічне акціонерне товариство «Західенергомонтажвентиляція» (далі - ПАТ), про визнання протиправними рішення та дій і зобов'язання вчинити певні дії,
В липні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 11 липня 2014 року № 4938/04 про відмову у зарахуванні певних періодів роботи до пільгового стажу, зарахування цих періодів роботи до пільгового стажу.
На обґрунтування позову зазначив, що трудова книжка підтверджує стаж роботи, а законодавець поклав обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, тому її непроведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (у редакціях чинних на час виникнення спірних відносин; далі - список № 1, список № 2 відповідно).
Нетішинський міський суд Хмельницької області постановою від 13 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року, позов задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення відповідача від 11 липня 2014 року № 4938/04 про відмову в зарахуванні позивачу періодів роботи з 22 серпня 1992 року по 26 лютого 1993 року до пільгового стажу за списком № 2 та в зарахуванні періодів роботи з 12 травня по 17 вересня 1993 року, з 3 по 27 січня 1994 року, з 3 по 31 травня 1994 року, з 13 червня по 23 липня 1994 року, з 16 серпня по 30 жовтня 1994 року, з 22 березня по 30 червня 1995 року, з 7 серпня по 16 вересня 1995 року до пільгового стажу за списком № 1; зобов'язав відповідача врахувати позивачу періоди роботи з 22 серпня 1992 року по 26 лютого 1993 року до пільгового стажу за списком № 2 та періоди роботи з 12 травня по 17 вересня 1993 року, з 1 по 27 січня 1994 року, з 3 по 31 травня 1994 року, з 13 червня по 23 липня 1994 року, з 16 серпня по 30 жовтня 1994 року, з 22 березня по 30 червня 1995 року, з 7 серпня по 16 вересня 1995 року до пільгового стажу за списком № 1.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 квітня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління ПФУ на вищезазначені рішення.
Касаційний суд погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що законодавець поклав обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому неналежне та несвоєчасне проведення атестації не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсій за віком, тому посилання відповідача на відсутність даних про атестацію робочих місць є безпідставними.
Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, управління ПФУ та ПАТ звернулись із заявами про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1788-ХІІ).
На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 11 лютого та 16 червня 2015 року (справи №№ К/800/54462/14, К/800/22853/15 відповідно) та постанов Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року та 25 листопада 2014 року (справи №№ 21-183а13, 21-519а14 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом статті 13 Закону № 1788-ХІІ у подібних правовідносинах та, зокрема, у постановах від 10 вересня 2013 року, 16 вересня 2014 року (справи №№ 21-183а13, 21-307а14 відповідно) зазначив таке.
Відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списках №№ 1, 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
З огляду на наведене висновок суду у справі, яка розглядається, про те, що відмова управління ПФУ зарахувати період роботи позивача з 22 серпня 1992 року по 26 лютого 1993 року на посаді виконроба Хмельницької дільниці до пільгового стажу за списком № 2 та періоди роботи з 12 травня по 17 вересня 1993 року, з 3 по 27 січня 1994 року, з 3 по 31 травня 1994 року, з 13 червня по 23 липня 1994 року, з 16 серпня по 30 жовтня 1994 року, з 22 березня по 30 червня 1995 року, з 7 серпня по 16 вересня 1995 року на посаді старшого майстра 1 групи цеху вентиляції та кондиціювання до пільгового стажу за списком № 1 є обґрунтованою у зв'язку з тим, що атестація робочих місць позивача у вказані періоди на підприємстві не проводилася.
Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, заяви управління ПФУ та ПАТ слід задовольнити, усі ухвалені у справі рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
Заяви управління Пенсійного фонду України у м. Нетішині Хмельницької області та публічного акціонерного товариства «Західенергомонтажвентиляція» задовольнити.
Постанову Нетішинського міського суду Хмельницької області від 13 серпня 2014 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2015 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців
О.А. Коротких О.В. Кривенда
В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко
І.Л. СамсінО.О. Терлецький