25 листопада 2015 року м. Київ К/9991/28515/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (МДПІ)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012
у справі № 2а-14364/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду
за позовом Приватного підприємства (ПП) «Полюс»
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень рішень,
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення від 27.10.2011: № 0000802320, № 0000782320, № 0000792320.
У касаційній скарзі МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток, податку на додану вартість, зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.09.2011 № 1736/23-206/31235194. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пунктів 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, Податкового кодексу України (ПК): завищено валові витрати на загальну суму 1379126,05 грн. у податковому обліку за 2-й квартал 2011 року за наслідками господарських операцій з поставки від ТОВ «СВГ Плюс», ТОВ «Компанія ПНП», ТОВ «Барви-2007» нафтопродуктів з огляду на те, що ці товари використані не в процесі господарській діяльності. Такий висновок зроблений контролюючим органом з огляду на недоліки документів, складених позивачем на відвантаження придбаних нафтопродуктів на користь ТОВ «Ерітаж». Крім того, за висновками акту перевірки позивачем порушені норми підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), пункту 198.3 ст. 198 ПК внаслідок завищення податкового кредиту на загальну суму 426149,91 грн. у податковому обліку за липень, серпень 2010 року, квітень, травень 2011 року на підставі податкових накладних, виписаних за нікчемними правочинами з поставки товарів (нафтопродуктів) від ТОВ «Енергія 2010», ТОВ «Константа М», які не мають основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставок; за операціями з постави від ТОВ «СВГ Плюс» товару (нафтопродуктів), який не використано в господарській діяльності; за господарськими операціями з поставки товару (нафтопродукти) від ТОВ «НВК «Зембуд-Сервіс», який відсутній за своїм місцезнаходженням та щодо якого встановлено розбіжності між задекларованою ним сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту ПП «Полюс». У результаті вказаних порушень податкового законодавства позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 300856,00 грн. за 2-й квартал 2011 року; завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2-й квартал 2011 року на 71058,00 грн.; занижено податок на додану вартість на 426149,91 грн. у податковому обліку за липень, серпень 2010 року, квітень, травень 2011 року.
За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.10.2011: № 0000782320 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 426149,91 грн. за основним платежем та на 37583,18 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000792320 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 300856,00 грн. за основним платежем та на 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000802320 - про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2-й квартал 2011 року на 71058,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 71058,00 грн. Податковий кредит у загальній сумі 86559,82 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Енергія 2010», ТОВ «Константа М», контролюючим органом не врахований в загальну суму, на яку зменшено податковий кредит, задекларований позивачем.
У судовому процесі встановлено, що за наслідками господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ «СВГ Плюс», ТОВ «Компанія ПНП», ТОВ «Барви-2007», ТОВ «НВК «Зембуд-Сервіс», ТОВ «Енергія 2010», ТОВ «Константа М» нафтопродуктів (бензин автомобільний, дизельне паливо) вказані постачальники виписали позивачу податкові накладні, сторони в господарських зобов'язаннях склали акти приймання-передачі нафтопродуктів, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит у податкових деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість за зазначені вище податкові звітні періоди та сплатив вартість отриманих товарів (нафтопродуктів: бензин автомобільний, дизельне паливо) і послуг.
Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).
Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).
Відповідно до абзаців першого-третього пункту 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 ст. 198 ПК).
При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР та пунктом 201.11 ст. 201 ПК) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).
Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум витрат і податкового кредиту, ДПІ посилається на відсутність реального характеру поставки товару від ТОВ «Енергія 2010», ТОВ «Константа М» з огляду на встановленні при перевірці цих постачальників обставини щодо недекларування ними основних засобів, трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення операцій з поставки; дефектність документів, складених за наслідками подальшої реалізації нафтопродуктів, попередньо придбаних у ТОВ «СВГ Плюс», ТОВ «Компанія ПНП», ТОВ «Барви-2007», на користь ТОВ «Ерітаж», що контролюючим органом оцінено як свідчення відсутності використання цього товару у господарській діяльності позивача; відсутністю за своїм місцезнаходженням ТОВ «НВК «Зембуд-Сервіс» та наявністю розбіжностей між задекларованою позивачем сумою податкового кредиту та задекларованою ТОВ «НВК «Зембуд-Сервіс» сумою податкових зобов'язань із податку на додану вартість.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій договорів поставки нафтопродуктів, видаткових та податкових накладних, актів приймання-передачі нафтопродуктів за кількістю, сертифікатів відповідності нафтопродуктів, паспортів якості нафтопродуктів, залізничних накладних та товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, актів приймання-передачі послуг по прийманню залізничних вагоно-цистерн, виписок з банківського рахунку, інвентаризаційного опису товарно-матеріальних цінностей (бензину), доказів отримання в оренду позивачем у ТОВ «ХАДО-Технологія» ємностей для зберігання нафтопродуктів за договором оренди від 01.05.2010 № 2 (акт приймання-передачі), доказів подальшої реалізації нафтопродуктів на адресу ТОВ «Ерітаж» (видаткових накладних, довіреностей на отримання цінностей (бензину), товарно-транспортних накладних, податкових накладних), - оцінка яких відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України, встановили факт поставки позивачу від вказаних постачальників нафтопродуктів та і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильний висновок про правомірне декларування позивачем за наслідками господарських операцій з цими суб'єктами господарської діяльності сум витрат і податкового кредиту. Правильними є також висновки судів попередніх інстанцій щодо виконання позивачем при придбанні нафтопродуктів у вищевказаних постачальників норм Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496. Наявність у документах, складених за наслідками господарських операцій, певних недоліків не позбавляє їх значення первинних документів, якщо в сукупності вони відтворюють повну картину господарських операцій.
Згідно з частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
МДПІ не надано доказів, які б беззаперечно спростували достовірність інформації щодо господарських операцій між позивачем і зазначеними вище постачальниками, викладену в наданих позивачем під час перевірки та в судовому процесі документах бухгалтерського та податкового обліку.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо юридичної оцінки податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписМ.П. Зайцев